Помідорний магнат Вадим Гавриленко з Чернігова: історія юного селекціонера

Про таких, як він, кажуть: «позитивний в усіх сенсах» і «розумний не за віком». Чернігівець Вадим Гавриленко (на знімку) ще зі школи поєднує навчання, написання науково-дослідних робіт, квітникарство та овочівництво і селекційно-насінницьку діяльність. Зараз йому 19 років, а його колекція насіння помідорів уже налічує до 300 сортів. Вадимове насіння томатів розходиться не лише всією Україною, а й далеко за її межами.



Від пеларгоній до помідорів

Уже третій рік Вадим курсує між трьома населеними пунктами: рідним Черніговом, де живуть його мама (працює перукарем) і вітчим (став до лав захисників), Києвом, де він навчається на третьому курсі університету, та селом Слобода Чернігівського району, де проводить найбільше часу.

Там живе моя бабуся по маминій лінії, а трішки далі — мій тато, який займається сільським господарством і тримає корів. До нього на сезон приїжджають його батьки, які повертаються у свій дім у Чернігові лише на зиму. Саме у тата у Слободі — моя ділянка городу. Із 30 соток 10 я щороку виділяю під овочеві культури: вирощую пасльонові — помідори, баклажани, перець.
Ними він зацікавився ще у 10 років, любив у селі спостерігати, що в кого росте.

Більш серйозно я цим захопився у 8-му класі, взимку 2020 року, коли гортав стрічки соцмереж і мені сподобалося читати про городництво та овочівництво. Почав підписуватися на такі групи.
Почався ковід, і ми перейшли на дистанційне навчання. Весь час був вдома, було нудно. І я вирішив чимось займатися після онлайн-уроків. У колекціонерки з Кіровоградщини на свої заощадження замовив насіння помідорів і спробував саджати. Почав із «Киянки» та інших базових сортів.

Уже у 2021 році я вийшов на найвідоміших українських колекціонерів, серед яких — Тамара Проскурня з Березані на Київщині, у якої понад три тисячі сортів помідорів (до неї я їжджу на практику), і Катерина Бойко з Білої Церкви. Дружу й з колекціонеркою з Чернігівщини — Надією Мольченко з Козелецького району.

Взагалі, я із самого дитинства люблю спілкуватися з дорослими і маю багато знайомих, яким за 40 років. Коли в мене повністю пройшов вегетаційний сезон (від висадки культур до збору врожаю), я все побачив, зібрав насіння і воно вже пішло замовникам по всій Україні та навіть у Грузію, Молдову, Німеччину, Литву та Латвію.

— Звідки про тебе дізнавалися?
— Із публікацій у ЗМІ, яким мене рекомендують колекціонери. Про мене виходили матеріали в газеті «Добрий господар», у журналі «Городник». Після цього мені почали писати у Facebook, де я розповідав про сорти помідорів і ділився враженнями від своєї агротехніки.

Захоплення квітами та перші наукові кроки

Я захоплювався квітникарством, мав велику колекцію пеларгоній, які ще називають геранями. Вирощував їх і писав про них у Facebook.
Я навчався в Чернігівському колегіумі №11 (зараз це гімназія), де є дуже хороша вчителька біології Інна Чекмінь. Вона — супервикладач! Під її керівництвом я написав науково-дослідну роботу щодо живлення пеларгоній, а коли зайнявся томатами, ще одну — про агротехніку вирощування сортів і гібридів томатів залежно від способів підживлення.
Цю роботу я подав на конкурс Малої академії наук у секції «Агрономія, аграрні науки і продовольство» й на міському етапі посів перше місце, а на обласному — друге.

Війна та виживання

На 2022 рік я мав грандіозні плани. 19 лютого насіяв багато сортів перцю. На закупівлю насіння, торфу та іншого необхідного пішли шалені гроші. За два дні перець проклюнувся, що було дуже добре, бо перець сходить до десяти днів.
Думаю: якщо все почалося так добре, сезон буде чудовим! А 24 лютого — війна…
Ми з мамою поїхали до бабусі в Слободу. Це село неподалік від Іванівки та Ягідного, яке опинилося під перехресним вогнем. Рашисти прийшли до нас 5 березня. Ми з мамою і бабусею сховалися в погребі, сиділи на картоплі й молилися.

Після Великодня ми повернулися у Чернігів. У мене зберігся великий банк насіння, я кинув клич у Facebook і роздав, кому яке було потрібно (близько 40 людей), собі залишив лише 10%. І люди виростили гарні помідори, писали слова вдячності.

Університет і студентське життя

У 2023 році я вступив до університету і зібрав хороший урожай. Почався біг по колу: п’ять днів навчання, у п’ятницю — у Слободу збирати помідори, у суботу — фотографувати сорти та вибирати насіння для публікацій у Facebook, у неділю — додому в Чернігів, а звідти — до Києва, де навчання і розфасовка насіння.
У 2024 році я вже втягнувся, стало легше все поєднувати. Зараз я на третьому курсі. Практичний досвід допомагає в навчанні, але я уважно слухаю викладачів і вчуся нового.

— Як одногрупники ставляться до твого захоплення помідорами?
— Дуже добре. Мене поважають, обрали старостою. Я ділюся знаннями, допомагаю одногрупникам, даю насіння безкоштовно. Мої помідори ростуть і на Донеччині, звідки одногрупник Кирило. Він у телефоні має мене підписаним як «Помідорний магнат».
Я саджаю перевірені сорти і розбавляю новинками. Для селекційних цілей вистачає по 4–5 кущів кожного сорту. Люблю томати зеленоплідні, антоціанові (чорного, темно-фіолетового забарвлення) та базові рожеві.

Поради від «Помідорного магната»

• Зберігати насіння томатів бажано в прохолодному місці, найкраще — у холодильнику, тоді воно служитиме до 10 років. У морозилці — до 20 років. Паперовий конверт — найкращий варіант, бо насіння дихає.
• Зривати помідори слід лише дозрілими на кущі, тоді в плоді буде менше соланіну і більше корисних речовин, зокрема антиоксиданта лікопіну, а також цукрів, що надають смаку.

Вадим вирощує кожен сорт ретельно: підв’язує кущі, пасинкує, контролює живлення та захист від хвороб. Підживлення підбирає за фазами росту: азот для вегетативного росту, фосфор для цвітіння, калій і кальцій для плодів.
Коли плоди налились, Вадим збирає їх окремо за сортами, фотографує, порівнює характеристики, з них добирає насіння. Решту м’якоті використовує на сік та соуси.
Вадим Гавриленко — приклад юного українського селекціонера, який поєднує навчання в університеті з великим практичним досвідом, захоплюється квітникарством і томатами, та активно ділиться знаннями і насінням із іншими. Його колекція сортів постійно зростає, а методика вирощування базується на наукових дослідженнях і практичному досвіді.

За матеріалом газети "Гарт", Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)