Юлія Матка зі Срібного працює фельдшером 19 років і допомагає ЗСУ

Юлія Миколаївна Матка із Срібно­го вже 19 років працює фельдшер­кою у «Пункті тимчасового базу­вання» (тепер таку назву отримали колишні ФАПи) села Лебединці. Об­рала цю професію свідомо й серцем - ще в дитинстві вона «лікувала» своїх ляльок, і вже після школи твер­до знала, ким хоче бути.

- Мені пощастило: у 2006 році, од­разу після навчання, влаштувала­ся на роботу до нашого сільського ФАПу, - розповідає Юлія Миколаїв­на. - Я народилася і виросла в Лебединцях, тому безмежно вдячна односельцям за довіру. Бути фельд­шером - це бути завжди поруч, завжди напоготові. За роки роботи звикла до кожного пацієнта, знаю їх­ній стан здоров’я та потреби.

Перший виклик, згадує вона, був дуже хвилюючим - без досвіду, із сумнівами в собі. Та з роками прий­шла впевненість.
До молодої усміхненої фельд­шерки люди приходять не лише за лікуванням, а й за порадою. У Лебединцях живе переважно літнє насе­лення, тому Юлії Миколаївні часто доводиться доставляти ліки з Сріб­ного. Село віддалене, дістатися до аптеки для багатьох бабусь і дідусів - велика проблема.

- Я їжджу на роботу власною автівкою, тож мені часто замовляють
ліки. Мені не важко - така в мене професія: допомагати людям. Дуже вдячна своєму чоловікові за ро­зуміння і підтримку. Він завжди був поруч, часто підвозив на виклики, не дорікав за безсонні ночі чи те, що іноді залишаю все вдома, коли потрібно йти на виклик до хворого, - ділиться Юлія Миколаївна.

Люди відгукуються про неї з те­плотою та вдячністю.

- Не раз зверталася до нашої фельдшерки по допомогу. Вона - не просто фахівець своєї справи, а ще й хороша людина. Знаходить підхід і до стареньких, і до діток. Вона у нас одна така - і тиск поміряє, і укол зро­бить, і усмішку подарує, - каже бабу­ся Галина, мешканка Лебединець.

Фельдшери постійно навчаються, бо медицина не стоїть на місці - з’яв­ляються нові препарати, змінюють­ся методи лікування, з’являються навіть хвороби, про які не чули рані­ше.

- Ми постійно відвідуємо курси, слухаємо лекції, проходимо онлайн-навчання. Це необхідно, щоб бути ефективними. Але, звісно, найбільше хочеться, аби люди були здорові, а до нас приходили лише по вітаміни та добрий настрій. І ще моя найбільша мрія - щоб закінчилася війна, щоб наші захисники поверну­лися додому живими та неушкодженими, - каже фельдшерка.

Окрім основної роботи, Юлія має хобі, яке допомагає їй відновити сили. Вона в’яже спицями й гачком, зв’язала чимало теплих речей для військових. Також вишиває ікони бісером - це заняття, за її словами, заспокоює і дозволяє зібрати думки. А ще господиня дбає про свій квіт­ник - на її подвір’ї розквітає справж­ній квітковий рай.

На завершення розмови Юлія Ми­колаївна зауважила:
- ФАП - це один з небагатьох со­ціальних об’єктів, який працює в нашому маленькому й віддаленому селі. Це не просто медичний заклад - це спокій людей, надія, безпека, впевненість у завтрашньому дні.

Джерело: “Срібнянщина”, Е. КУДЕЛЯ

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)