Два крила Алли Мачачі: поезія душі та щоденна допомога людям

Алла Мачача

Аллу Мачачу у Городні знають не тільки як метку і щиру душею соціальну працівницю. Вона ще й талановита декламаторка проникливих віршів, які звучать на багатьох урочистостях і культурних заходах у Городні. І авторка поезій, збірку яких під назвою «Мої два крила» видала міська бібліотека. І наша постійна дописувачка, чиїх матеріалів про людські долі з нетерпінням чекають читачі газети. На Городнянщину Алла переїхала не так давно – у 2021 році. До того вона жила в Корюківському районі, в селі Моховики.

– Так склалося, що в житті у мене тільки дві рідні людини – це мій син Вася і моя сестра, яка живе на Корюківщині, – каже жінка. – Вася після закінчення медичного училища потрапив працювати у Хоробичі фельдшером, а потім перейшов у відділення швидкої допомоги у Городні. Я його сама фактично ростила з дев’яти років, тому розлука далася мені досить болісно. А сестра з чоловіком мені часто допомагали – я ж тримала величеньке господарство, й корова була, тож вони часто приїжджали з сусіднього села. А потім сестра й каже: «Перебирайся до нас у село. У нас через дві хати є пустий будинок непоганий. Що ж ти тут сама як билина, а так будемо поруч».

Тож Алла вирішила дійсно перебиратися ближче до рідних людей, але спочатку порадилася з сином.

– Вася, коли я приїхала у Городню, щоб повідомити йому новину, аж наче засмутився: «Мамо, а я хіба не рідна душа? Може б, ти переїхала сюди, до мене? Приглянули б житло тут», – згадує Алла. – А я ж у місті не можу, все життя на просторі, треба, щоб двір був, город. То й сказала сину – якщо ти мені знайдеш поцінний будинок десь у селі поблизу Городні, то приїду. І Вася якось одразу дні за три передзвонив: «Мамо, я в Політрудні стою біля будинку, який для тебе придивився!». І давай мені розповідати який він, що є у дворі, на вулиці. І в мене аж бринькнуло щось у душі: слухаю сина і наче вже себе бачу на тому обійсті. Так я свою хату продала і перебралася сюди.

Алла каже, спочатку було дуже важко: чуже місто, чужі люди, навіть балакають зовсім по іншому. А найбільше дошкуляла самотність – адже з початком повномасштабного Вася долучився до лав військових фельдшерів і нині рятує життя воїнам, тож не може бути частим гостем у маминій хаті.

– Він мене часто питає: «Мамо, ну що ти, вже звикла? Вже не рвешся назад, додому?» – каже Алла. – А я спочатку ніяк не могла позбутися бажання повернутися туди, де прожила стільки років. Але доля вирішила за мене, подарувавши зустріч з Наталією Семеновою, очільницею Центру надання соціальної допомоги. Я їй настільки вдячна, що вона знайшла час мене вислухати, підтримати, і роботу запропонувала. А потім я познайомилась із Наталією Рапацькою, нинішньою директоркою будинку культури, і з Ганною Щербаковою, очільницею бібілотеки. А ще в мене є моїх 12 бабусь у Хрипівці та Городні, якими я опікуюсь. А тепер – ще й новий велосипед! Тож життя набуло нових барв і нового змісту. Вже наче й не так порожньо і самотньо у хаті. А там, дасть Бог, війна скінчиться, і Васю частіше матиму змогу бачити.

Нещодавно Городнянський Центр надання соціальних послу отримав три велосипеди у складі гуманітарного вантажу, який надійшов до Чернігівщини від волонтерів із Бельгії. Ця допомога стала можливою завдяки ініціативі «Отець Карел для України» та особистій підтримці субпріора Абатства Грімберген Карела Стаутемаса. Ця важлива допомога для громад організовується у співпраці з ГО«СЯЙВО СІВЕРЩИНИ». Щоб частина з велосипедів потрапила на Городнянщину, посприяла депутатка обласної ради Олена Яцкова.

Отримані велосипеди вже передано соціальним працівникам. Їх отримали Алла Мачача, Наталія Косач з Хоробич та Олена Омальченко з Півнівщини. Новий транспорт стане незамінним помічниками у щоденній непростій роботі — допоможе швидше діставатися до підопічних, бути більш мобільними та вчасно надавати необхідну підтримку людям.

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)