Колишній мер Чернігова , старший лейтенант і багатодітний батько Микола Рудьковський навчився літати на дроні

Микола Рудьковський

Широкі плечі, енергійний, у військовій формі. Це 57-річний Микола Рудьковський, старший лейтенант ЗСУ, заступник командира батальйону безпілотних систем. Колишній мер Чернігова, міністр транспорту, нардеп. В радянській армії служив у ракетних військах стратегічного призначення. Було звання сержант.

1. Військове. Батальйон безпілотних систем.

– Дронами я почав займатися з 2022 року, – каже Микола Миколайович. – У травні минулого року підготував подання на командування сухопутних військ про формування окремого батальйону безпілотних систем на базі нашого загону технічних видів розвідки. Генерал Дмитро Красильников, командувач ОК «Північ», довірив мені формування батальйону, і через два місяці ми вже виконували завдання на сумському і красногорівському напрямку. Я був першим командиром у період формування. Зараз я заступник командира батальйону. Відповідаю за виконання бойових завдань.

Сформував у підрозділі групу інженерів-розробників. Дрони якісно змінюють рівень нашої обороноздатності. Коли ми починали, мова йшла про семидюймові, десятидюймові дрони. Зараз у нас є ФПВішки, що летять з десятьма кілограмами бойової частини. І вони влітають у вікно. Це не артилерія, що може зробити 10 пострілів, а найближчий приліт за 50 метрів.

Під Авдіївкою орки підходили на два кілометри до наших позицій і танками прямою наводкою розносили наші окопи. Як тільки прийшли дронщики (клацає пальцями), уже через тиждень це припинилося. Вони виїжджають, за 5-6 кілометрів до позицій три ФПВішки влітає в танк. На відео показують, що влітає дрон і відразу зривається танк. Це не так. Тільки 20-тий, або навіть 50-ий ФПВ-дрон знищує танк. Чому? Держзамовлення відірване від реальних потреб на фронті.

– Ви сам водите дрон?

– Я теж можу літати на дроні.

– Довго вчилися?

– Я вже три роки цим займаюся. Але, щоб ви розуміли, не кожен може швидко опанувати. У нас є сержант, який витратив півроку. Але зараз він кращий. Якщо людина має мету, бажання – навчиться.

Звертаюся до всіх хлопців і дівчат Чернігівщини, Київщини, Сумщини. Якщо ви прийшли до висновку, що готові захищати Батьківщину, приходьте до нас.

Наш батальйон сформований з добровольців. Ми розуміємо, з чого починають люди, якщо вони ніколи не були в армії. Вам завжди допоможуть. І до тих пір, поки ви не відчуєте в собі впевненість виходити на бойові завдання, ніхто вас нікуди не відправить. Це позиція моя і командира. Поки розрахунок БПЛА не готовий якісно виконувати завдання, він вчиться.

Якщо б була якісна підготовка особового складу, такого масового СЗЧ ніколи б не сталося. До речі, ми в приймаємо людей, які пішли в СЗЧ, вчимо, даємо можливість повернутися.

Я не поділяю позиції, що треба починати з 18-річних. Я вважаю, що треба підійти відповідально до мобілізації, а саме – залучати за спеціальністю. В нашому підрозділі людей з вищою технічною освітою не менше 50 відсотків. Є програмісти, які самі написали програми штучного інтелекту для захоплення цілі. Вони могли б не мобілізуватися. Але прийняли рішення. Розробляють найсучасніші дрони зі штучним інтелектом. Наші інженери могли б працювати в американських компаніях і отримувати не менше 10 тисяч доларів. Але вони цілодобово переналаштовують дрони, пишуть нові програми. Вони це зробили свідомо.

У нашому батальйоні є жінки, які оволоділи спеціальностями і літають на на розвідувальних дронах. Знищують ворога не гірше, ніж чоловіки.

– Скільки отримують у батальйоні?

– Сотку. Або частину сотки.

– У вас нема такого, що зарплату забрав, половину командиру віддав?

– Нема дідівщини, побоїв та іншого негативу. У нас же добровольці, – повторює.

– Які спеціальності потрібні?

– І водії, і сапери. Пілоти, електронщики. Ми називаємо їх паяльники. Це хлопці, які можуть перепаяти дрон – розібрати, переналаштувати. Інженери, програмісти. Люди, у яких з правильного місця руки ростуть. Хай хлопці чи дівчата прийдуть в нашу школу ФПВі. Пройдуть навчання. Якщо ти дронщик, ти всюди потрібен.

ФПВішний розрахунок знаходиться в п’яти кілометрах від лінії бойового зіткнення. І може вразити техніку чи особовий склад на відстані ще десяти кілометрів вглиб ворога. Хто такого фахівця, який може залетіти за 15 кілометрів в підвальне приміщення чи в бліндаж, хто його відправить з автоматом штурмувати? Вони роблять по 20-25 вильотів на день. І вражають техніку, особовий склад. І на Донбасі, і на півночі.

– Всі молодці, всі воюють, а фронт валиться.

– Як тільки приходять дронщики, ситуація відразу стабілізується. В Україні відбувся технологічний ривок. 85-90 відсотків уражень особового складу і техніки ворога наносять дрони. Ви розумієте? 90! Не танки, не артилерія.

Ця війна – війна дронів. Такий технологічний рівень досягнуто за півтора роки. Не за два, за півтора. Через півроку – ми зараз працюємо над деякими комплексами – коли будуть створені системи наземно-авіаційні, тоді на лінії бойового зіткнення, де ми тримаємо оборону, буде в десять разів менше особового складу, і наші втрати стануть у десять разів менші.

Основна частина особового складу буде за 10 кілометрів від лінії бойового зіткнення. В укриттях. А не в посадках, на незахищених позиціях, де ми втрачаємо бійців. Як тільки буде черговий етап технологічної військової революції, ми в принципі зможемо тримати оборону нескінченно довго.

-А він буде? За рахунок чого? Звідки візьмуться гроші?

– Через півроку ви побачите. Я впевнений, що фінансування буде збережено. В першу чергу, європейське. Я впевнений, що Україні не треба погоджуватися на територіальні поступки. Україна об єднає всі свої землі. Я не виключаю, що якісь території російської федерації добровільно до нас приєднаються. Росія – це тюрма народів. Вона тримається тільки на диктатурі.

А поки цього не сталося, вихід для нас один – щоб і чоловіки, і жінки проходили базову військову підготовку. Я зараз не про те, щоб мобілізувати жінок. Я про те, щоб вони не почувалися безпорадними у складній ситуації.

У нас мільйони людей мають бронювання. Це добре, що вони працюють на економіку. Але я вважаю, що кожен чоловік, який має бронь, повинен пройти початкову військову підготовку, отримати фах і бути готовим до захисту. Щоб нам зараз не розповідали про Трампа і його бажання заключити мирну угоду, Росія нікуди не дінеться. І ми повинні бути готові до відсічі агресивно налаштованому сусіду.

2. Особисте

– Старий Биків, де ви народилися, був в окупації. Ваші батьки не постраждали? А дім вашої родини?

– Окупанти зайшли в село. Були на подвір’ї, в будинку. Там жила сім’я товариша мого брата Сергія. Знущалися, побили дитину. Дві сусідські хати згоріли. Наша постраждала. Дивіться, що вони залишили, – показує на екрані мобільного фото записки, що залишили росіяни: «Скажите огромное спасибо вашему президенту за его такую политику. Ми тоже не рады здесь находиться». Хто вас сюди кликав? Кончені. Мої батьки були біля Києва, на правому березі. Вони категорично відмовилися виїжджати. Сказали: «Ми народилися в Україні, ми тут і помремо».

– Ви сказали, що 25 лютого 2022 року відправили дітей з Києва, подзвонили Миколі Катеринчуку (політик, адвокат) та Павлу Єлізарову (гендиректор «Савік Шустер студії» і пішли в тероборону. Ми знаємо, що у першому шлюбі у вас двоє доньок. Які вже, мабуть, великі.

– Так, вони вчаться.

– А тепер у вас другий шлюб. Кого ви вивозили з Києва?

– У мене троє малолітніх дітей. Я багатодітний батько.

– Тобто, у другому шлюбі в вас троє дітей?

– Так. У мене п’ятеро дітей. Троє з них малолітні. Одному 9, 2.02.22 народилися двоє: хлопчик і дівчинка. Зараз вони проживають біля Києва.

– Коли повернулися?

– Коли ворог відійшов від Києва. У 2002 році. Мої сини повинні розуміти, що вони українці. І переживати те, що переживає країна. Знати, чим займається їх батько. Якщо дитина живе під впливом інших цінностей, не зрозуміло, якою вона виросте. В Україні сини сформуються правильно.

– А хто ваша друга дружина?

– Вона мама моїх трьох дітей. Після перемоги розкажу більше.

3. Військове. Тероборона

– Ми втрьох (Рудьковський, Катеринчук, Єлізаров), мобілізувалися в 126 батальйон 112 бригади тероборони, – продовжує Микола Миколайович. – 25 чи 26 лютого отримали по автомату і по чотири магазини. Прибули в батальйон.

Обороняли бориспільський напрямок. Під базу нам виділили школу. Умови були такі: без електрики, без опалення, без їжі. Якби танки заїхали, основним елементом протидії були б пляшки з запалювальною сумішшю. І вони були зроблені, підготовлені. Бо чимало людей пройшли Майдан і знали, що і як правильно робити. Можливо, зараз це смішно. Але тоді не було нічого іншого.

Тільки через 10 днів на нашому напрямку з’явилася перша гармата «Рапіра». Міни, щоб замінувати дорогу, обхідні шляхи.

Ми налагодили лінію оборону батальйону. Я, Микола Дмитрович, ще кілька людей включили свої контакти. Через добу було і світло, і тепло, і харчування. План по закупці бронежилетів, рацій.

За тиждень ми організували логістику по забезпеченню і озброєнню. У нас вже було 30 Нлавів, які могли зупинити навіть наступ танкового полку.

Ми ставали на посади, які були, і брали на себе відповідальність таорганізовували в мірі своїх можливостей. Я командував і відповідав за взвод Нлавів. На нашому напрямку крім нас, підрозділу тер оборони, в ті перші дні нікого не було. Ми підібрали позиції для Нлавів. Я з хлопцями ходив і сам розставляв. Це була оборона по лінії міської забудови на околиці Києва.

Задаю запитання своєму взводу: «Скільки з вас стріляли з автомата?» З 35 чоловік – 12. Я напружився. Скільки служили в армії? 8. Тиждень несуть бойове чергування, і жодного разу не розбирали автомат, не стріляли з автомата. Я запропонував комбату провести навчальні стрільби, почати з початку. Мобілізувався малий та середній бізнес, державні службовці, хлопці, яким було не байдуже.

В день мобілізації, коли ми отримували зброю, то виглядало це так: російські літаки над Києвом, бомблять, а народ у військкоматах стоїть у черзі і не розходиться. На базі 112 бригади начальник складу не знає, чи тікати, чи залишатися. І ми говоримо: «Нам гранати, патрони, автомати. А це що?» «Нлави». «А що воно таке?» «Сам не знаю. Якщо треба, беріть». «А скільки даси?» «А скільки треба?» «30». «Загружайте». А чому? Тому що може прилетіти, склад розбомблять.

– А люди вас вгадували? Не було такого: «Ого, Рудьковский серед нас!».

– Впізнавали. І мене, і Катеринчука.

– Ви стріляли з Нлава?

– Виникає питання: в Україні де можна навчитися? Хлопці два розкурочили, не розуміючи, як з ними працювати. Довелося зв’язатися з силами спеціальних операцій, зі львівським полігоном. Лише на третій день знайшли інструкторів, які пояснили, як працює ця військова техніка. І нам допомогли з підрозділу «Азова», у них теж були інструктори. Тобто, прийшла найсучасніша техніка, ефективна проти броні, а задіяти ми її не могли, бо жодна людина не розуміла, як. Застосували згодом, при відході танкових колон.

Командувач був тоді генерал Віктор Ганущак. Він запропонував мені сформувати чернігівський загін руху опору сил спеціальних операцій. Нам видали озброєння, в тому числі протитанкове.

Я займався організацією роботи, підготовкою бойових груп. Я виходив разом з усіма, і зараз, буває, виходжу. Протидіяли диверсійним групам, які заходили на нашу територію.

-Ліквідовували їх?

-Звичайно. Мінується територія, виставляються секрети, засади. Там, де працювали ми, не було ні ДРГ, ні нападів ні на військових, ні на цивільних.

-По Чернігову ДРГ ходили, як у себе дома і казали: «Што ето за город, даже водки нет». На Любецькій розповіли.

– То вони ходили, коли близько підійшли. А я розповідаю про той час, коли ми вже їх відігнали. Звичайно, ми виконували й інші завдання. На ворожій території. Не про все можна говорити.

4. Про Чернігів

– Миколо Миколайовичу, чи буде повторний наступ на Чернігів?

– Ні. Росія неспроможна здійснити такий наступ.

– Але ворог спроможний знищувати нас дронами, КАБами. У січні по Чернігову було чотири прильоти. Ракети, шахіди зруйнували будинки. Загинув чоловік. Чи витримає місто безкінечні атаки?

– Зараз ми працюємо над новими, доступними по ціні засобами знищення дронів. Ці системи в стані тестування. Як тільки ми їх продемонструємо, а виробники почнуть масштабувати, 90 відсотків дронів будуть збивати не Ф-16, не вертольоти, не дороговартісні системи ПВО, а дрони за 500 доларів. Вони знищують зараз танки.

– Чернігів можна захистити від дронових атак? І ви над цим працюєте?

– Інженери і програмісти працюють. І десятки розробників створюють нові системи захисту. Деякі бояться наступу з Білорусі. Даремно.

– А ви чули живучий міф, що ходить по Чернігову? Що наше місто приєднають до Білорусі.

– Не чув такого. Цього не буде. Чому ми почали просуватись на Курщині? Бо всі їх колони розносяться вщент.



Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, Ольга Макуха

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)