Колишня директорка школи №27 Оксана Колесник очолила Варшавську українську школу

У чернігівській школі №27 добре пам’ятають Оксану Колесник. Вона була її директоркою понад два роки. Зараз вона теж директорка школи. У Варшаві.

— Від ідеї до відкриття Вар­шав­ської української школи «ВШколУ» ми­нуло всього 24 дні, — ка­же Оксана Петрівна. — 11 квітня 2022 року ми прийняли перших 224 учні. У пріоритеті були діти, які прибули до Варшави з повністю або частково окупованих регіонів України. А також територій, на яких у той час велися активні бойові дії. Ці учні не могли продовжувати навчання онлайн, оскільки їхні школи закрилися. Для мене було вкрай важливим, щоб вони могли закінчити шкільний рік і перейти до наступного класу або отримати свідоцтво про здобуття базової чи повної середньої освіти.

До Польщі родина Колесник виїхала з Чернігова після того, як російські війська впритул підійшли до міста. У Варшаві їх тепло зустрів Войцех Мархлевський, експерт з проєктів децентралізації влади й підтримки місцевого самоврядування, та його дружина Магда. Допомогли чернігівцям з житлом і документами. Войцех Мархлевський був у складі ініціативної групи проєкту Варшавської української школи. Так до команди потрапила Оксана Колесник.

За квітень-червень 2022 року через Варшавську українську школу пройшло майже 400 дітей. Дехто навчався всього один-два дні після зарахування. Родини не затримувались у Варшаві. Їхали в інші міста, країни. Хтось повертався додому, у Чернігів.

— Ми змогли наздогнати шкільну програму і надали документи про освіту випускникам 9 та 11 класів, — підбиває підсумок директорка.

— Чи можливе державне фінансування школи?

— Спочатку навчання було безплатне. З вересня 2023 року платне, тому що почала зменшуватися фінансова підтримка від донорів. Оскільки наші учні є в польській системі освіти, ми отримували на них субвенцію від Польщі. Але з січня 2025 року залишилися наодинці з фінансовими викликами. Тому вартість навчання зараз складає 700 злотих на місяць (близько 7500 гривень). Щомісяця на дитину в Польщі виплачується допомога 800 злотих.

У Варшавській українській школі зараз 11 повноцінних класів: по одному на паралелі з першого до одинадцятого — загалом близько 250 учнів.

— З Чернігова є? Можливо, ваші колишні учні зі школи №27?

— З 27-ї — ні, а з Чернігова є, — каже Оксана Петрівна.

— Як шукали вчителів?

— Вчительки, які викладають шкільні предмети, — українки, за винятком вчителів польської мови. Для нас було важливо забезпечити роботою українських вчительок, які рятувалися від війни. На момент початку відбору отримали 400 заявок при запланованому штаті 22 педагоги. Доки обробляли перші 400, кількість заявок збільшилась до 600.

Чи то відбір був дуже вдалий, чи нам так пощастило, але колектив школи дуже стабільний: з 22 набраних тоді вчительок 19 досі працюють з нами.

Також у школі дві психологині. Кожна дитина має травму: усі втратили звичне середовище, дім, оточення. У когось батьки зараз на фронті, у декого загиблі рідні, знайомі.

— Чи вважаєте ви, що зберігаєте Україну на еміграції? Чи, навпаки, ваше завдання, щоб діти асимілювалися (влилися) в польську (європейську) громаду?

— Ні, я не вважаю, що українські учні мають якнайшвидше асимілюватися. Навпаки, вони мають зберегти свою національну ідентичність. Але, коли дитина потрапляє до місцевої школи в країні перебування, то вона вчиться іноземною мовою, вчить історію та культуру цієї країни, перебуває в середовищі одноліток, починає наслідувати їх і забуває своє.

Такі українські школи, як наша, дозволяють уникнути цього. Ми дбаємо, щоб наші учні інтегрувалися в польське суспільство, залишаючись українцями. Ми їх виховуємо, навчаємо і готуємо до того, що де б вони не були, чим би вони не займалися, які б посади не займали, але саме вони будуть відбудовувати Україну після перемоги.

Звісно ж, для нас особливо важливо, щоб діти не забували українську культуру, тому проводимо тематичні свята. Уже традиційним стало свято вишиванки, яке відзначаємо в міському парку, об’єднуючи спільноту інших українських шкіл Варшави. Минулого року влаштовували Андріївські вечорниці — було фольклорне дійство з піснями, ворожінням і частуванням.

— Якою мовою відбувається навчання в школі?

— Українською, але учні вчать також англійську та польську. Профіль — гуманітарний чи математичний — обирають після восьмого класу. Якщо українська школа складається з трьох етапів — початкова (1-4 класи), середня (5-9 класи) і старша (10-11 класи), — то польська школа має лише два рівні. Основна — з 1 по 8 клас, і потім ще чотири класи ліцею. На момент нашого 9 класу та польського 8 класу ми досягаємо приблизно однакового рівня знань.

Домашні завдання в польських школах скасували у квітні 2024 року. Прийшла нова міністерка освіти Барбара Новацька і відмінила. Навчальне навантаження в польських школах менше і менша кількість домашніх завдань була і є порівняно з українськими школами.

— Яке свідоцтво про освіту отримують ваші випускники?

— Наші одинадцятикласники поки що отримували тільки українські свідоцтва про повну загальну середню освіту. Частина вступила до польських вишів, переважно у Варшаві. Кілька дітей вступили в українські освітні заклади на дистанційну форму навчання. Проте більшість з них поки що залишаються в Польщі.

Оскільки ми поєднуємо дві освітні програми й учні нашої школи обліковуються у двох системах освіти, то плануємо давати два свідоцтва.

— Що кардинально змінилося у вашому житті?

— Якби ж можна було сказати, що нічого. Я змінила Чернігів на Варшаву. І це потягло за собою інші зміни.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)