Юлія Китенко із Липового – лауреатка «Червоної рути»

Юлю Китенко знаю давно. Думаю, не помилюся, коли скажу, що саме із віршів починався її творчий шлях. Коли дівчинка ходила десь клас у шостий-сьомий, її тато заносив до редакції доньчині поезії. Щось із них опублікували, щось ні. Та пам’ятаю, що у тих дитячих віршах відчувалася не дитяча душа, а дорослої людини – чуттєва і глибока. Скоро дівчинка стала учасницею більшості концертів, які відбувалися у районному будинку культури, виступала як солістка від школи мистецтв, де навчалася. Стиль її виконання ніколи не можна було переплутати чи зрівняти із кимось іншим. Минали роки…

І ось нещодавно Юлія стала лауреатом легендарного ХVIІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута – 2025», який відбувався з 17 по 21 вересня у Львові. Вперше за всю історію фестивалю його учасницею, а тим більше переможницею (у Юлії – ІІ місце у номінації поп-музика) стала авторка та виконавиця пісень із Талалаївщини. Цього разу Юлія єдина на фестивалі представляла і всю Чернігівщину.

Зустрілися вдома, коли вже уляглися пристрасті, емоції, і дівчина знову з головою поринула у світ музики, яким не просто захоплюється, а живе. Кожен день у неї розписаний: на час занять із учнями, яким дає онлайн-уроки із сольного співу, та коли працює сама над своїм удосконаленням. Можливо, кому і здається, що співати професійно – це зовсім просто: маєш слух, голос, то вже і співаєш. Насправді ж це далеко не так. До такого успіху Юлю привела велика цілеспрямована праця. 

– Все, певно, починалося із занять у місцевій школі мистецтв? – запитую Юлю.

– Певно, що так. Я змалечку говорила батькам, що буду співачкою. Звісно, що ні вони, ні я не могли тоді знати, як можна здійснити мрію. Живемо ми у Липовому, до Талалаївки кілометрів сім, отож у школі мистецтв я почала навчатися вже у старших класах – тоді, коли могла сама їздити на уроки музики після школи. Моя перша вчителька сольного співу Катерина Петрівна Смалько за три роки навчання давала мені все, що могла, по програмі і поза програмою. Ще я навчалася і грі на бандурі. Тоді і полюбила сцену та впевнилася, що точно йтиму до своєї мети.

Закінчивши у 2014-у році Липівську загальноосвітню школу, я вступила до Сумського державного педагогічного університету на спеціальність «Музичне мистецтво», де отримала диплом учителя музичного мистецтва. Навчання було дуже цікавим і непростим. Скажу відверто, що я відчувала недостатність початкових музичних знань. Тим, хто вивчав повний курс музичної школи, було набагато легше навчатися у вищому закладі. Та я старалася використати кожну можливість у вивченні спецпредметів. А ще – завжди шукала конкурси, фестивалі і старалася брати участь. Бо практика, як і теорія, дуже потрібна.

Магістратуру закінчувала вже у столичному педагогічному університеті ім. Драгоманова, де отримала спеціальність артистка-вокалістка естрадного співу. Під час навчання відбувалося дуже багато зустрічей із тими людьми, хто сприяв моєму становленню, навчав, підтримував. Рік я працювала вчителькою у Талалаївській школі мистецтв. Вже кілька років викладаю уроки музики онлайн. У наш час це не складно. Головне, щоб був інтернет та клавіатура.

– Знаю, що із початком повномасштабної війни у тебе розпочався новий і досить успішний етап у творчості.

– Певно, що так. Я завжди особливо прискіпливо ставлюся до написання слів пісні, тобто віршів. Не сприймаю ті пісні, де не вловлюю суті слів. Натхнення прийшло у перший місяць війни, коли душа розривалася від болю, розпачу, бо чужинці пішли ордою на нашу землю. Так, у пориві єднання відчаю із вірою у нашу перемогу, і народилася пісня «Моє ім’я». І це був перший успіх авторської пісні. Я подала заявку на участь у Першому Міжконтинентальному фестивалі української пісні в США «United for Ukraine», який відбувся в онлайн-режимі. Підсумки підводилися до Дня Незалежності України. Моя пісня «Моє ім’я» увійшла до списку переможців та до пісенного альбому «United for Ukraine», який виданий у США.

– Ти відразу пройшла відбір для участі у фестивалі?

– Це моя друга спроба. Вперше проходила відбір ще студенткою у Сумах. Не пройшла. Не засмутилася зовсім. Здобула досвід, а він дуже важливий у всякій справі. Цього разу, у 2024-му, проходила відбір у Києві. Виконувала свої пісні «Конвалія» і «Грози», і третю – народну українську пісню. Було справді складно. Відбіркові тури відбувалися у 20 обласних центрах, у Варшаві та Лондоні. Загалом у відбіркових конкурсах взяли участь майже 3 тисячі виконавців – із них 450 представляли Україну і закордон у фіналі.
– І ти серед них!

– Так! Шлях до цього був довгий! Впродовж 7 місяців була тренувальна школа, де майбутні учасники фестивалю постійно отримували завдання. Умови їх виконання були дуже жорсткі. Не і всіх вистачало терпіння, наполегливості. Тобто, до другого туру фестивалю «вижили» найсильніші. Створення професійного аранжування, робота над виконанням та запис…

– Ти маєш свою студію?

– Так. Я її створила вдома. Для роботи це необхідність. Кудись їхати, десь орендувати… У наш час все можливо, якщо дуже захотіти. Вдячна своїм батькам, що підтримують і розуміють мене.

– Вони теж мріяли про доньку-співачку?

– Скоріше, ні… Мама дуже хотіла, щоб я стала лікарем. Вона у мене Почесний донор України, цінує роботу лікарів, хоч за професією бухгалтер і працює у місцевому відділенні Державного казначейства, тато – спеціалістом відділення ПФУ. Та мій вибір сприйняли і всіляко сприяють тому, щоб я здійснила свою мрію. Мама їздила зі мною на фестиваль до Львова і почувалася поряд щасливою… Я це точно знаю!

– Із 450 учасників фестивалю в заключному гала-концерті взяли участь тільки 30. Ти одна із них…

– Так. Із авторською піснею «Грози». У конкурсні дні ще виконувала «На атоми», «Нерозфарбована». Журі відібрало «Грози». Я люблю свою кожну пісню, та найбільш «моя» – «Конвалія». Я не пишу для кількості. От коли все пройде через серце – слова, музика… Я змалюю все у своїй уяві, переживу… Тоді і народжується пісня.

Дякую фестивалю «Червона Рута», його директору Мирославу Мельнику за можливість бути частиною цього унікального мистецького дійства, за високу оцінку моєї музики. Дякую моїй вокальній наставниці Illaria Ethno за поради, підтримку та віру у мою творчість!

– Юлю, я постійно стежу за твоєю творчістю і вірю, що успіх на фестивалі «Червона рута» стане потужним стартом для твоєї музичної карʼєри, як це сталося у житті багатьох українських артистів. Над чим уже працюєш?

– Уже працюю над створенням свого першого пісенного альбому. Я отримала запрошення працювати у проекті для молодих виконавців «Тотальний наживо». Це надихає писати!

– Тож хай твоє натхнення ніколи не минає! Успіхів!

Джерело: сайт газети "Чернігівщина"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)