Літня нотка в осінній гамі

«Квіти - це частина нашого життя. Це наш дух. Без них свого життя ми не уявляємо», - каже подружжя Свєтюх із Деснянського, обійстя якого з ранньої весни і до пізньої осєні купається у квітковій красі. А клумба у них - чималенька, десь до сотки аж. Мають дбайливі господарі і сад, щедрий на всяку всячину.



Розмова із квітами

Якось гостювали у далекому Деснянському. Завітали до садиби, яка з ранньої весни і до пізньої осені купається у квітах. Тут живуть ветерани освітянської ниви - Олена Олександрівна та Павло Васильович Светюхи. Хто не їде центром села - милується красою, створеною дбайливими руками господарів. Тож оминути цей двір не змогли і ми, адже їхня краса виглядає на вулицю і радує кожного перехожого.

Першими на клумбі засвідчують про прихід весни проліски: ще сніги не всі втекли, а квіти вже тягнуться до оманливого сонця і радують своєю появою господарів. І не тільки їх. Радіють першій квітці і ...бджоли. Павло Васильович, який не один рік серйозно займається бджолярством і пасіку має чималу, запевнив, що мед із пролісків - то зовсім не вигадка.

- Дійсно, наші бджоли вилітають і на цвіт пролісків, я ось навіть відео зняв, як комахи збирають нектар на перших квітах, - показує відео пасічник.

А як тільки весна розщедриться на тепло, обійстя - у справжньому полоні тюльпанів.

- Сортів тюльпанів багато, але за кольором переважають червоні. Кущів чимало, з тисячу, мо, і буде, - каже господар.

- Якби чоловік не допомагав у квітникарстві, то я б із такою великою клумбою і не справилася, - додає дружина Олена Олександрівна.

- Бо як відцвітуть тюльпани, треба щось насіяти. Люблю чорнобривці, та цього року не встигла їх насіяти. Чоловік захотів посадити хризантеми. Посадили багатенько кущів. Тільки рожевих із десяток сортів, є і руденькі, і білі, й оранжеві, і бордові, і жовті. Особливе місце займають хризантеми мультифлора, яких маємо дев’ять сортів. Сьогодні вона вважається досить модною у садівництві. А хризантеми теж вимагають догляду: і прополоти, і полити, і підв’язати.

Бачили на клумбі багато різних лілій, ірисів, клематисів, півоній, у тому числі деревовидних.

- Та найулюбленішою квіткою у цьому царстві є троянда, - зізнається жінка. - Перші троянди виписала ще при Союзі із Латвії. Сьогодні їх -усіляких сортів і різних за кольором. Десь із пів сотні кущів маємо. І ми ними любуємося, і люди.

- На такій великій клумбі ви могли б грядку якусь посадити, а ви квіти розводите. Навіщо вони вам?

- Квіти - це частина нашого життя, це наш дух. Без квітів свого життя не уявляємо, - відповіла, посміхаючись, Олена Олександрівна.

- Якось проходить повз односелець, Коля Лебедь, а в нас тюльпани саме зацвіли, і каже: « Базар далеко, аби квіти продавати», - згадує випадок Павло Васильович.

- А я йому відповідаю: «Та ми не для базару тюльпани вирощуємо, а для душі». «Ну, тоді у вас душа, мабуть, широка», - відповів односелець.

- Буває, приходять до нас фотографуватися біля квітів. І нам приємно від цього. А буває, на душі так погано, вийшов на клумбу - і полегшало. Бо ж краса, - каже жінка. - Зізнаюся вам, я із квітами навіть розмовляю.



- Як на мене, то квіти - скоріш справа жіноча, навіщо вони вам, чоловікові? - провокаційне питання адресуємо Павлу Васильовичу.

- Квіти - це своєрідна відповідь на той виклик, який свого часу був мені зроблений, - відповів чоловік. - Коли був директором школи, мав бажання зробити у центрі села «картинку» - щоб усе було у квітах, і школа у тому числі. Та коли мені сказали: «Ми тебе не хочемо бачити директором», написав заяву і пішов зі школи. Я навіть вдячний усім, хто допоміг мені піти. Я по-іншому побачив життя, для нас відкрилися інші можливості, ми змогли зайнятися улюбленими справами.

А в тому садочку, як у щедрому віночку

Та клумбою наша екскурсія не обмежилася. З’ясувалося, що подружжя всерйоз займається садівництвом на своєму невеличкому клаптику землі біля хати.

- Ось це наша малина, - показують господарі кущі, які спокушають ягодами. - А ось тут полуниця наша росла: розводимо сорт ред гонтлет та мармелада. І суниця у нас росте, і ожина: аж дванадцять сортів. Ягоди - величезні, як сірникова коробка. Цьогоріч «розсадили» і виноградник. 21 кущ посадили.

Серед звичайних для багатьох рослин ростуть і не зовсім поширені у нас. Наприклад, водиться у Све-тюхиному саду тібетська малина, яку у народі називають малініка. Що це таке? Ягідка червона. Досить дивна, яка зовні дещо схожа на малину, але більша за розміром, а за смаком нагадує полуницю та ожину. Бачили у саду і фундук, який вважається одним із найбільших горіхів, і волоський горіх. Мають аж 70 кущів лохини, яка радує врожаєм із середини липня і до самих морозів.

Не без гордості розповідали дбайливі господарі про всі свої культури, які вирощують. Повідали і деякі секрети догляду за рослинами. А сад... Такий причепурений: усе рядочками, доглянуто, підв’язано, ніде ні зілиночки. Скільки тільки праці вкладено в нього і любові! Є і собі що до столу зі свого саду, є чим і синів пригостити, а їх у Светюх троє, і трьох своїх онучаток. Для подружжя і клумба, і сад - їхній маленький світ, їхнє захоплення для душі, яке приносить насолоду, хоч і вимагає постійно роботящих рук.

Коропська районна газета «Нові горизонти» №38 (9308) від 24 вересня 2021, Людмила Власко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)