Десятки тисяч саджанців, сотні видів і сортів плодових дерев вирощують у відновленому розсаднику села Ягідне

На піщаних і суглинистих ґрунтах села Ягідне обабіч траси «Київ-Чернігів» за високими тополями й сітчастою загорожею заховався розсадник з сотнями видів та сортів плодових дерев. Це – приватний плодовий розплідник подружжя Володимира та Євгенії Фесюнів.

У лютому-березні 2022 року село пережило страшну окупацію, по розсаднику їздили російські танки, а поруч із будинком подружжя садівників розірвалась бомба, пошкодивши стіну та дах. Зараз тут мало що нагадує про війну, хіба що вирва біля виноградника. Чого ж у цьому розпліднику тільки немає: лише одного персика – 38 сортів, а яблунь – і того більше. А ще сливи, черешні, вишні, абрикоси, груші, нектарини й багато іншого. У розсаднику можна знайти як нові імунні сорти, так і старі, до яких всі звикли. А найголовнішим є те, що люди, які продають саджанці плодових дерев, організовують супровід у вирощуванні та догляді за ними.

Дерева на підщепах

Євгенію та Володимира Фесюнів ми застали за процесом окулірування – літнього щеплення дерев шляхом приживлення бруньки з одного дерева (прищепи) до іншого (підщепи). Таких дерев на ділянці біля хати – десятки тисяч. Хто б міг подумати, що такий потужний розсадник це справа рук садівників-аматорів.



Євгенія та Володимир Фесюн біля чотирирічної яблуні сорту «Моді»

«Я – водій, а дружина – бухгалтер, – каже Володимир Фесюн. – Усе життя ми десь працювали, заробляли гроші, а у 2016 році вирішили зайнятись розплідником. Вивчали справу в теорії та на практиці й побачили, що в нас це все дуже добре виходить. А головне – те, що нам це подобається. Коли ти робиш роботу, яка тобі подобається, то це великий плюс».

Зрозуміло, що ніхто так не переживає за наслідки своєї праці, як людина, котра доклала до неї найбільших зусиль. Так і Євгенія Фесюн, сидячи в катівні Ягідного, думала більше не про те, як їй вижити, чи як там їхня розбита хата, а про те, що у березні саджанці вже пора зрізати на бруньки.

«Щоб виростити саджанець, потрібна підщепа, – пояснює пані Євгенія. – Правильно підібрана підщепа може підвищити стійкість до хвороб, шкідників, холодного клімату, а також вплинути на розмір та якість плодів. На кожну рослину є своя підщепа, – каже садівниця. – Персики, наприклад, ми вирощуємо на аличі, яку сіємо з кісточки. У нашому регіоні ми не знаємо, які підщепи кращі, тому все випробовуємо на практиці, а тоді вже реалізуємо».

За словами жінки, на підщепах дерева раніше починають плодоношення – вже на другий рік саджанець дає плоди.



У розпліднику подружжя садівників із Ягідного – десятки тисяч саджанців, сотні видів плодових дерев і ще сотні їх сортів: яблуні, груші, персики, нектарини, сливи, абрикоси, вишні, черешні тощо. Є як старі сорти, які вже вивчені, так і нові, які відрізняються покращеним імунітетом.



Слива «Стен Лей»

Найбільш затребувані персики

За словами власників розплідника, найбільший попит серед покупців мають персики, їх на території – 38 сортів. Є й такі унікальні як «Айс Піч» – сорт середнього терміну дозрівання персика із білою м'якоттю. Цікавий вид песика – «Платея» – пізній сорт із піщаного відтінку та абсолютною відсутністю кислоти.



Хоча персик – і затребуваний вид рослин, однак він потребує ретельного догляду – щонайменше трьох обробок від курчавості листу. Рослина хоч і південна, однак цьогоріч із персиками проблем не було. Ба навіть більше – багато дерев просто перевантажені плодами. Чого не скажеш про черешні та абрикоси, котрі зазнали негативного впливу весняних приморозків.

«Цього року навіть зав’язані черешні й абрикоси померзли, бо мороз був до мінус восьми градусів Цельсія», – бідкається Євгенія Фесюн.

А ось із яблунями проблем менше. До того ж у розпліднику подружжя Фесюнів багато нових імунних сортів. Втім, садівники дивуються, люди здебільшого цікавляться старими, до яких звикли.

«Найбільш улюбленими зі старих сортів є «Білий налив», «Сніжний Кальвін», «Слава переможцю», «Антонівка», «Пепінка», «Путівка», «Семеренка», – каже пан Володимир. – З нових імунних у цьому році додалося червоном’ясих сортів, більшості з них ми навіть назви ще не вивчили. Із нових сортів дуже подобається «Скіфське золото», хороші імунні сорти «Луна» та «Фуджі». Дехто помилково може думати, що це – сорти для лінивих, але це не так. Просто посадити і забути не вийде, бо біля будь-якого дерева треба попрацювати, аби в подальшому був результат».

Що посадиш, те й отримаєш

Залежно від породи, сорту, ґрунтово-кліматичних умов плодові дерева, які люди обирають для свого саду, можуть плодоносити від 20-ти до 50-ти і навіть 100 років. Посадиш поганий саджанець – не чекай здорового довговічного дерева й гарних плодів. Багато чого залежить і від землі.

«У нас дуже важка земля, ми фактично живемо на городі, однак нам вдається вирощувати хороші дерева, – каже пані Євгенія. – Звісно, коли ми реалізуємо саджанці, то даємо свої візитівки і цікавимось, як наші саджанці поводяться, дуже переживаємо за них. Проте, якщо вже на наших землях все росте, то на чорноземах ростиме і поготів».



Подружжя садівників наголошує, що здоровий садивний матеріал можна виростити лише у плодових розсадниках, тому саджанці плодових дерев слід купувати лише у перевірених людей, які гарантують походження та якість матеріалу.



Сад – це те, що садять навіть не на роки, а на десятиліття. Саме тому до його посадки потрібно поставитися особливо відповідально.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)