Чернігів відзначив ювілей Народного руху України
1941
16
![\"\"](\"/image/news/gorod_2/gr_10.09.09_rux.jpg\")
9 вересня 2009 року Народний рух України за перебудову відмітив свою 20-ту річницю. Свято розпочалося з покладання квітів до пам\'ятника «Борцям за волю і незалежність України». А вже опісля в Чернігівському філармонійному центрі відбувся урочистий вечір і святковий концерт.
Першим виступив керівник чернігівського апарату при облдержадміністрації Володимир Приходько. «Рух об’єднав всіх кому не байдужа доля України.І тим самим виконав найважливішу місію – добився незалежності» - наголосив оратор.
Довідка:
9 липня 1989 року відбулися перші установчі збори, на яких і було створено Чернігівську міську організацію за перебудову. Доречі, найчисленнішу в нашій державі. Кожному вступити до неї було за честь, оскільки вона проголошувала самостійність України. Це була потужна організація, яка пізніше стала націонал-демократичною партією. На неї часто звертали увагу Кремлівські керівники, побоюючись, що саме вона може зробити Україну незалежною. А тому критикували Народний рух за перебудову, як той, що нібито, іде неправильним шляхом. Крім того партія видавала свою газету під назвою «Громада», на яку часто полювали кадебісти. Були випадки, коли газета друкувалася у Прибалтійських державах і не кожного разу її доставляли до Чернігова... «знкала в дорозі».
Сніжана Божок
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
БАЛЛАДА О ТАНКЕ Т-34,
КОТОРЫЙ СТОИТ В ЧУЖОМ ГОРОДЕ
НА ВЫСОКОМ КРАСИВОМ ПОСТАМЕНТЕ
Впереди колонн
Я летел в боях,
Я сам нащупывал цель.
Я железный слон,
И ярость моя
Глядит в смотровую щель.
Я шел, как гром,
Как перст судьбы,
Я шел, поднимая прах;
И автострады
Кровавый бинт
Наматывался на трак.
Я пробил тюрьму
И вышел в штаб,
Безлюдный, как новый гроб.
Я шел по минам,
Как по вшам.
Мне дзоты ударили в лоб.
Я давил эти панцири
Черепах,
Пробиваясь в глубь норы;
И дзоты трещали,
Как черепа,
И лопались, как нарыв.
Обезумевший слон,
Я давил хрусталь,
Я сейфы сбивал с копыт.
Я слышал, как
Телефоны хрустят,
Размалываясь в пыль.
И вот среди раздолбанных кирпичей,
Среди разгромленного барахла
Я увидел куклу.
Она лежала, раскинув ручки,
В розовом платье, в розовых лентах, -
Символ чужой любви, чужой семьи...
Она была совсем рядом.
Зарево вспухло,
Колпак летит,
Масло, как мозг, кипит,
Но я на куклу
Не смог наступить
И потому убит...
И занял я тихий
Свой престол
В весеннем шелесте трав.
Я застыл над городом,
Как Христос,
Смертию смерть поправ.
И я застыл,
Как застывший бой.
Кровенеют мои бока...
Теперь ты узнал меня? -
Я ж любовь,
Застывшая на века.
МИХАИЛ АНЧАРОВ