На Чернігівщині можна купити екоторбинки від особливих дітей

Кілька місяців тому в При­луцькому міському центрі комп­лексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Світанок» почала свою роботу інклюзивна майстер­ня для дітей і молоді з інвалідністю. Давню мрію центру вдалося втіли­ти в життя за допомогою міжна­родних партнерів.

— Уперше інклюзивну майстер­ню я побачила понад 10 років то­му в центрі реабілітації міста Славутич, — розповідає дирек­тор «Світанку» Марія Ястремська. — За кошти німецьких грантодавців там відкрили невеличке виробництво, де наносили принти на футболки, кепки, чашки. Тоді це було справжнє ноу-хау, яким сла- вутичани дуже пишалися. Із того часу мене не полишала думка, що в Прилуках теж можна було б орга­нізувати щось схоже. Ось тільки де взяти кошти?



До певного часу це питання за­лишалося відкритим, адже місце­вий бюджет навряд чи зміг би до­зволити собі таку майстерню. А у 2023 році керівництво центру ра­зом із батьками дітей, які отри­мують у ньому послуги, створили Громадську організацію «Асо­ціація родин, що виховують ді­тей з інвалідністю, “Світанок”» і майже зразу почали шукати шляхи реалізації цієї ідеї.

— Серед грантових конкурсів, кошти на які виділяє ПРООН (Про­грама розвитку ООН. — Авт.), ми знайшли підходящий — спрямова­ний на соціальну згуртованість та активізацію молоді. По суті наша мета збіглася з метою міжнарод­них донорів — ми вирішили ство­рити середовище, в якому нормо- типові люди і люди з певними пси­хофізичними обмеженнями могли б знайомитись, взаємодіяти і пра­цювати разом. А тому до роботи в інклюзивній майстерні ми залучи­ли не лише наших батьків і дітей, а й прилуцьку молодь. Ідея ж, що са­ме вироблятимемо, прийшла са­ма собою. Із самого початку ми ро­зуміли, що теж хочемо виготовля­ти принтовану продукцію. Мій се­кретар Алла Майстренко має фах графічного дизайнера, тож у неї вже були деякі напрацювання. Практично всі наші педагоги могли шити на машинках на побутовому рівні, шиття — це хороша трудова навичка, яка потрібна і дівчатам, і хлопцям, а головне — у результа­ті виходив гарний естетичний про­дукт — екоторбинка. Такі зараз у тренді, і це цікаво як нашим дітям, так і молоді, яку ми залучили до ці­єї справи, — говорить Марія Мико­лаївна.

На гранти для організацій-початківців ПРООН виділяє не більш ніж 5 тисяч доларів. На цю суму в «Світанку» закупили дві швейні ма­шинки, термопрес, необхідні меблі (у тому числі стіл для розкроюван­ня тканини), витратні матеріали — голки, нитки, ножиці, тканину то­що, а також зробили ремонт у при­міщенні.

— Річ у тому, що в будівлі нашо­го центру не було укриття (навіть найпростішого підвалу), тому пів року ми не працювали, а потім ра­зом із владою і батьками вирішили шукати місце, де «Світанок» міг би тимчасово розміститися і перебу­ти цей непростий для країни час. У вересні минулого року ми пере­бралися в приміщення дитячої лі­карні — тут було вільне одне крило стаціонарного відділення. Та обла- штовуватися довелося практично з нуля, — пояснює Марія Микола­ївна. — Кімната, де розмістилася майстерня, винятком не стала, там нам навіть довелося переробляти систему освітлення, щоб викону­вати дрібні роботи було комфорт­но. І добре, що все вдалося!
До 15 листопада «Світанок» має відзвітувати про результати реалізації свого проєкту, а похва­литися їм є чим — кількість еко- торбинок із патріотичними принта­ми (а за основу тут узяли саме їх), яку діти і молодь з інвалідністю ра­зом зі своїми батьками виготовили з початку серпня, коли майстерня почала свою активну роботу, вже наближається до двох сотень.

— Звісно, дітей до цієї справи ми залучаємо в межах їхніх мож­ливостей, — наголошує Марія Ми­колаївна. — У нашому центрі облі­ковується 50 отримувачів послуг до 18 років, є випускники центру, які приходять до нас і працюють уже на волонтерських, засадах. Усі вони мають різні діагнози. Також до роботи майстерні залучені сту­денти Прилуцького гуманітар­ного педагогічного коледжу іме­ні Івана Франка та учні Прилуць­кого професійного ліцею, які на­вчаються на спеціальності «швач­ка». В основному дорослі займа­ються пошиттям екоторбинок, а ді­тки під наглядом прикрашають їх методом термотрансферного дру­ку (один зі способів нанесення зо­бражень на поверхні за допомогою дії високої температури. — Авт.) або ж прикрашають фарбами для тканини. Іще ми виготовляємо так званих аромакотів — робимо по­душечки-саше з травами у вигля­ді котиків. Діткам це дуже подоба­ється, бо технологія виготовлення аромакотів доволі проста, але ці­кава. Спочатку вирізається фігу­ра котика за шаблоном, тож діти вчаться користуватися ножицями. Потім мами або студенти зшива­ють цих котів, а діти наповнюють їх лавандою та іншими пахучими тра­вами і прикрашають. Такого аро- макотика можна повісити за хвіст у гардеробі, тож у цих виробів є й практичне застосування.








Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)