МРТ

Викрадені дитячі життя

2021-05-04 15:32:59
1712 1
Я не знаю цієї родини особисто, проте якось у соцмережі мені на очі потрапило повідомлення, що зникла 7-річна дівчинка. Мама, родичі, знайомі й незнайомі люди просили допомоги у пошуку. Щодня, а шукали її чотири доби, таких перепостів було все більше, тож залишатися байдужим, нехай і до далекої Херсонщини, було неможливо. З кожним новим повідомленням думалося: «Ну ось, мають нарешті знайти. І все буде добре». Адже поліція, Нацгвардія, кінологи, волонтери Червоного Хреста, професійні групи пошуковців, просто небайдужі люди, які гуртувалися і приїздили з усієї України, по міліметру прочісували село Щасливе та його околиці. І дівчинку знайшли. У мішку... Зґвалтовану і вбиту… Все похололо та потемніло від того, як по-звірячому обірвали маленьке, невинне, дитяче життя…



Сусід і вбивця на додачу

Семирічна Маша, за розповідями волонтерів, була дуже відкритою і довірливою дитиною, не боялася дорослих, могла обійняти малознайомого і сказати: «Я тебе люблю». Того дня вона просто гралася біля двору з друзями. На якийсь час пропала з поля зору матері та інших дітей – і цих хвилин односельцю, який ще й жив по сусідству, вистачило, аби викрасти дитину. Ніхто навіть не помітив, як і коли вона зникла.
У деяких джерелах писали, що мати – не зовсім благополучна, перебивається
тимчасовими підробітками, буває напідпитку. Сім’я справді стояла на обліку, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Але люди розповідали, що діти (мама виховує ще 10-річного сина) ходили до школи доглянутими та акуратними, не голодували.

А ось підозрюваний, 62-річний чоловік, точно має погану репутацію. Свого часу вже відсидів у в’язниці за зґвалтування, випивав і ставав неадекватним, взагалі був жорстоким, міг ударити й дорослого, й малого, знущався над тваринами.
Місцеві розповідали, що скаржилися на чоловіка й раніше, проте приводу затримувати його надовго не було…

У групі ризику – всі діти

За офіційною статистикою, у світі пропадають мільйони дітей. У середньому в Європі щорічно зникає більше 70 тисяч неповнолітніх, у США – близько 800 тисяч. І з кожним роком цифри ростуть.

В Україні цифри теж жахають: у 2018 до поліції надійшло більше 11 тисяч заяв про зникнення дітей, у 2019 пропало 7800 неповнолітніх, за перші п’ять місяців 2020 року – майже 4 тисячі. Тобто, в середньому у нас щодня зникає двадцятеро чиїхось доньок і синів! Майже щогодини! Кожна така історія – це окрема драма. Більша частина зникнень, приблизно 75%, – це підлітки 13-17 років, які втекли з дому. Втекли з різних причин: із неблагополучної родини, від батьків-пияків, або у перехідному віці – від нерозділеного кохання, сварки з дорослими, через бажання стати самостійним.

Небезпечніше, коли зникають молодші діти, до 7 років. Вони, заграючись, губляться у людному місці чи на подвірї, без дозволу відходять від дому. Не можуть адекватно оцінювати ситуацію й ті, хто хворіє на аутизм, має інші відхилення у розумовому розвитку. Дитяча безпечність і дорослий недогляд можуть коштувати малятам життя, адже їх знаходять ушкодженими або й неживими на дні ям, урвищ, у річках чи занедбаних підвалах.

Нерідко дітей не можуть поділити тато і мама в розлученні, забираючи маля без попередження.
Але найгірший випадок зникнення дитини – її викрадення. Зробити це можуть шахраї, аби за допомогою малечі просити милостиню. Викрадають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічнохворі й збоченці, знущаються, ґвалтують і вбивають.

До 90% дітей знаходять у перші дні після зникнення. Але залишається ще
10% тих, хто зникає на роки. Кілька років тому світ здригнувся від історії з американського Клівленда. Там, у підвалі одного з будинків, троє схиблених маніяків тримали й ґвалтували трьох дівчат упродовж 10 років! За цей час дівчата вагітніли й навіть народжували, проте вижило
лише одне немовля. Наймолодшій жертві на момент викрадення було 14 років. А головним викрадачем виявився… водій шкільного автобуса. Поліція вже й не сподівалася розкрити цю справу. Доміг випадок: небайдужий перехожий почув щось недобре з будинку, порушив закон про приватну власність і знайшов бідолашних дівчат.

Але знаходять не всіх… У загальній базі безвісти зниклих дітей Міністерства внутрішніх справ (wanted.mvs.gov. ua) сьогодні перебуває 22 неповнолітніх,
різного віку й статі, з різних регіонів, про яких однаково нічого не відомо. Наприклад, дівчинку, викрадену у 9-місячному віці, та хлопчика, який зник у віці 4 місяців, шукають аж із 2005 року…

Без паніки та масштабно

У поліції радять: якщо зникла дитина – дійте негайно. Думка, що заяву про
зникнення приймають лише на третю добу – міф, який краде дорогоцінний час.
«Перші три години – дуже критичні, – зазначає експерт із безпеки дітей Олена Лізвінська. – Після трьох годин шансів знайти дитину меншає удвічі».





Якщо дитина зникла у громадському місці – відразу повідомте охорону та адміністрацію закладу. Потрібно по гучному зв’язку оголосити її прикмети, контролювати виходи, перевірити туалети, склади, автостоянки. А ще – придивлятися до людей із дітьми такого ж віку. Адже у разі викрадення дитину можуть перевдягти, змінити її зовнішність.

Важлива інформація – у чому була одягнена дитина, де її бачили востаннє,
куди з великою ймовірністю вона могла піти. Ці дані стануть у нагоді й тоді, коли дитина зникає з подвір’я чи не повертається зі школи. Після дзвінка до поліції можна оглянути її особисті речі (якщо підліток утік сам, він обов’язково щось забере з собою), перевірити особистий щоденник і соцмережі, опитати сусідів, друзів однокласників.

Працівникам поліції потрібно надати свіжу фотокартку зниклого, особисту річ із відбитками і ДНК дитини (гребінець, зубна щітка), інформацію про її коло спілкування, маршрути до школи, друзів, звички тощо. На першій стадії пошуку слідчі збирають інформацію, дільничі перевіряють прилеглі території, підключаються співробітники патрульної поліції, за потреби – працівники лісгоспів, водолази, кінологи.

Використовуються і нові методи пошуку. Кілька років тому в усіх регіонах країни впровадили практику надсилання SMS-повідомлень про дитину абонентам, які перебувають у радіусі 3 кілометрів біля місця її зникнення.

Також до пошуку активно залучають ЗМІ та соцмережі, де розміщують фото і всю необхідну інформацію. Тож допомогти може кожен, хто бачить жебрака з дитиною на руках чи підлітка, який мерзне ввечері на лавці. У таких ситуаціях треба дзвонити до поліції або, за необхідності, викликати швидку.

Активна фаза пошуку може тривати місяць. Хоча термінів розшуку як таких немає. Орієнтування дитини перебуває у поліцейській базі, поки її не знайдуть живою чи мертвою. Якщо дитині виповнюється 18 років, але вона досі не знайдена, її продовжують шукати, як дорослу. 2018 року Україна приєдналася до Міжнародної Федерації пошуку дітей, яка користується спеціальною програмою. Та адаптує фото дитини і проектує, як вона могла б виглядати через певний проміжок часу.

Робота на випередження

Аби не випробовувати долю дитини і власні нерви, дитячий омбудсмен Микола Кулеба радить завжди дотримуватися простих правил безпеки, не залишати малечу саму або з малознайомими людьми.

Психологи радять бути уважними до своїх чад і вибудовувати з ними довірливі стосунки. Починати треба не в підлітковому віці, а з народження. Батьки повинні розуміти своїх дітей і їхні проблеми, відчувати емоційний стан. Довіра – це те, що повинно панувати в родині.

Якщо ви бачите, що з малечею щось відбувається, але вона не хоче про це говорити, почніть розмову з чогось нейтрального, спитайте, що цікавого трапилося за день і додайте: «Я б дуже хотіла тобі допомогти, але якщо в тебе немає настрою, можемо повернутися до розмови пізніше». І вам справді випаде нагода поговорити, без будь-якого примусу. Так, крок за кроком, і закладається довіра.

Дорослим також важливо створювати комфортну атмосферу у власних стосунках, адже сварки між батьками теж стають причиною втечі дитини з дому. А ще неодмінно обговорюйте з дитиною, як реагувати на незнайомих людей та їхні пропозиції, до кого можна звертатися у надзвичайній ситуації, підвищуйте її цифрову грамотність, навчаючи користуватися мобільним телефоном, навігатором. Якщо дитина не просто загубилася, а втекла – потрібно звернутися до психолога, адже така поведінка вимагає корекції.

Точка зору

Автор тренінгів із самооборони та безпеки, письменник та публіцист Антон Фарб висловлюється більш категорично. Можливо, й дуже радикально, проте, мабуть, у відповідності з сучасними реаліями: «У 2017 році в Україні зафіксували 8124 заяви про зникнення дітей. 742 знайшли вбитими, ще 48 не знайшли взагалі. 790 викрадених і вбитих дітей за рік. Це 2 дитини на день. Навчіть дітей: дорослих не потрібно поважати, дорослих потрібно остерігатися! Дорогі дорослі! Особливо батьки! Коли ви востаннє зверталися за допомогою до чужої дитини? Ну, важкі сумки донести, показати, де тихе місце, дати телефон, бо ваш сів, а треба дружині подзвонити? Ніколи? То навіщо ви вчите своїх дітей бути щедрими та чуйними? Навіщо вкладаєте в їхній незміцнілий розум концепцію «Людям треба допомагати», «Просять – дай», коли вони самі – ще діти? У жодного дорослого нема й не може бути причини звертатися за допомогою до вашої дитини!

І ще. «Старших треба поважати». Як писав Хайнлайн, «дожити до солідного віку – це як із драбини впасти, з кожним може трапитися». Покидьок із віком стає літнім покидьком, а не навченим роками мудрим дідом. Тому старших не потрібно поважати. Старших потрібно остерігатися. Бо коли дитина вступає у діалог із дорослим – вона вже програла. Дорослий досвідченіший, розумніший, хитріший, підліший та сильніший. І в нього – ще раз – немає причин просити про допомогу дитину!

Дайте дитині чітку й просту інструкцію: якщо чужий дорослий про щось просить – розвернися і мовчки йди. Може, це – шизоїд-невротик, який хоче вилити стрес на безпомічний об’єкт? Може, це – божевільна любителька виховувати чужих дітей за своїми уявленнями? Може, маніякпедофіл? З ким із них потрібно говорити вашій дитині? Ні з ким! Тому, якщо дорослий продовжує чіплятися, йти потрібно швидше, дзвонити батькам, привертати увагу оточуючих криками: «Це не мій батько/мама, допоможіть, я їх не знаю!»

Будь-який дорослий небезпечний для дитини, поки він не доведе зворотнього. Доведе вам, а не дитині. «Як же? Як можна? Адже дитина виросте параноїком і соціопатом». Ага. Але вона виросте. По-моєму, краще бути параноїком, але живим».

Газета "Вісті Борзнянщини", №13 від 27.03.2021, Марина Гриненко


Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (1)
аноним2021-05-05 11:05:16 ответить

И это Евросоюз, в который мы так хотели попасть? Люди, что же Вы делаете?

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие новости
Стало відомо, коли у Чернігові в школярів завершиться навчальний рік 2021-05-18 10:37:59 У Чернігові повільно зменшуються показники covid-19 2021-05-18 10:17:17 Хто виступить у першому півфіналі Євробачення: список виконавців і піс... 2021-05-18 10:17:12 Імунізація в області: за добу першою дозою щеплено 110 осіб, другою – ... 2021-05-18 10:03:03 Тиждень безпеки дорожнього руху розпочато 2021-05-18 09:56:36 Десяті класи у Чернігові: де, якого профілю, як потрапити на навчання? 2021-05-18 09:21:20 «Золотий берег» у Чернігові готують до пляжного сезону 2021-05-17 21:04:14 Дефіле кому за 60: у Корюківці пройшов жіночий конкурс краси 2021-05-17 20:58:32 Нічне ДТП у Чернігові: зіткнулися Audi і Toyota Camry 2021-05-17 20:54:49 Не наукою єдиною: чернігівські музейники продемонстрували таланти свої... 2021-05-17 20:46:23