Кохання та розставання родини Мороз

Такі нині стосунки у Тетяни та Євгенія Морозів, що проживають у селі М.Устя. 51-річна дружина працює у Броварах, а Євгеній вже пенсіонер і третій рік нікуди із М.Устя не виїж­джає. Побачення у пари через тиждень. Саме такий графік роботи у Тетяни Григорівни. І вона після робочого тижня мчить власним авто в село, де її чекає коханий. А гарячі роз­мови і переписки по телефону декілька разів на день. А які пристрасні їхні зустрічі!



18 РОКІВ РАЗОМ

Пара 18 років разом і давно переві­рила свої стосунки на міцність. Коли Євгенію Миколайовичу було близько 50-ти, у нього почала виникати дум­ка: краще проживати у селі. Тут по­стійно у русі, є чим зайнятися, ніку­ди не треба поспішати, городина вся свіженька, а який відпочинок на бере­зі зачарованої Десни! Все це він ба­чив, коли приїздив у М.Устя до дво­юрідного брата. Тому разом з дружи­ною вирішили придбати в селі буди­нок. З того часу вже минуло 12 років.

Мале Устя вибрали не випадко­во. Звідси родом мама Євгенія Ми­колайовича. Вона закінчила техні­кум бухобліку. І була направлена на роботу на Західну Україну. Тато з Полтавщини. Після закінчення вузу теж прибув на роботу. Вони зустрі­лись у м. Рогатин. Тут і народився Женя і його сестра. Навчання, служ­ба в армії, перше одруження - все було там, на Івано-Франківщині. У 90- ті роки вирішив залишити все і при­їхав до Києва. За освітою Євгеній Мороз інженер-механік. Працював і в сільгосптехніці, і в технікумі 15 років, і 7 років у банку «Україна». 20 років перед виходом на заслужений відпо­чинок був замдиректора логістичної фірми (автоперевезення).

Працював разом зі своїм двоюрід­ним братом. З ним вони були не розлийвода. Якось їхали до його рідного брата і заїхали на день народження до його тещі у Велику Димарівку. Були там недовго, але познайомились із Тетяною. Вона була гостею, бо дво­юрідний брат Євгенія був жонатий на її двоюрідній сестрі. Зустрілись, та й роз’їхались. Але Євгеній не випускав з думки симпатичної білявки. Минуло 3 місяці і він знову приїхав у гості у Велику Димарівку. Саме брат збирав­ся на весілля (одружувався Тетянин рідний брат) і запитав у Жені чи він з ними поїде. Той знав до кого їдуть на весілля і знав, що зустріне Тетяну, тому погодився, не задумуючись. Від тієї другої зустрічі закохані зустрічали­ся частіше. І вже через 3 місяці стали жити разом у Броварах, де мешкала і працювала Тетяна. До речі, менший син Тетяни Андрій Хорисенко брав участь у програмі «Голос України-9» і вийшов у 1/4 фіналу.

Спочатку двоюрідний брат оселив­ся у Малому Усті, а згодом і Євгеній з Тетяною купили хатину. Тепер Євгеній Миколайович дуже задоволений та­ким рішенням. «Оце б сидів у кріслі на 5 поверсі перед телевізором і все», - каже він. А в селі ніколи сумувати, ні поганих тобі думок, ні старості - завж­ди підтягнута форма і гарний настрій.

ЧЕБУРЕКИ ВІД ЄВГЕНІЯ МОРОЗА

Коли йде дощ чи є час від городніх робіт, або просто змінити вид роботи Євгеній Миколайович залюбки готує свої фірменні чебуреки. За один присіст, за 4-5 годин, робить по 200 штук. Робить ще пельмені і вареники з кар­топлею і шкварками. А потім приго­щає дружину, дітей, внуків.

Секрет хрустких і смачнючих чебу­реків у вимішуванні тіста, чим довше місити, тим еластичніше тісто, з яким легко працювати. Господар з радістю поділився рецептом і з читачами газе­ти, але все приблизно. 0,5 кг борошна з’єднує з 50-100 гр. олії, потім додає кип’яток, все перемішує і на півгоди­ни ставить у холодильник. Для фар­шу радить брати телятину, додавати чимало цибулі та води, щоб фарш був мокрий. Тоді чебуреки виходять соко­виті. Тісто розкачує тонко, вирізає по формі тарілочки і смажить у великій кількості олії. Щоб виріб не розмок, ві­дразу треба або смажити, або класти до морозилки.

Для вареників на 0,5 кг борошна кладе яйце, 2-3 ложки олії і розводить водою (не кип’ятком). Ліпить варени­ки всі однакові, рівненькі, красиво за­щипнуті. Начинка може бути не лише з картоплі і шкварок, а ще й з дода­ванням до картоплі кисломолочного сиру.

Одного року, рятуючись від безділля, на Великдень напік 17 різних па­сок. «Все може приготувати. Не пік тільки торта», - нахвалює чоловіка Тетяна.

Така пристрасть до приготування у чоловіка з дитячих років. На Західній Україні у вихідні прийнято готувати ва­реники саме з тонкою обліпкою. Коли побачив вареники на пару, які приго­тувала його теща, сказав, що то вже пироги. Для начинки своїх вареників він не бере ягід, бо обліпка тонка.
У Тетяни в сім’ї у вихідні готують де­руни. Вона теж вправна господиня і приїхавши у село, дивує чоловіка все новими стравами, щоб щораз різне.

ЄВГЕНІЙ ЗА АГРОНОМА

Вправно господарюють Морози і на городі. Вже 11 років як вирощу­ють помідори із насіння. Євгеній по осені збирає насіння, висушує його, кладе по пакетиках і підписує по сор­тах. Ранньої весни висівають на роз­саду. Потім пікірують, висаджують у теплицю і далі всі необхідні про­цедури. Консервувати більше випа­дає Євгенію Миколайовичу. В нього це виходить гарно. Навіть сусід про­сить посолити огірки. На городі чого тільки нема! Радують і кавуни, у ми­нулі роки дозрівали до 10 кілограмів. Тачкою розвозили та пригощали су­сідів. А цього року, мабуть, буде не­врожай. І зав’язі малувато, і не такі великі. Взагалі цього року все у селі висаджувалось пізно через розлив.

У кожному куточку квітнуть троян­ди, багато насадили плодових де­рев.

ЧЕРЕЗ ВІЙНУ 4 МІСЯЦІ НЕ БАЧИЛИСЬ ЧОЛОВІК І ДРУЖИНА

Цьогорічна весна для подружжя Морозів теж виявилась випробуванням. 4 місяці не бачились Тетяна та Євгеній. Коли сунули орки, жінка з си­ном переїхали до Димарки. Але і там було неспокійно. 11 березня вона з сином виїхали до сестри і мами чо­ловіка у Рогатин. Вони допомогли знайти квартиру. Вчителька, власни­ця квартири, з розумінням постави­лась до них і проживали вони безко­штовно, заплатили тільки за кому­нальні послуги.

Дуже хотілось приїха­ти додому на Великдень, на 9 трав­ня. Але чоловік радив ще пересидіти. 12 травня таки наважились і виїха­ли з Рогатина. Тоді відразу приїхали у М.Устя. Дорога була не близькою, мости зруйновані. Якщо раніше дола­ли відстань до села 204 кілометри, то в об’їзд 290 кілометрів. Могла Тетяна, особливо взимку, добиратись марш­руткою Київ-Короп. Нині незручнос­ті і у доїзді, і у ціні пального. Євгеній Миколайович мріє скоріш дочекатись пенсії дружини, щоб разом щодня зу­стрічати ранки і насолоджуватись за­ходами сонця. Щоб більше проводи­ти час разом. Щасти вам, добрі люди!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, від 18.08.2022,Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)