Таємничі коди кольорової палітри Лілії Квач

Лілія Квач

...Поряд з картинами прилучанки Лілії Квач затишно, спокійно, сонячно. Ось, наче такий знайомий, провулок старого міста. Гарно було б прогулятися ним і згадати свою юність. Пара закоханих коней, а ось кінь один на картині - весь у синіх кольорах і з мудрими людськими очима. Вітрило на тлі різнобарвного тривожного неба, рясні грона винограду (наче живі), поле соняшників, така шляхетна родина левів, а ось її синочки-боровички.

Дівчина у вінку з квітів, у білій сукні, з тонкими аристократич­ними рисами обличчя і закритими очима. Тендітна елегантна дівчина з оголеною спиною... Ось гори, простір, наповнений повітрям, ялинки. Напевно, це Карпати, бо Лілія ніколи б не поїхала відпочивати до моря, лише - у гори.

Вона любить малювати квіти - беззахисні білі кали на довгих стеблинах, веселі маки, голубі іриси, букет бузку у блакитному глечику на столі, багато маленьких троянд у вазі. На цій картині з малень­кими трояндами є золоті ця­точки - золота поталь (це тон­ка фольга, що імітує сусальне золото, срібло та інші види благородних металів, яку ви­користовують у декоруванні).

Квадратики сусального золота вона ризикнула розмістити і на іншій своїй картині - там, де руді квіти, і вікна зліва - вікна якогось далекого багатопо­верхового будинку навпроти, а справа - голубий водоспад чи, мо, чиїсь сльози...Пані Лілія зашифрувала в цю кар­тину щось своє, сокровенне, а кожен з нас розшифровує ці таємничі коди по-своєму.

І, до речі, виставка в міській книгозбірні - не перша в її житті. Вона вже виставлялася в «Центрі культури і дозвілля» Сухополов’янської ОТГ. Тоді вперше презентувати себе публічно - це було викликом для себе, було страшно, але найближчі її підтримали, і вони ризикнула. І отримала неймовірну радість і задоволення.

Натюрморти, пейзажі, портрети. Вона пробує себе в різних жанрах і техніках, шукає свої шлях і стиль, свої го­ловні кольори. Вона любить експериментувати і не визнає шаблонів. Виразити себе, поділитися своїми емоціями, дум­ками, настроєм, своїм захопленням перед цим дивовижним світом. І чудово, якщо люди побачать в її роботах щось своє, близьке і рідне власній душі.

Вже майже п’ять років пані Лілія займається живописом, завжди малювала акриловими фарбами, а тепер ось пробує олійними. Мріяла написати щось з натури і нещодавно побувала на пленері, на етюдах, так що у неї почалася нова ера її творчості.

За ці роки вона вже створила до 50 картин, 23 з них пред­ставлені на цій виставці. Вже має цікавий досвід ілюстратора книг і займалася цим із задоволенням.



Лілія Квач на своїй персональній виставці з родиною





Картини з квітами Лілії Квач

Зізнається, що всьому навчається сама, бо спеціальної художньої освіти не має. Доходить до всього інтуїтивно, методом спроб і помилок, через вивчення книг, через участь у різних майстер-класах, онлай-уроках.

Її улюблена художниця - американка Дімітра Мілан, творчість якої схожа на різнобарвну мозаїку, в якій знайшлося місце людям і тваринам, вигадкам та реальності, недомовленостям...

Лілії теж подобається незавершеність на картині і післясмак таємничості, коли робота залишає після себе якусь бен­тежну таємницю.
Народилася вона в Голубівці, читала багато пригодницької літератури. В ранньому дитинстві обмалювала всі шпалери на стіні біля свого ліжка олів­цями і акварельними фарбами. Потім здобувала вищу освіту у Ніжині, жила якийсь час з чоловіком у Данії. Працю­вали там і пізнавали життя іншої країни, яка їм сподобалась своїми традиціями, привітними жителями. З кліматом не все було до душі - в Данії холодно і часто ідуть дощі.

Потягнуло додому - і вони повер­нулися. Народилися синочки, якими вона дуже багато займається, виховує і навчає вдома, окрім того, що у школі. Розвиває їх естетичний смак. У дворі їх приватного будинку вони зробили для ді­тей озерце, де живуть рибки і черепашка, де цвітуть рожеві лілії.

Хатні справі не заважають їй фантазувати і творити - чо­ловік підтримує її в цих починаннях. Сергій і сам є творчою натурою - він займається виготовленням меблів. Нею пи­шається і мама, вона вірила в її талант із самого дитинства.
А старший синочок Максим навіть допомагав татові робити кріплення для виставочних картин.



Лілія Квач з синами

У неї є велика кімната в домі, яка вважається майстернею - Лілія говорить,що не боїться заляпати там стіні фарбою і може вбивати в них цвяхи.

Вона любить працювати над картинами ввечері, вечір - це тиша, відсутність метушні. Вечір - для роздумів, для переосмислення того, що ти пережила зранку. Вечір - для спогадів і ніжності, для особливих димчатих фарб, для міс­тичних сюжетів.

Вона любить літо, коли тепло і квітнуть квіти на подвір’і, коли вони їздять з дітьми на Удай, плавають, насолоджуються теплою водою, спілкуванням.

Що ж надихає її на створення нових картин? Важко сказати, картина може народитися від звичайного прояву життя - від усмішки матусі, від кумедних питань синів, від одного погляду коханого чоловіка.
Ідеї з’являються майже нізвідки, неочікувано.

У неї вже випрацьовується свій особливий стиль, своя ма­нера, вона багато працює над композицією, вивчає секрети з’єднання фарб в гармонічну кольорову палітру.

Пані Лілія зробила потужний старт і отримала схвальні від­гуки і підтримку від більш досвідчених художників, любителів живопису, і наповнена новими ідеями і мріями. І у неї все вийде, бо недарма ж серед її музичних вподобань - рок. А це музика енергійних, наполегливих, емоційних, які ламають стереотипи,нікому не підпорядковуються, бо вічні бунтарі.

Вітаємо художницю Лілію Квач з вдалим початком і бажа­ємо нових перемог, відкриттів, втілення сокровенних мрій в життя і на її полотнах!

Джерело: "Прилуччина + Прилучаночка", Лілія ЧЕРНЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)