Волонтерство за покликом душі Галини Петруші

Галина Петруша, голова Парафіївської територіальної громади, отримала на «Українській Премії року» нагороду в номі нації «Волонтерство: за покликом душі».

«Номінація лауреатки «Української Премії року» стала для мене справжньою несподіванкою, - говорить голова Парафіївської територіальної громади Галина Петруша. - Адже постійно робиш те, що маєш робити. Що каже тобі твоє серце. І стараєшся, аби то було якнайкраще. Особливо в такий час... Моя номінація - «Волонтерство: за покликом душі». І це дивовижно. Адже волонтер­ською діяльністю я займаюся з 2014 року, відко­ли росія напала на східну частину нашої країни.

Тоді я працювала директоркою Парафіївської школи. І ми дуже об’єдналися - і вчителі, й учні школи, і їхні батьки. Й почали допомагати нашим воїнам. Ми проводили благодійні ярмарки, різні заходи, збирали кошти, передавали продукти, теплий одяг...

Волонтерська діяльність триває й сьогодні. Вже чотири роки я - голова громади. Але ми, й ос­вітяни, й медики, й дуже багато мешканців нашої громади, як, власне, й інших громад, дуже актив­но працюємо та намагаємося внести свій вклад у якнайшвидшу перемогу. Тому що дуже хочеть­ся, аби нарешті настав мир і наші захисники по­вернулися додому відроджувати й продовжувати мирне життя. Волонтерство йшло і йде від душі. І я завдячую Богу та людям, що все організовуєть­ся і ніхто не відмовляється допомагати.

Ця відзнака - нагорода і мого колективу, і тих людей, з якими я працювала, працюю, допома­гаючи нашим захисникам».

- Пані Галино, ви відправляєте на фронт не тільки продукти, одяг, сітки, окопні свічки... А й, наприклад, автомобілі. Донати на дрони, РЕБи на прохання воїнів...

- Коли ми шукали автомобіль для Мартинівки, я зустрічалася з очільником Прилуцької районної військової адміністрації Володимиром Черновим. У нього я просила допомоги, щоби залучити бла­годійний фонд для придбання автомобіля для найвіддаленішого села в нашій громаді. Коли ми 36 днів і ночей були в окупації, Мартинівка найбільше постраждала. Більша частина населення там - це люди похилого віку. Тому автомобіль - насампе­ред необхідність для ФАПу Там працює дві медич­ні сестри, але без транспорту важко. Володимир Чернов допоміг нам знайти таку благодійну органі­зацію, яка й надала нам автомобіль. Спочатку у нас відбулася зустріч із благодійниками, ми їм розпо­віли про нашу проблему, і вони пообіцяли допо­могти. Ми показали фотографії, зроблені відразу після того, як окупанти залишили Мартинівку. І на світлинах була страшна картина того, що накоїли вороги. Ми зустрічалися з благодійниками у Ка­чан і вці. Це три родини, які живуть у Києві понад 20 років, чоловіки з Індії, одружені на українках. Але зв’язок зі своєю батьківщиною індійці не втрача­ють, і всією душею і серцем вони прагнули нам допомогти. Коли ми отримали цей автомобіль, то урочисто вручили ключі від нього у селі. Наразі ав- тівка підвозить людей і до лікарні, й до аптеки.

А ще ми купили за 230 тисяч грн автомобіль на фронт. Це кошти лише працівників селищної ради. Також збирали донати на дрони, РЕБи, пе­редавали кошти військовим частинам.

- Маєте й програми допомоги військовим, мешканцям громади.

- Так, у нас прийнята Програма підтримки підрозділів територіальної оборони та ЗСу, ми закладаємо такі кошти у бюджет, тому що це дуже важливо. Допомагаємо сім’ям загиблих воїнів, пораненим, згідно з Комплексною Програмою підтримки учасників бойових дій, ветеранів війни, Захисників і Захисниць України та членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України - меш­канців Парафіївської територіальної громади на 2023-2025 рр. Збирали кошти, за­куповували ліки - за запитом.


- Безкоштовно надаємо дрова багатьом категоріям людей ТГ.

У мене дуже бойові старо­сти, я обіцяла, коли тільки прийшла на посаду голови, що в кожному населено­му пункті будуть працюва­ти люди від Парафіївського комунального підприємства «Добробут». Так і вийшло. У Мартинівку, Тростянець, Бережівку, Світанок (Южне) та Іваницю ми купили за бюджетні кошти по трак­тору з причепом, фрезою і косаркою. Тож є можливість наводити лад на узбіччях, кладовищах, загалом під­тримувати благоустрій.

За чотири роки все стало виглядати абсолютно по-но­вому На кладовищах при­брано. Узбіччя чисті. А дере­ва й кущі, які вирубуються, ідуть на дрова для сімей за­гиблих, для багатодітних ро­дин. Цього року, буквально два місяці, ми співпрацюємо з американським фондом.

Таким чином забезпечили дровами, буржуйками, ков­драми, ліхтарями усі сім’ї за­гиблих, зниклих безвісти, ба­гатодітних, інвалідів першої і другої груп, людей 90+ у Парафіївці та Іваниці. З нового року це забезпечення трива­тиме далі - Бережівка, Світа­нок, Тростянець і решта сіл. Люди мають відчувати нашу підтримку. Хоча це і складно.
А те, що ми збираємо про­дукти, плетемо сітки і шкар­петки, вже стало традиційним.

- Перед «Українською Премією року» ви повер­нулися із форуму у Львові.

- Це був Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України. Захід відбувся у Львові 17 грудня. Чернігівщину представляло 11 громад. Я була дуже вра­жена атмосферою форуму. Для мене як для голови гро­мади важливим було спілку­вання з колегами, які прибу­ли і з Чернігівщини, і з інших областей. Ми обмінювалися думками, досвідом. Цікави­ми та інформативними були виступи міністрів - фінансів С. Марченка, освіти О. Лі­сового, охорони здоров ’я В. Ляшка, віцепрем’єр-міністра з відновлення України О. Кулеби та інших. Президент сказав, що роботи багато і її вистачить для всіх. Тож бу­демо працювати.

Вважаю, як не важко, але є надія на краще. Цього року були виділені кошти, зокре­ма, на медицину й освіту. Вони набагато збільшилися на 2025 рік. І це також все­ляє віру, що ми обов’язково переможемо. Інакше - ніяк.
Принагідно вітаю всіх із Різдвяними та Новорічними свя­тами!

У новий рік ми входимо із новими сподіваннями - на добрі зміни, на краще жит­тя для себе та своєї родини, для своєї рідної землі. Чи справдяться наші сподіван­ня - залежить, передусім, від кожного з нас - від нашої відповідальності, життєвої позиції, розуму, щоденної кропіткої праці. Зустрічаючи Новий рік, побажаймо один одному Любові та Віри. По­даруймо найдорожче і най­цінніше - тепло наших сер­дець, увагу і турботу нашим близьким і рідним.
Зичу, щоб Новий рік став для кожного з вас, шановні земляки, роком добрих змін, а для України - роком Пере­моги.

Джерело: "Трудова слава", Людмила Забаровська, Віра Солодка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)