Професія рятувальника — це покликання
2024-09-14 19:00:19
403
0
Ця професія героїчна у будь-які часи. Потрапивши в екстремальні ситуації, ми покладаємося на досвід, витривалість, винахідливість і віримо, що рятувальники обов'язково допоможуть, врятують, зроблять усе від них залежне. У мирний час рятувальникам повсякчас вистачало роботи, а з повно- масштабною війною додалося нових викликів. До гасіння побутових пожеж, загорянь у природних екосистемах додалися пошук і порятунок людей, які потрапили під ворожі обстріли ракетами, шахедами у різних будівлях, розбирання завалів, гасіння пожеж, прибирання уламків снарядів і т. п.
Незважаючи на всі труднощі та ризики майбутньої професії, українські юнаки і дівчата обирають цю непросту, небезпечну, але таку потрібну професію. Комусь же потрібно виконувати цю роботу, брати на себе відповідальність за безпеку людей, яких рятуєш? Хто, як не ми? — говорять вони.
Чому обрав професію рятувальника, про навчання та свої будні розповідає курсант 2 курсу факультету оперативно-рятувальних сил Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України Денис Кравченко, випускник Плугатарського ЗЗСО МИ ступенів 2023 року.
— З вибором майбутньої професії остаточно визначився тільки в 11 класі. До цього мріяв бути військовим. У 9 класі сказав батькам, що хочу навчатися на військового. Батьки не відмовляли, але переконали мене зачекати три роки і після закінчення школи, якщо я не передумаю, то підтримають мій вибір. У мене багато друзів, які обрали військову службу, і мої двоюрідні-троюрід- ні брати обрали професії у ДСНС, СБУ, ЗСУ.
В 11 класі почав більше уваги приділяти фізичній підготовці. Наш сусід працює у пожежній частині, він розповідав мені про виїзди на пожежі, про особливості роботи. Багато читав в Інтер- неті про рятувальників, дізнався, що в Україні є спеціалізовані навчальні заклади. Знайомі порадили вступати до Черкаського інституту пожежної безпеки. Тато і мама не відмовляли від вибору, а відразу ж підтримали мене. Давид, мій молодший брат, гордиться мною, багато розпитує мене про навчання і знає з моїх розповідей, як нелегко.
Із труднощами я і мої однокурсники зіткнулися вже у перші дні навчання. 18 днів ми проходили КМБ — курс молодого бійця. Дисципліна, дотримання режиму — це було головне. Не дозволялося виходити за територію інституту. Їли тільки те, що готували в їдальні. Щось купляти забороняли. Ми всі одного віку, з різних куточків України, але відірвані від звичайного життя, від батьків, та й ще війна, тривоги, перебування в укритті, сумні звістки про близьких, знайомих. Ми трималися гуртом, підтримували один одного. Важче було замкнутим у собі, які все тримали в душі, не ділилися. Але нічого, призвичаїлися. Всі ми знали одне — треба витримати. Можу сказати, що мені було не важко і не легко. А потім почалися заняття, тренування.
На моєму курсі навчаються 30 юнаків і 2 дівчат. Це 2 взводи і в кожному по одній дівчині. По закінченню 4 курсу я отримаю звання лейтенанта. Спеціальності нашого факультету: інспектор або начальник караулу. Я обрав другу. Вже зараз розумію, що вона складна і відповідальна, адже відповідаєш не тільки за себе, а за весь караул.
Щоб стати справжнім рятувальником, на мою думку, треба самому дійти, перш за все психологічно. 4 роки навчання (5 курс — магістратура за бажанням) дадуть необхідні знання, підготовку й осмислення, чи дійсно ти готовий рятувати. Адже ця професія — великий ризик не тільки кожного чергування, а й кожного дня.
— Чи траплялися у житті випадки, коли ти когось рятував?
— Не скажу, що когось врятував, але допоміг. Коли мені було 13 років, мій друг порізався, рана на руці була серйозна. Я не розгубився, наклав джгут. Брату допоміг, зробив усе від мене залежне, коли він зламав руку. Ще пам'ятаю один випадок, коли на стадіоні мій друг, займаючись на турніку, звихнув руку, теж допоміг йому дістатися додому. Вже тоді зрозумів, що треба не лише надати допомогу потерпілому, а надати правильно, не зашкодити його здоров'ю чи життю. Головне у таких випадках урівноваженість, витриманість і не розгубитися.
— Чому приділяється особлива увага при підготовці майбутніх рятувальників?
— Особлива увага приділяється фізичній і психологічній підготовці курсантів. Наведу декілька прикладів. У тренувальній камері, яка імітує приміщення, потрібно знайти і врятувати людей або цінні речі. У камері дим і, відповідно, погана видимість. У зв'язці 5 осіб у повному спорядженні. Вага всього спорядження приблизно до 20 кг. А ще треба тягнути рукав, інструменти.
І — якнайшвидше врятувати потерпілих. Результат тренування залежатиме і від того, як надаватимуть команди і наскільки злагоджено працюватимуть курсанти.
Ще одні тренування у великому темному контейнері, наповненому димом. У контейнері лабіринт, який треба пройти у дихальних апаратах за визначений час. Лабіринт ускладнений арматурою, цеглою, скатами, на деяких проміжках треба лізти по трубах. Підсилюють ефект сирени. Лабіринти проходимо у повному спорядженні і якомога швидше.
Ще один приклад — теплокамера. У ній 4 тренажери, треба їх пройти у повному спорядженні за 4 хвилини. А в камері 40 градусів тепла, уявляєте? До речі, дівчата теж проходять ці тренування. Із деякими завданнями, наприклад, такими як пролазити по трубах, невеликих отворах, пробігати по лабіринтах, вони справляються краще, ніж хлопці. Вони тендітніші і в'юнкіші. А хлопці бувають кремезні, ще й під два метри зросту. Чесно зізнаюся, думав, що не пройду ці випробування, але справлявся. Тепер у мене вже більше впевненості у своїх силах.
— Які риси потрібно виховувати в собі майбутньому рятувальнику?
— У першу чергу, він має бути морально підготовленим. Тому що його робота матиме важке як фізичне, так
і психологічне навантаження. До того ж він повинен вміти оперативно мислити, бути дисциплінованим, організованим, пунктуальним, рішучим. А ще, найголовніше, це почуття обов'язку. Адже від тебе, твоїх дій залежить оперативність у порятунку чийогось життя, чийогось майна. Кожна людина має страх у душі. І це нормально. Треба вміти справлятися з ним. Я свідомо вибрав свою професію і мені вона подобається.
— Ваше курсантське життя проходить за режимом. Як ви відпочиваєте?
— Так. У нас режим. Навчаємося ми і в суботу. У будні дні підйом о 6:00. Навчання, прибирання території, заняття спортом, наряди, вечірня перевірка — все згідно за розкладом. Вільний особистий час є щодня після 19 години і до вечірньої перевірки о 21:00. У неділю підйом о 7:00, а далі все за графіком: лекції пізнавального характеру, перегляд кіно — документальних фільмів про війну, про нашу професію, читаємо матеріали про рятувальну службу, незвичайні ситуації. Після цього можна йти до нашого спортивно-оздоровчого комплексу. До речі, ще на першому курсі тренер запитував, яким видом спорту курсант займався в школі. Адже фізичному вихованню в інституті приділяється дуже велика увага. Курсанти
мають можливість займатися понад 20 видами спорту, найбільш популярний пожежно-прикладний спорт. У неділю багато курсантів ідуть у звільнення, але його треба заслужити. Ось тоді маєш вільний особистий час із 14 до 20 години.
— Після закінчення навчання де б ти хотів працювати?
— Попереду ще три роки навчання. Якими вони будуть — ніхто з нас не знає. Дізнаємося з новин, яка ситуація на війні, як ворог закидає ракетами, БПЛА наші міста, села, як героїчно, у надскладних умовах працюють рятувальники, медики, поліцейські, розбираючи завали, рятуючи людей. Влітку проходив практику у пожежній частині в Талалаївці, познайомився з колективом. Знайомий з багатьма людьми нашої громади, знаю наші дороги, місцевість. Тому мені хотілося б повернутися додому, працювати у Талалаїв- ці. Та куди буде направлення на роботу, туди і поїду, знаю одне — ми потрібні всюди.
Справді, професія рятувальника затребувана у суспільстві, особливо тепер. Та сподіваємося, що мій співрозмовник — курсант Денис, працюватиме вже не в умовах повномасштабної війни у нашій мирній і вільній Україні.
Джерело: “Трубина хлібороба”, Інна Половко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Оставить комментарий
другие новости
У Сухополов'янській громаді відкрили етносадибу та презентували старов...
2024-10-15 15:46:38
У ліси на прикордонні Чернігівщини росіяни скидають пакунки з вибухівк...
2024-10-15 15:19:53
У Прилуках поліцейські затримали наркоторгівця
2024-10-15 13:58:38
Низка маршрутів у Чернігові зазнає змін через ремонтні роботи
2024-10-15 13:00:41
Суддя Деснянського райсуду Наталія Лямзіна розповіла про те, як займає...
2024-10-14 19:56:43
«Хрест свободи» для «Ніжинських вогників Перемоги»
2024-10-14 19:18:57
На Чернігівщині попрощалися з молодшим лейтенантом Володимиром Одаренк...
2024-10-14 19:11:58
8-класниця Віта Білан дивом вціліла, коли киянин збив насмерть двох ї...
2024-10-14 18:55:34
Між Ніжином та Борзною розбилася насмерть 23-річна жінка, двоє дітей у...
2024-10-14 18:30:01
Повністю завершено будівництво мостового комплексу на річці Десна біля...
2024-10-14 18:17:14