Будинок для Ірини Терехової. Василь Байдак будував, Володимир Дантес приїздив

Ірина Терехова біля свого нового будинку в Лукашівці

59-річна Ірина Терехова та 62-річний Сергій Горбонос 19 березня обрізають яблуні і груші у своєму саду. У кінці городу кіт грається на гілках, якими прикрита вирва від снаряда. Поряд ще одна. Вони тут з березня 2022-го. Це село Лукашівка під Черніговом.

Дім Ірини та Сергія росіяни знищили під час окупації. На згарищі влаштували собі лазню.

Новий будинок майже готовий. Будує волонтерська організація Repair Together («Ремонт разом»). Поки що подружжя живе в невеликому домі, який побудував їм Василь Байдак, відомий комік з «Ліги сміху». З театру «Воробишек». Уже зараз «Горобчик». Не сам будував, з командою. Ірина та Сергій живуть там три роки.

— На цьому місці в нас був сарай, — ідемо з Іриною у двір. Тут вже прибрано, про трощу і пожежу нагадують тільки обвуглені крокви, що туляться до курника.

Сарай росіяни спалили. Поряд майстерня Сергія, її відбудували також. А внизу погріб. Де в перші дні окупації ховалося 32 людей.

До війни Ірина була російськомовною. Батько був військовим. Зараз вона говорить українською.

— Як ми побачили цей руський мір… Син сказав: «Мамо, я хочу забути російську». І я його підтримала. Дуже важко було переходити. Усе життя розмовляла російською. Досі деякі слова проскакують. Чоловік теж переходить.

Ми познайомилися з Васею випадково, коли прибирали наш двір. Він приїхав як волонтер. Дивлюсь, синій комбінезон, у кепці, з хвостом. Схожий на Васю Байдака. Його я бачила по телевізору. Дивилась «Лігу сміху». Підійшла: «Вибачте, а ви не з команди «Воробишек», актор?» «Точно? Тільки нікому не кажіть».



Василь Байдак у Лукашівці … і на сцені

Я розповіла про себе. Як ми були в окупації. Як 32 людини в нас у підвалі сиділо. Як сусідка народила дитину в нашому підвалі. Тоді, на свіжу голову, воно ще було все по-живому. Це зараз усе потроху стихає. Та все одно. Коли з дівчатами зберемося, згадується.

Ще з ним мріяла: хочу, щоб мені тут побудували маленьку кімнатку і щоб грубка там була. І більше мені нічого не треба. Щоб можна було перезимувати.

Через тиждень вони приїжджають: «Ми будемо у вас будувати».

Дуже багато людей повиїжджало після деокупації. Як орки вийшли, зразу усі на машини — і ходу. Мені теж лячно було. Люди їдуть. А в нас і машини нема. А тоді думаю: після бійки кулаками не махають. Уже в нас росіяни побували. Що могли, зробили. Ну чого вже їхати? Ми так і лишилися. Чоловік з сином поїхали на роботу в Чернігів. А я тут за охоронця. Я всім, хто приїжджав і питав, розповідала, що сталося. Хотіла, щоб люди знали більше, що в нас тут трапилося. Приїжджали іноземні кореспонденти. І їм розповідала.

Не було де жити, тому Вася з командою взялися нам будувати будинок.

«Якби мені колись сказали, що я будуватиму будинок, я б розсміявся, — розказував Байдак в інтерв’ю. — Але що може зробити одна людина, те й інша повторити може».

Волонтери теж тут жили. Ставили намети, ночували там. Потім — на горищі. У сусідів на підлозі.

— Вередливі? Вимоги виставляли?

— Що ви! Прості, веселі. Я годувала всіх три рази на день. Каву робила. Потім, коли електрика з’явилась, вони вже самі.

Увечері або співали, або гралися в настільні ігри. І я з ними.

— Я вдячний хлопцям, які нам сарай побудували, — відкладає секатор Сергій Горбонос.

— Не сарай, будиночок, — виправляє Ірина.

— Будиночок, — погоджується чоловік. — Васі Байдаку. З його командою.

— Сергій Кураксін ще в нас був. Казав, дискотеки проводив, звукоапаратуру встановлював. Грає на банджо, гітарі. Нам грав.

— Дантес теж приїжджав, — згадують. — Він у нас на даху був. Брав у мене інтерв’ю. Розказував про Васю і його команду волонтерів.



Володимир Дантес, співак, та Ірина Терехова

Фільм про це вийшов.

— Оце як будинок повністю добудуємо, запросимо всіх, хто тут у нас будував. Хто жив.

Сину 29 років. Після деокупації пішов служити.

— Ми з Іриною закінчили наш педінститут, — каже Сергій. — Вчителі трудового навчання. Що-що, а креслити, проєкти робити вміємо. Посиділи кілька днів, усе прорахували, продумали, накреслили. І дали волонтерам проєкт нашого будинку.



Сергій Горбонос

Будиночок Василь з командою збудували більший, ніж замовляла Ірина. Є груба, є кімната-вітальня.

Ірина тримає курей, качок.

— Курник з вольєром ми побудували вже новий. Кури і качки жили в сараї. Багато згоріло. Лишилося лише п’ятеро. Не знаю, як врятувалися.

А росіяни вийшли 31 березня.

Джерело: сайт газети "Вість", Олена Гобанова, фото авторки та з сімейного архіву Ірини

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)