Навчитися відомому у всьому світі екстремальному виду спорту тепер можна у Чернігові

Вейкбординг – відомий у всьому світі екстремальний вид спорту, що йде нарівні зі сноубордингом і серфінгом. Така популярність зумовлена можливістю займатися на будь-якій водній поверхні в безвітряну погоду: озерах, річках або морях. Це катання на дошці по хвилях за катером. У Чернігові троє інструкторів – Павло Шевченко, Віталій Сапон і Роман Закіров – навчають охочих цієї справи. Є ще й четвертий учасник команди «Wake Che» – Роман Чернявський, проте зараз він боронить нашу Батьківщину від окупантів.



«Саме з нього все і почалося. Він прийшов, сказав, що вміє кататися на дошці, і ми почали вчитися. Ми разом все це і починали. Нам принесли дошку, ми разом довго пробували, довго вставали, на маленькому моторі, важкому човні. Це було важко, проте ми навчилися», – сказав Павло Шевченко.

«Шляхом експериментів і мільйонів спроб ми навчилися та напрацювали власну технологію, як навчати людей правильно ставати на дошку», – додав Віталій Сапон.

Загалом чоловіки займаються вейкбордингом із 2017 року, а активно навчають охочих у Чернігові – від 2020 року.





Новачки, які вперше хочуть спробувати свої сили в цьому екстремальному спорті, спершу проходять десятихвилинний інструктаж на мілині, а вже тільки після цього їх чіпляють до катера – і розпочинається найцікавіше.

«Ми позиціонуємо себе не як «розважалка», а як школа, яка навчає цього спорту. Приходять люди, які не вміють кататися, і звісно, що перед початком ми проводимо їм інструктаж, який триває приблизно 5-10 хвилин. Він відбувається на березі. При цьому людина отримує і теоретичну, і практичну базу. І тільки після того, коли ми бачимо, як людина реагує на воду, ми її чіпляємо за човен і починаємо катати», – пояснив Роман Закіров.

Інструктори зазначають, що мають чітку позицію, і людей напідпитку категорично відмовляються ставити на дошку.

«У нас є правила і ми їх дотримуємося. Людину в алкогольному сп’янінні ми принципово не катаємо, бо насамперед це безпека, адже така людина може травмуватися або ковтнути забагато води під час падіння. Людина в такому стані не може себе адекватно координувати і, відповідно, не може нормально встати на дошку», – сказав Роман.

Як розказали чоловіки, обмежень вікових або щодо фізичної підготовки немає, головне – бажання.

«Критеріїв щодо фізичної підготовки немає жодних. У нас жіночка у 73 роки встала на дошку і поїхала, ще й із першого разу. Потім сказала, що навіть і не думала, що у такому поважному віці зможе це зробити. Окрім неї, на дошку встали і її донька й онучки.

Також до нас приходив чоловік, вага якого була 130 кг, але він не товстий, він стрункий, високий, кремезний чоловік. Він встав на дошку з першого разу, трохи проїхався, але впав. Проте вже з другого разу одразу підвівся і поїхав. Він чітко виконав усі інструкції, що йому говорили», – пригадує Віталій.

Водночас, за словами Павла, дівчата переважно з першого разу встають на дошку, на відміну від хлопців.

«Десь 95% дівчат встають із першого разу, а чоловіків десь 85%. Дівчата краще сприймають інформацію під час інструктажу. Коли ми теоретично навчаємо ще на березі, показуємо, дівчата потім усе це відтворюють вже на воді. А хлопці борються з водою, намагаються перемогти катер», – з усмішкою каже він.

Головне, за словами чоловіків, запам’ятати два правила: прямі руки та зігнуті ноги.

«Це два основні правила, а решта показується ще на березі під час теоретичного навчання та роз’яснюється більш докладно. Тривалість одного заняття – 10 хвилин на воді + інструктаж», – пояснює Роман.

«За ці 10 хвилин люди не те, що стають на дошку, вони вже й втомлюються та просяться на берег», – додає Павло.

«Це як на велосипеді: якщо ти вже навчився вставати на дошку, то встанеш і поїдеш і через три, і через п’ять років. Здебільшого коли приходять новачки, наше основне завдання – навчити їх стати на дошку та просто проїхатися й відчути рівновагу. А вже за 2-3 заняття ми показуємо, як правильно робити стійку, бо коли людина вперше стала на дошку, в неї стійка незграбна, спина дугою, їде, хитається. А вже за 2-3 катки пояснюємо людям, як правильно стояти, аби не було навантаження на спину та було комфортно. На 5-6 раз уже навчаємо переходити хвилі, робити перевороти, стрибки тощо.

У нас є хлопці, які займаються в нас уже три роки, то вони різноманітні трюки роблять спокійно. Вони прийшли без досвіду, а зараз мають такий рівень, що їх можна відправляти на змагання», – зазначає Роман.

Також на заняття приходять і не новачки, і тоді чоловіки більш поглиблено проводять заняття та навчають різноманітних трюків.

«Люди, які вже вміють стояти нормально на дошці, приходять до нас і просять навчити стрибати, розвертатися, як виконувати «Оллі» й інші різноманітні трюки. У цьому випадку ми вже більш поглиблено починаємо пояснювати», – каже Віталій.

Як розказали інструктори, катання на вейкборді є навіть більш безпечним, ніж ролики. За весь час роботи не було жодної травми в учнів.

До початку повномасштабного вторгнення вейкбординг користувався більшою популярністю, проте зараз кількість охочих зменшилася, зокрема й через мобілізацію. Проте, як розповідають чоловіки, є дні, коли може не вистачити місця в порядку «живої черги», тож доводиться домовлятися заздалегідь.



Одностайно Павло, Віталій і Роман заявляють, що навіть один раз катання на вейкборді приносить людині неймовірні враження й емоції.

«Емоції після катання в людей різні, хтось каже: «Фух, важко, але дуже круто», хтось виходить і кричить: «Я навчився чогось новому, я знаю, як зійти з хвилі», а хтось від того, що переповнюють емоції, просто мовчить. Але словами це все важко переказати, треба одразу записувати на відео перші враження людей», – зазначає Віталій.

Самі ж інструктори описують вейкбординг так:

«Ти «катиш» на дошці, отримуєш адреналін, кайф. Емоція від цього – свобода», – Павло Шевченко.

«Катання – це кайф, усі, хто приходить, отримують надзвичайне задоволення. Ми називаємо це «усмішка по самі вуха»», – Роман Закіров.

«Для мене – це фізичне навантаження, це спорт, це розвиток, це підтягнуте тіло та здоров’я», – Віталій Сапон.

Катають містян і гостей міста на Переправі, кожні вихідні з 9:00 до 20:00 все літо. Коштує це 800 гривень, і з кожної «катки» команда «Wake Che» донатить на підрозділ свого друга та колеги Романа Чернявського.

Окрім катання, чоловіки розвивають і пляж на Переправі. Незабаром там з’явиться інфраструктура, необхідна для максимально комфортного літнього відпочинку.

«Тут неймовірний пісок, точно кращий, ніж на Золотому. Працюємо над розвитком інфраструктури тут. Зараз будуємо вбиральню, невдовзі буде переодягальня, парасольки, лежаки. І зовсім скоро сюди можна буде приходити та максимально комфортно відпочивати абсолютно безкоштовно.

Щодо сміття – контролюємо, аби всі за собою прибирали і забирали сміття, проте люди бувають різні, і якщо трапляються свині, то, звісно, прибираємо тут самі», – зазначив Павло.

«Ми цей пляж називаємо «Острів свободи», адже тут кожна людина отримує свободу від чогось. Приїхав – і ти вільний», – додає Роман.

Стежити за актуальними новинами або записатися на заняття можна через соціальні мережі «Wake Che»:

Джерело: сайт Челайн

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)