Чоботар Володимир Ободовський шиє взуття, яке не купиш у магазині

— Це все ручна робота. Жіноче, чоловіче, дитяче, — виставляє взуття на поличку 51-річний Володимир Ободовський з Вертіївки на Ніжинщині.

Його маленька майстерня в центрі села пахне шкірою та клеєм. Чоботарською справою чоловік займається вже понад 30 років. Ремонтує взуття. Шиє зі шкіри босоніжки, кросівки, черевики, чобітки. А ще Володимир — багатодітний батько. Має двох синів і двох доньок. Надії та Анні — 14 і 13 років. Олександру та Богдану — 12 і 11 років.

— Взуття — справа всього мого життя. Постійно розвиваюся, бо хочу відточити все до професіоналізму, — рішуче каже чоловік. — Мої діти не знають, що таке магазинне взуття. З самого малечку носять лише те, що я пошию.
Дружина теж ходить тільки в моєму. Носить 41-й розмір, має великий підйом, — бере правий чобіт у руки. — Ось уггі їй на зиму дошиваю.
Сам же, жартує, живе за приказкою: «Чоботар без чобіт».
— Спершу треба пошити дітям, дружині, потім — замовникам. А собі взуття купую в секонд-хенді. Але ідей — море.

— Хто вам передав цю науку?
— Якось брат мені розповів, що у Вертіївці є Олексій Коздрюль, дідусь-чоботар. Став придивлятися, як він шиє взуття. Після строкової служби у 1995 році повернувся в село. Попросив дідуся навчити мене. Вчився близько року. Щось він показував, щось самостійно опановував у процесі.
І ця справа мене затягнула. Іншої роботи не знав. Присвятив життя чоботарській справі. Це треба любити. Інакше нічого не вийде.

— Де берете шкіру, підошви та фурнітуру?
— Працюю тільки зі шкірою. Якісну присилають напряму з заводу в Миколаївській області. Маю понад 20 кольорів. Майже вся колірна гамма. Можу зі шкіри анаконди чи пітона пошити, як замовлення буде.
Підошви беру на ОЛХ (сайт з оголошеннями у всій Україні). Вибір величезний. На жаль, багато підприємств закриваються, розпродають.
Хутро купую в секонд-хенді. Беру дубльонки з натурального хутра.

— Які розміри взуття шиєте?
— З 32-го до 47-го розміру.
Можу пошити та скопіювати будь-яку пару взуття. Навіть відомого бренду. Мені треба тільки побачити його на фото. Моє взуття носять роками.

— Яка ціна?
— Босоніжки, осінні кросівки чи чоботи в мене коштують близько тисячі гривень. Зимові на хутрі — 1500 гривень. За 46-й-47-й розміри прошу 1800 гривень. Тоді як на ринках чи в магазині такі шкіряні продають від трьох тисяч. Виходить, у мене вдвічі дешевше.

Шию не тільки взуття, а й сумочки, гаманці, ключниці.
Часто до мене звертаються пошити взуття на проблемні, нестандартні ноги. Шив нещодавно чоботи жіночці, в якої об’єм литки 50 сантиметрів. Справився. Також днями робив дитині ортопедичне взуття. Одна нога на п’ять сантиметрів коротша.

Було замовлення від волонтерів. Шив берці військовим. Байкеру робив гріндерси, нашивав на носки чобіт британський прапор.
Приймає замовлення Володимир Ободовський і за телефоном. Висилає поштою.

— Так само все погоджуємо, як і при зустрічі. Модель, колір шкіри, підошву. Висилаю фото зразків на вайбер, — каже чоботар. — Пару можу пошити за день-два. Якщо терміново і не відриваючись, — сім-вісім годин.
Усе взуття шию під замовлення. Прийти і купити — немає такого. Мрію пошиття зробити сімейним бізнесом і відкрити у Вертіївці магазин взуття власного виробництва. Купити нове обладнання. Долучити до цього своїх дітей. Дівчата могли б бути розкрійницями, хлопці — шити. Діти вже цікавляться.

Ринок зараз завалений дешевим китайським взуттям. Вказують «екошкіра», а насправді — заменітель.
Знаю ще одного такого, як я, з Києва. У нього майстерня на Хрещатику. Шиє віпперсонам з крокодилячої шкіри. Пара коштує від двох тисяч євро (97 тисяч гривень).
Приміряла зимові чобітки і собі. Цю пару Володимир якраз шиє для доньки. Тому були в наявності. Чоботи теплі, акуратно пошиті. Сучасна модель та фурнітура. Замовила.

Джерело: "Вісник Ч", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)