У селі, де кордон ділив один город: половина сінокосу — українська, половина - російська

У Сновській громаді таким населеним пунк­том є Клюси, що входить до Гірського старостату. Звідти до кордону з агресором - рукою подати.



За словами старости Андрія Апришка, жила ко­лись в Клюсах бабуся, у якої на городі проходив кордон. Були казуси: чи то кури перебігали на чужу територію, чи то коза відривалася і паслася не там, де треба. Тоді все обходилося мирно, не так, як на­разі. І через кладку на річечці Жеведа, що зливаєть­ся з Цатою, можна було потрапити в сусідню країну і, бувало, що з одного боку наші жінки білизну полос­кали, з іншого - «не наші». Війна усе змінила і наразі клюсівчани, горяни і про кладки забули, і про сусід­ство, живучи в стресі, невідомості, неспокої за день завтрашній.

Одне у всіх стале: віра в закінчення війни, кро­вопролиття, в перемогу ЗСУ, їхню спроможність захистити рідну країну. І хоч інтернет-зв'язок на прикордонній території поганий, мобільні постій­но «глючать», люди знаходять варіанти спілкування між собою й розкиданими родичами, охоче див­ляться і слухають (наскільки це можливо) українські теле-, радіопередачі, чекаючи втішних новин. Хто міг, з Клюсів виїхав, а близько 70 осіб досі залиша­ються в селі (на 01.01.2020 року населення с.Клюси складало 150 чоловік). Орють городи, саджають картоплю, виглядають (раз на тиждень) хлібну машину, а корів тримають на прив’язі. Про пасовища мова не йде.

Те саме й у Гірську: люди, що залишаються на міс­цях, з головою у весняно-польових роботах. Отриму­ють медичне обслуговування, купують в магазинах продукти, продають молоко, моляться, аби вижити.

Коней в старостаті не більше десятка, то для оранки винаймали трактори. По 50 грн за сотку сплачують, зате земля потім виглядає впорядкова­ною, засадженою й засіяною. Бог дає поки уникати мінної небезпеки, хоч ризиків все більшає й більшає, обстріли частішають й частішають. Однак національ­ний оптимізм, усталена ментальність роблять своє. Про це навіть ця приказка: «Доки грім не гряне, козак не перехреститься».

На територію Гірського старостату (у Клюси в тому числі) навідується фельдшер з медика­ментами, і магазинчик навіть працює, до речі, з непоганим асортиментом товарів.

Доречною підтримкою населенню у над­складний період буття є і заїзди молоковоза, те, що облаштовані пункти прийому молока (з розрахунками), де і холодильник, і справед­ливий представник закупівельника. Як не як, а при відсутності джерел прибутку, це хоч якась підтримка власникам корів. Ніхто ж не запере­чить, що тримати нині ВРХ - дороге задово­лення. Одна заготівля кормів чого варта!

Джерело: газета “Промінь”, фото Сновська міськрада

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)