Валентина Чусь cама за пасікою доглядає, сама і мед качає, сама і вулики робить

2023-09-18 17:22:25
697 0
Про що говорять бджоли, коли збирають нектар, які мелодії наспівують, коли повертаються до вулика, знають не лише чоловіки, котрі займаються пасікою. Пізнати таємничу мову божих комах, почути їхню пісню можуть і представниці чарівної статі. Про незвичайну жінку, її захоплен­ня читайте у матеріалі. На знімку - Валентина Миколаївна Чусь із Оболоння.



Жінка і пасіка... Дивне все-таки поєднання, але воно - поруч із нами. В Оболонні. Саме там живе жінка- пасічниця. Валентина Миколаївна Чусь уже п'ять років займається бджоляр- ством, пасіка її чималенька: аж 35 вуликів. Жінка не тільки сама доглядає за пасікою і мед качає, вона ще і вулики та рамки власноруч робить. Що ж спонукало її зайнятися цією непростою і копіткою справою і що для неї значать бджоли, у нашій розповіді

Світ захоплень сільської жінки

Здавалося б, жінка і пасіка - речі не зовсім сумісні, бо ж бджолярство - це скоріш справа чоловіча, але то тільки здається. І яскраве свідчення цього - Вален­тина Миколаївна Чусь з Оболон­ня, котра ламає всі стереотипи щодо чоловічих і жіночих справ. Знаю цю жінку, досить-таки уні­кальну, давно, ще навіть коли не була особисто з нею знайома. Бо ж там, де відбувалися культурні заходи, де звучала пісня, - завжди зустрічала Валентину Миколаївну з баяном. До речі, у сфері культу­ри вона - чи не все життя, нині працює директором місцевого будинку культури.

Та років шість тому для нас відкрилися нові грані її непере­січної особистості. І тоді у гості до Валентини Миколаївни нас заманили, не повірите, ... пальми і крокодил. Цю сільську екзотику майстриня створила власноруч, а ще - їжачків, домовиків, лебе­дів. У хід пішли гумові шини, пластикові пляшки, пробки тощо. Словом, із побутового непотребу вона зробила красу у своєму обійсті.

Саме тоді ми дізналися, що Валентина Миколаївна - дуже цікава людина, котра має чима­ло захоплень, не притаманних жінкам. Вона всерйоз і вже давно займається художньою різьбою по дереву. В арсеналі - усе необхідне для улюбленої справи. Тільки працюй.

Треба у хазяйство корзину чи верейку - та без проблем: сплете. Потрібно ремонт у бу­динку зробити. Зробить. Сама і з чоловічою роботою, і з жіночою вправляється: чи-то дерево, чи-то вагонка, чи-то цегла.

Був час, коли вона підсіла на вишивання бісером. Чим не загориться - усе робить до ладу, з інтересом, бажанням.
Не можемо промовчати і той факт, що оболонська жінка - за­тята рибалка. З вудкою - з ди­тинства. І літня рибалка - то її, і зимова - теж. Ця стихія - від тата. Кажуть у селі, що Микола­ївна може будь-якому чоловікові- рибалці носа втерти. Така вона досвідчена і класна рибачка. Із технікою наша героїня на «ти». Машина, мотоцикл - ключ по­вернула і вперед. Мабуть, такого і немає, з чим би не впоралася ця бідова, невгомонна і непосидюча жінка, на життєвому календарі якої 61 рік.

Нова любов

А п'ять років тому Валентина Миколаївна захопилася новою справою - бджолярством. І той вогник до нового і незвіданого нею захоплення запалив її рідний брат Віктор. На жаль, рік, як чо­ловік відійшов в інший світ. Перш ніж подружитися із бджолами, жінка всерйоз почала готувати­ся. Перечитала море літератури, «перерила» весь інтернет і взя­лася до справи.

- Я з осені надумалася займатися пасікою, тому всю зиму вивчала все про бджіл, бо ж справа для мене нова, а про божих комах знати треба все до дрібниць. Починалася моя справа із чотирьох вуликів, які я купила. А потім сама наробила роївнів (таких собі пасток для бджіл), порозвішувала їх на деревах, по тих маршрутах, за якими можуть літати комахи. У роївню встановила приманку, щоб комахи відчували запах, що там були бджоли, що там можна селитися. До речі, коли бджоли надумалися роїтися, вони не просто так усі гуртом тікають і потрапляють у цю пастку. Спо­чатку бджоли-розвідниці йдуть на завдання, шукають у декількох напрямках, де ж їм краще «при­сісти». А тоді вже і решта рою підтягується до нового «житла». Час від часу їжджу дивитися, чи немає кого у моїй роївні. Бачу, трішки, десятків півтора, є, зна­чить, розвідка вже працює. Через два днів приїжджаю: о, повністю льот іде. Комахи поселилися і мед носять. Обживаються. До зими оперативно готуються. Ну, мені вдалося п'ять роїв спіймати, - згадує початок свого бджолярства пасічниця.


- А у вас таке траплялося, що рої тікали?
- Було. Як прогавиш - так і полетіли у невідомому напрям­ку. Я то стараюся, аби вони не тікали, але бджоли все-таки уміють обдурити людину, - по­сміхаючись, каже бджолярка. - Як уважно не передивляйся рій, але комахи умудряються кудись «заникати» маточника. І ото вже як надумалися вони роїтися, то у вулику такий шум стоїть: комахи бігають туди-сюди. А матка вже напоготові сидить, скидає трохи своє черевце, щоб легше летіти. Прилітають розвідниці і повідо­мляють мовою танців, куди летіти, де краще. І коли вже вони між со­бою домовилися, де саме будуть «селитися», усім роєм летять на нове місце.

- А як ви перевозите спіймані рої? Це ж не кота у мішка пере­везти?
- По свої роївні виїжджаємо пізно ввечері. На ніч комахи майже всі збираються «додо­му». Пастки висять високо. На драбину - і вперед. На роївнях роблю спеціальні защіпки: і на верхньому, і на нижньому «льо- точку» (вхід до пастки). Закрили защіпки і з роєм додому.

Слухаю Валентину Миколаїв­ну, яка в деталях розповіла лише про один невеличкий фрагмент бджолярства, і ловлю себе на думці: це ж скільки всього треба знати про тих комах, аби займати­ся пасікою і їсти свій мед. А жінка дуже скрупульозно до всього ставиться. У неї є спеціальний зошит, у якому записано про кожен вулик: а їх - аж тридцять п'ять.
- У кожному вулику свої по­рядки, - каже оболонська бджо- лярка, - у кожної комахи - свої обов'язки і функції.

Про своїх смугастих трудів­ниць жінка могла б із захоплен­ням розповідати дуже довго. Стільки всього багато знає про них, а інакше, вочевидь, і не можна. Але знати, мабуть, теж замало. Треба ще дуже любити цих комах і горіти справою.



Розмова із бджолами

Пасіка - задоволення не із дешевих. На той час, коли Ва­лентина Миколаївна купувала вулики, вони коштували по дві з половиною тисячі гривень разом з бджолиною сімє'ю.

Та майстровита жінка на решту вуликів не витрачалася. Купила тільки деревину. Вулики та рамки поробила сама.
- Станок у мене є, інструмент теж. Робота з деревом для мене не нова, - розповідає майстриня. - Хлопці дали мені один вулик на зразок. Розібрала його, ви­міряла все до міліметра, це дуже важливо, щоб все було точно, і поробила сама. Уже виготовила сорок штук. У мене вулики великі, звуться дадан, це ті, що вмішають 12 рамок, є і менші вулики, рута.

- А що для вас найскладніше у бджолярській справі?
- Перевезення, - почули у відповідь. - Повантажити, роз­вантажити, довезти, щоб не по­вилітали. Та і взагалі, роботи біля бджіл чимало, не з легких труд пасічника, та і своєчасно треба все зробити: і погодувати, примі­ром, і від хвороб усяких обробити комах. Та і для того, щоб щось мати, треба вкласти спочатку: і ту саму дошку для вуликів купити, і медогонку, і до медогонки, і вощи­ну. Цього «і» дуже багато. Перші два роки я тільки працювала для того, аби повернути те, що вклала в пасіку. Тільки на третій рік відчула, що бджоли можуть приносити якийсь прибуток, але.. Війна... Сьогодні кілограм меду - лишень сорок гривень, такі гроші дають оптовики. Це дуже дешево. А мед, до речі, цього сезону по­радував не дуже.

- А що для вас особисто зна­чать оці смугасті комахи, яких ви, вочевидь, дуже любите?
- Це таке собі заспокійливе, - каже бджолярка. - Коли при­ходжу до вулика, розмовляю з комахами, питаю: «Де сьогодні літали, мої трудівники? Що роби­ли». З ними дуже цікаво. Яким би втомленим не був, яке б погане самопочуття не було, а приходиш до бджіл - і втому, і хворобу, і на­стрій поганий - як рукою знімає.

Людмила Власко, “Нові горизонти”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие новости
На Чернігівщині попрощалися з двома захисниками 2023-10-03 14:47:04 У драмтеатрі відкриють 98-й сезон «Гріхом» Винниченка 2023-10-03 14:28:59 Жителі будинків по вул. 1-ї танкової бригади бунтують проти автомийки 2023-10-03 14:03:43 Пункти незламності не розміщуватимуть на базі закладів освіти Чернігов... 2023-10-03 13:51:01 В муніципалітеті розповіли про готовність Чернігова до опалювального с... 2023-10-03 13:43:14 У чотирьох закладах культури Чернігівщини призначили нових керівників 2023-10-02 18:29:20 Брижинський хоче скликати позачергову сесію Чернігівської міської ради 2023-10-02 18:19:01 Екосадиба на Чернігівщині з усіма вигодами чекає на переселенців 2023-10-02 17:46:03 У 12-й школі показали, як вона працює та відновлюється 2023-10-02 16:16:42 Валерій Йовенко розповів про процедуру отримання компенсації збитків б... 2023-10-02 15:49:42