Батуринська трагедія – ще одна сторінка нашої історії, яку залив кров’ю російський ворог

«Усі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів. Ціла Україна купається у крові». Так французькі газети писали про події, які відбувалися у 1708 році у гетьманській столиці України.



Військо російського царя Петра І під командування князя Меншикова вирізало і вирубало до 15 тисяч осіб військового та мирного населення.

Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області: «Батуринська трагедія показала, що ворог може перемагати тільки підлістю, абсолютною жорстокістю. Ворог, як діяв тоді, так діє і зараз. Тому ми повинні пам’ятати, що, коли війська Меншикова підійшли до Батурина, вони з чого почали? З пропаганди – ми брати. Потім, коли вони увірвалися у Батурин, всіх повирізали, вони спалили церкви. Точно так вони будуть діяти і зараз, якщо ми цього допустимо».

Іван Мазепа, розуміючи, що Московія поглинає Україну, мав намір цього не допустити і не дати Петру І реалізувати свій план.

Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області: «Петро І планував козацькі полки перетворити на драгунські. Ну що тут такого? Нічого. Якщо тільки не згадати, що назва тодішньої української держави середньовічної називалася військо-запорізьке, а чернігівський полк, ніжинський полк, прилуцький полк, всі інші полки були не тільки військові одиниці, а це була адміністративно-територіальна одиниця, тобто складові української держави. Тобто Петро І дуже просто вирішив знищити українську державу».

Гетьман пішов на співпрацю і домовленості зі шведським королем Карлом ХІІ. Що зовсім не сподобалося російському царю. Аби показати свою могутність, він і віддав наказ стерти столицю з лиця землі.

Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області: «Ми повинні чітко знати, що, коли війська Меншикова прийшли для того, щоб взяти столицю української держави – Батурин, то вони цього зробити не могли. По-перше, український військовий гарнізон був сильний, артилерія була потужна, війська були вмотивовані».

По-друге, Батурин був міцно захищений фортецею і гарматами, які були досить надійним захистом. Зламати який ворогу вдалося, за найпопулярнішою версією серед істориків, завдяки зраді з нашої сторони, яка відкрила таємні ходи.

Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області: «Мені більш приваблива нова версія, яка, до речі, серйозного опору не має серед істориків. Про те, що зради не було. Всі чомусь забувають про те, що московський гарнізон знаходився в Батурині кілька років. І вони могли все це добре вивчити. Вірніше не могли, а напевно знали всі ці ходи».

Під час штурму і кривавої різанини росіяни позбавляли життя всіх підряд – військовополонених, жінок, дітей. Не врятувалися від смерті і ті, хто ховався в церквах.

Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області: «З точки зору нашого часу, це здається «на війні як на війні». Мається на увазі, так, це злочин, ну що тут. Але тоді, коли релігія грала настільки велику роль в суспільстві, вбивати людей в церкві, яка завжди була прилистком, і будь-які завойовники, якщо вони були однієї віри, ніколи не робили цього, тобто це був військовий злочин, злочин роти людяності. І нам треба пам’ятати, що це була традиція».

13 листопада 1708 року за григоріанським календарем або 2 числа за старим ми віддаємо данину пам’яті жертвам одного з найтрагічніших епізодів в житті України. Батуринська трагедія ще одна сторінка нашої історії, яку залив кров’ю російський ворог.

Сюжет телеканалу «Дитинець»

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)