На Чернігівщині поховали захисників Віталія Никипорця та Юрія Куценка

На Чернігівщині 10 липня в останню путь провели двох захисників: Віталія Никипорця та Юрія Куценка, якого майже рік вважали зниклим безвісти. Про це повідомили в Понорницькій селищній раді та Менській міській раді.



Віталій Никипорець народився 16 лютого 1975 року в селі Радичів Понорницької громади. Тут пройшло його дитинство, шкільні роки та доросле життя. Закінчив Радичівську школу у 1992 році, здобув фах водія у Бахмачі, а згодом опанував професію оператора газових установок у Чернігові.

Чоловік працював на різних роботах – був оператором котельні в місцевій школі, охоронцем на підприємстві у Броварах, займався сільським господарством удома. Він не мав власної сім’ї. Нині єдина сестра залишилася його найріднішою людиною.

У серпні 2024 року Віталія Никипорця мобілізували до лав ЗСУ. Чоловік воював на різних напрямках. Мав статус учасника бойових дій, нагороджений медаллю за участь у захисті Батьківщини. У війську виконував обов’язки старшого стрільця – оператора стрілецького відділення у званні старшого солдата.

4 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання на межі Донецької та Луганської областей, Віталій Никипорець загинув.

Поховали воїна в рідному селі.



Юрій Куценко народився 7 вересня 1992 року. Раннє дитинство провів у Мені, а до школи пішов у селі Стольне, де жив із дідусем і бабусею. Саме дід став його найближчим наставником, навчив його багатьом життєвим речам і прищепив любов до праці, відповідальності та поваги до знань.

У Стольненській школі вчителі згадують Юрія як дуже розумного, здібного й начитаного хлопця. Особливо його захоплювала історія. Цікавився нумізматикою, багато читав на цю тему, зібрав велику колекцію старовинних монет, яку навіть представили на шкільній виставці в межах тижня історії. Протягом нетривалого періоду Юрій навчався у Менській школі імені Шевченка, після чого родина повернула його до звичного середовища в Стольному. Після здобуття повної загальної середньої освіти Юрій вступив до Чернігівського юридичного коледжу, де отримав фах юриста. Продовжив вивчати право у Києві — в Інституті права Київського національного університету.

Деякий час працював у Києві, Харкові, але згодом повернувся в Стольне доглядати за дідусем. Працював у селі Городище на СТОВ "ОЛСТАС – льон". 1 травня 2023 року Юрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив на передовій, потім проходив лікування в госпіталі. Після реабілітації продовжив службу ближче до місця проживання, але у травні 2024 року його вдруге мобілізували на фронт.

Солдат Юрій Куценко обіймав посаду водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки 151-ї окремої механізованої бригади.

Загинув воїн 23 липня 2024 року в районі населеного пункту Вовче на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Понад рік вважався зниклим безвісти. Смерть бійця підтвердили результатами експертизи, яку провели після обміну тілами 13 червня 2025 року, коли в Україну повернули 1200 загиблих. За побажанням мами, Юрія Куценка поховали на кладовищі в селі Семенівка, де покоїться прах його бабусі.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)