Переселенець з Донеччини Володимир Новоженов на Чернігівщині вирощує 33 сорти винограду, робить вино і сир

Володимир Новоженов

Біля його двору в Радичеві за день буває більше машин, ніж в усьому селі. По виноград приїжджають не тільки зі своєї, Понорницької, громади, а й із сусідніх. Господар дозволяє вибирати грона прямо на кущі, тож товар найсвіжіший. Пропонує скуштувати нижні ягоди (виноград дозріває зверху вниз), аби пересвідчитися, що стиглий. Вибирати є з чого.

На своїй ділянці Володимир Васильович вирощує 33 сорти ягоди сонця: 27 столових, 16 технічних (для виробництва вина). Каже: залишив найкращі, які добре проявили себе в цій місцевості. П’яти відведених під виноград соток уже замало: лоза швидко розростається, бо господар створив для неї найкращі умови і без перебільшення.

Обрав місце на південно-східному схилі — щоб забезпечити краще сонячне освітлення, захист від сильних вітрів, відведення зайвої вологи, запобігання застою холодного повітря. Внизу — озеро, Десна. Річка балансує мікроклімат. Взимку в мене градусів на чотири тепліше, ніж загалом у селі.

На Донеччині, де Володимир Васильович жив раніше, хороші для винограду умови, розказує, створювала сама природа: вони були не просто хорошими — ідеальними. Визрівали всі — навіть дуже пізні сорти. Перший кущ винограду я посадив там у 2006 році. Коли виїжджав на Чернігівщину, їх було вже понад сто.

У тому ж 2006-му Володимир Новоженов (за фахом він інженер) розміняв п’ятий десяток. Він родом із Шостки Сумської області. На Донеччині разом із партнерами здійснював бізнесовий проєкт щодо забезпечення Маріуполя питною водою.

У серпні 2020-го Володимир Новоженов разом із матір’ю покинули село. Із речей узяли тільки найнеобхідніше — те, що можна було донести.

Щоб подолати лінію розмежування, нам довелося довго йти пішки. А матусі на той час було майже 85 років. Але вона витримала, згадує виноградар.

Мати завжди була для нього матусею. Вона надихала і підтримувала сина. А він беріг і жалів її як міг. Цього літа Катерини Олексіївни не стало. Володимирові Васильовичу її дуже бракує. Дружини теж немає поряд.

На фото Володимир Новоженов з відомим телеведучим Костянтином Грубичем, який завітав до нього цього літа

— Чому вирішили зайнятися саме виноградом?

Люблю його з дитинства. Батько навчався на юридичному факультеті в Ташкенті. Привозив величезні грона. Смак того винограду я пам’ятаю і досі. Захотілось і самому вирощувати такий.

У Новоазовському районі йому приглянулося місце в селі Самсонове: і на схилі, і до моря рукою подати. Там і придбав житло. Те, що навколо пустир, не зупинило. Усе розчистив, окультурив, звів двоповерховий будинок з усіма вигодами. Крім винограднику, заклав сад. У планах було відкрити винарню і сироварню.

Усе змінив 2014 рік. Новоазовський район опинився в зоні бойових дій. Наприкінці серпня російські війська захопили значну частину його території, у тому числі Самсонове (село за 6 км від райцентру). Відтоді воно на тимчасово окупованій території.

Для вина Володимир Васильович вирощує білі сорти винограду — «совіньйон блан», «рислінг», «цитронний магарача», «мускарис», «трамінер», «йоханітер».

Червоні, каже, тут не набирають достатньо цукру. А спеціально він їх не підсолоджує. І не фільтрує.

Фільтрація відбувається природним способом. Усе, що для цього потрібно, — час.

Для виробництва є невелика винарня з пресом, дробаркою. Там поки що все вручну. Для зберігання є два погреби під будинком. Володимир Васильович розказує: почав робити вино для проби — що вийде. Вийшло! Вино врожаю 2023-го давно розкупили. А те, що робилося з минулорічного винограду, він планує розливати в листопаді. Воно теж буде міцністю 11-12 градусів. Люди вже цікавляться, коли можна буде його придбати.

— А Вам яке вино найбільше подобається? — запитую.
— З мускатних сортів. У планах — розширення виробництва білого вина і початок червоного. Щоб вийшло не «чорнило», сировину для нього доведеться закуповувати на Півдні.

А що з Вашим виноградником на Донеччині?
— За ним наглядають сусіди. У них виноградник близько гектара. Мій був шість соток.

— Не збираєтесь повертатися, коли село звільнять?
— Ні. Та й будинок там пошкоджений, розграбований. Залишуся в Радичеві. Це тепер уже не просто моя домівка без цієї краси.

— Сир теж будете робити? — запитую у виноградаря наостанок, адже на Донеччині він виготовляв різні сорти сиру. Навіть знаменитий французький (його батьківщина — Нормандія) камамбер — м’який, із грибним смаком, покритий білою пліснявою. Цей сир обожнював Наполеон III. Вважається, що саме камамбер надихнув Сальвадора Далі на створення відомої картини «Постійність пам’яті».

— Молоко нормандських корів цього сиру — славиться високим вмістом жиру та білка. Знайдете тут таке?
— Шукаю. Уже перепробував у всьому селі. Найкраще — в сусіда, — усміхається.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)