Сергію Чоботарю, який пробув у російському полоні 3.5 роки дозволили зателефонувати дружині лише раз

Сергій Чоботар після полону

23 липня з полону повернувся 42-річний Сергій Чоботар, нацгвардієць зі Славутича. Служить понад 20 років. У полоні пробув три роки і п’ять місяців. Ніс службу на Чорнобильській АЕС. Росіяни захопили станцію в перший день повномасштабного вторгнення. Сергія і його побратимів тримали в СІЗО Новозибкова Брянської області, а потім у Тулі.

— 28 листопада 2023 року мені на вайбер — дзвінок. Я ще й здивувалася, бо ніхто мені туди не дзвонив. Зі старшим сином ішли забирати меншого з садочка.

Додзвонився чоловік. Говорили по відео. Розплакалася, як побачила Сергія. Дзвінок тривав п’ять хвилин 34 секунди. Розповіла, що всі живі і все з нами добре. Про війну нічого не казала, не можна було, — пригадує 36-річна Алла Чоботар, дружина. — Уже потім глянула: номер, з якого дзвонив Сергій, російський. Й інші дівчата, рідні побратимів, які теж були в полоні, сказали, що під час таких дзвінків поблизу чоловіків стояли росіяни з автоматами і надиктовували текст. Усім загадували казати одне й те саме російською мовою: «Делайте что-то. Идите против власти. Наша власть нас не хочет забирать». Мені Сергій теж це говорив. Я відразу подумала, що під тиском.

Писала листи ледь не щомісяця. Листів до 30 точно відправила. Висилала і фото. Передавала через «Червоний Хрест» та Дмитра Лубінця, Обмудсмана.



Алла та Сергій Чоботар. До полону

Сергій отримав лише два листи, у жовтні і грудні 2024 року. Ішли кілька місяців.

— Скільки ваги втратив у полоні?

— Десь кілограмів 30. Важив під 90 кілограмів, залишилося 60.

Через кілька днів після обміну поїхали з синами в госпіталь провідати Сергія. Їхали на один день, а залишилися на тиждень.

— Що попросив привезти з дому чоловік?

— Мріяв про нутеллу (горіхова паста з какао). А ще захотів сухофруктів — сушені манго, банани, персики та горішки. Хоча зуби зараз нікудишні. З кожним є проблеми. А до полону за зубами слідкував, вчасно лікував.

Іншого разу, коли їхала, напекла коханому печива і вафель.

У родині Чоботар два сини: 13-річний Роман та п’ятирічний Олександр.

— Сашкові було рік і сім місяців, коли батько потрапив у полон. Не запам’ятав. Знав татка лише по фото. Тільки мене сприймав, ні до кого не йшов на руки.

Однак до батька діти відразу потягнулися. Обнімали, цілували, щось розповідали. Матері більше не треба було☺.

Саша розповідав, де був і з ким гуляв. А ще постійно тягнув татка додому. Бо в садочку наробив і листівок, і малюнків. Усі зберігав, щоб показати йому.

Рома в нас футболіст. У листах до тата писав, що мріє пограти з ним у футбол. І от, коли приїхали в госпіталь, наступного дня вони знайшли м’яч і пограли.

Понад місяць Сергій проходив реабілітацію в госпіталі. Минулого тижня перевезли в інший, ближче до дому. Відпросився на два дні. Приїхав уперше за три з половиною роки! Не міг натішитися, емоції переповнювали. З’їздили провідати його батьків під Славутичем і моїх на Городнянщину. За кермо мене не пустив, сів сам.

Досі в російських катівнях перебуває 33 нацгвардійці, захоплені на ЧАЕС. З полону повернулися 135.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)