Родина переселенців з Донбасу вирощує на Чернігівщині гладіолуси

 Вікторія Печень з донькою

Посадила Вікторія 10 кілограмів, а то і більше, замовила через інтернет всі голландські сорти. Хотіла тільки чорних знайти, а потім передумала. А ще менеджер з продаж запропонувала їй придбати декілька склянок «діток». Були й свої, які привезли з дому. Великі цибулини випустили по два пагони. Отож квітів вийшло дуже багато – 3 сотки засадили. Тільки уявити, який квітучий різнокольоровий куточок прихований за сільськими лаштунками. Причому спочатку не думали про продаж, а виключно для себе, щоб милуватись квітами.

Пройти повз такий оазис, що розмістився у п’ятницю на прилавку базару, було неможливо. Мало хто залишався байдужим. Ще й ціна за великий букет із 7 пагонів була символічна, особливо наприкінці базару. Красивий букет високих різнокольорових пишних гладіолусів коштував від 30 до 100 грн.

– Ми спеціально не їхали продавати квіти. Ми їхали у Сосницю у справах і щоб покрити витрати на проїзд, узяли букети. Трішки продали, а решту покладемо до банерів на площі. Колись ці квіти ми передавали у храм, – розповіла при зустрічі Вікторія.
Сім’я, 31-річна Вікторія Печень та її батьки-пенсіонери, переїхала із Авдіївки Донецької області у Змітнів. Сюди після 2014-го приїхала їхня родичка на запрошення багатодітних сімей. Обжилися, знайшли будиночок для проживання і запросили своїх родичів, які вже з початку повномасштабного вторгнення тричі змінили місце проживання. Авдіївку вони залишили у березні 2022 року. А у Змітнів сім’я приїхала у квітні 2025-го і відразу зайнялась городництвом. Їм це близьке, оскільки мали дачу і там садили гладіолуси, але у значно менших кількостях, щоб любуватися.

– Ми не думали, що тут вони так розростуться, – каже Вікторія. – Земля дуже гарна, ми навіть не укріплювали стебла, вони добре тримаються. А після цвітіння їх все одно потрібно обов’язково зрізати. Тому залюбки милуємося і на городі, і ставимо багато букетів у кімнаті, і вирішили людей порадувати. Планують продавати цибулинки, бо їх буде дуже багато.

Про бізнес, якщо можна це так назвати, переселенці не думали. Але нині задумалися. Вікторія вивчає сорти, бо не кожна цибулина була підписана. Сім’я посадила всю городину – запорали аж 20 соток і із задоволенням працюють на землі. Навіть ніколи познайомитись із селом, кажуть, що ще не ходили на Десну. За освітою Вікторія хімік-технолог, працювала на заводі, але зараз головне бути у безпеці.

Вікторія ще зі школи займається вишивкою бісером. Вишиває картини, іменні ікони. Може залюбки виконати замовлення не китайським, а чеським бісером, запаси в неї є.
Сім’я дякує громаді за надану гуманітарну допомогу у вигляді посуду, ковдр, засобів гігієни. З собою вони взяли ту гуманітарку, яку одержували за попереднім місцем проживання. Вже виростили урожай. Тому голодні не будуть. І навіть не переживають, що купили будинок за 110 тисяч гривень, і не будуть одержувати грошову державну допомогу, як переселенці. Добре, що господарі повірили на виплату частинами. Головне щоб настав мир і довгождана перемога.

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)