На Чернігівщині попрощались з двома військовими

У Чернігові 18 листопада в Катерининському соборі попрощалися з військовослужбовцем 119-ї бригади ТРО Дмитром Лазаренком. А у Холминській громаді, 18 листопада в останню путь провели захисника України Віталія Моложона.



Дмитро Лазаренко

З 1996 року Дмитро Лазаренко був спецпризначенцем СБУ, з 2014 року воював на Донеччині та Луганщині, а на початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ТРО й захищав Чернігів. У віці 59 років він помер у лікарні.
Чернігівець Олександр Ларченко — друг та побратим Дмитра. Вони разом обороняли Чернігів у лютому-березні 2022 року.

"Усі ми просто осиротіли без нього. Таких людей, сказати що їх мало — та їх немає. Він був один такий. У ньому суміщалося таке все людське: доброта, ліричність, романтичність. Він писав вірші, співав. І одночасно він був воїном, був полковником «Альфи»".
Михайло Мехед був першим керівником Дмитра. Розповідає, що військовий пройшов нелегкий шлях від рядового співробітника до керівника спецпідрозділу. Мав кілька відзнак й нагород за службу Україні.

"У нашому підрозділі є таке гасло: «Життя — Батьківщині! Честь — нікому!» То якщо порівнювати його життя — практично з 2014-го року й дотепер він стояв і захищав нашу державу".
За словами Олександра Ларченка, Дмитро мав великий бойовий досвід. З 2014 року брав участь в АТО, у 2017 звільнився зі служби за станом здоров’я. Але на початку повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони, щоб захищати Чернігів.

"Знаєте, тоді в 14-му році, (були розмови, — ред.) що ось-ось зараз це закінчиться. Але він приїхав і каже мені: «Саня, це на десять років мінімум». Тоді він побачив, як все відбувається. І аналітичний його мозок, він зрозумів, як це і що буде далі. Тому я навіть не здивувався, коли він приїхав до нас".

Подруга сім’ї Вікторія Лазаренко розповідає, що після відступу росіян боєць продовжив службу в складі 119-ї бригади територіальної оборони.
"Він хворів і хворий виконував свої військові обов'язки й говорив своїй дружині: «Таня, мені погано». Таня говорила: «Тобі треба до лікарні». Він відповідав: «Я не можу покинути своїх хлопців, у нас тут гаряче». Ці розмови були дуже довго".
Помер Дмитро Лазаренко 16 листопада у лікарні.

"Він помер у неї (в дружини, — ред.) просто на руках у лікарні. Це людина, яка любила життя. Діма вчив всіх нас любити життя. Він дуже любив своїх дітей, дуже любив дружину, він любив країну, любив усіх. І зараз просто про цю втрату не можна сказати ніякими словами, бо це дуже боляче", — згадує подруга сім’ї.

Чернігівець Сергій Петрикей пригадує, із Дмитром дружили 27 років. Каже: він завжди був мужнім чоловіком та воїном. Попрощалися з військовослужбовцем 119-ї бригади ТРО Дмитром Лазаренком у Чернігові

"У нього була можливість демобілізуватися вже давно за станом здоров'я, але, на жаль, він завжди казав: «А як я можу піти? Я вчився, я все життя вчився бути військовим». Він до останнього ним був".

Поховали Дмитра Лазаренка на кладовищі Яцево. У нього залишилася дружина та четверо дітей.



Віталій Моложон

Віталій Моложон народився 17 листопада 1999 року в селищі Холми на Корюківщині. Тут пройшли його дитинство і юність. Здобув вищу освіту, працював. У 2020 році долучився до Нацгвардії. А з початком повномасштабного вторгнення він зі зброєю в руках став на захист України. Був тричі поранений: на Сватівському і Куп'янському напрямку, у Серебрянському лісі.

"Добрий, щирий, готовий допомогти будь-кому — таким його знали друзі й рідні. Вірний, люблячий, турботливий чоловік. Надійний і сильний побратим. Люблячий син, брат і дядько. На жаль, Віталій так і не встиг стати батьком", — згадують про воїна у громаді. За мужність і відданість Україні був відзначений державними нагородами, серед яких — Золотий Хрест. Віталій "Джокер" Моложон загинув 5 листопада 2025 року. Поховали бійця у Холмах.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)