Завод з переробки хімічних відходів хочуть збудувати поблизу Чернігова
324
0
Ольга Ляховець біля колишньої ферми, де планують збудувати завод
Мешканці села Количівка, що знаходиться у восьми кілометрах від Чернігова, ще не так давно воювали у прямому сенсі з так званими аграріями, які нахабно намагалися розорювати луги та прибережні смуги річки біля населеного пункту. Тільки-но вдалося зупинити це варварство проти людей і природи, як увірвалося нове лихо.
У період повномасштабного вторгнення російських загарбників количівці пережили справжнє потрясіння – тут не тільки вибухали снаряди й стріляли з обох боків, а й вирішувалася доля самого обласного центру. Та завдяки силам самооборони й воїнам ЗСУ ворог вимушений був покинути територію села, а відтак і всієї Чернігівщини. І ось за чотири роки після тої навали, як грім серед ясного неба, звалилася на голови жителів села несподівана звістка: бізнесмени з Київщини мають намір збудувати в селі завод з переробки хімічних відходів.
Дещо про компанію, яка має намір збудувати завод
Утилізація небезпечних відходів – це проблема не лише для нашої області та країни. А тому існування підприємств, які б займалися цим, обґрунтовується викликами сьогодення. Але при всьому цьому є ще й людський фактор, який не треба залишати на задвірках. Адже й досі відгомін чорнобильської трагедії відгукується для кожного з нас. Тому реакцію людей можна цілком зрозуміти. Тим більше, що мова йде не просто про підприємство з переробки побутових відходів і не про сміттєпереробний завод, а про об’єкт, де планують знищувати також і небезпечні відходи, що відносяться до шкідливо-хімічних.
Про це під час обговорення у селі Количівка «проблемної» теми розповів стисло засновник ТОВ «Еко-енергопром» Гліб Рижов.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-енергопром», яке вже заявило про намір запустити в Количівці завод, функціонує кілька років і спеціалізується на знешкодженні та переробці відходів по кількох напрямках. Серед них: утилізація та переробка токсикологічних, епідемічних та радіологічних медичних відходів; утилізація небезпечних відходів – пестицидів та таких, що містять ртуть і радіоактивні матеріали; переробка відходів, що містять такі компоненти як пластмаса, гума, електроніка (плати, акумулятори, провід, ртутні лампи), нафтопродукти, асфальт, бітум тощо; накопичення та подальша утилізація відпрацьованих мастил; очищення та обслуговування ємнісного обладнання та утилізація скотомогильників і так далі.
Представника компанії направили услід за російським кораблем
Існує думка деяких людей, що буцімто непогано було б, аби функціонував завод з переробки побутових відходів та сміття. Але стривайте: об’єкт, який планують звести в Количівці, – це не той, який кілька років тому намагалися збудувати одразу за Черніговом – на Масанах, де нині знаходиться сміттєзвалище. Нинішній завод, про який мова, хочуть спорудити саме для переробки (і про це зазначено в офіційних документах) агрохімікатів, бітумних, нафтових, полімерних, хімічних та інших небезпечних відходів. І тому, коли селяни дізналися з оголошення на офіційному сайті сільської ради про новину щодо громадських слухань стосовно оцінки впливу на довкілля, вони були настільки збентежені, що обговорення між собою вилилося в накопичення негативних емоцій. І до зали сільського клубу на громадські слухання вони вже йшли з непідробною й категоричною відповіддю: «Ні – хімічному заводу!»
Функціонування такого підприємства – це серйозне проблемне питання, адже його діяльність – специфічна. І те, що організатори вже на початковій стадії просування надважливої справи вирішили провести цього дня громадські слухання у форматі онлайн – це їхня помилка. Так, законодавство дозволяє в нинішніх умовах проводити зустрічі «через Інтернет», однак ініціатори зібрання, під час якого планувалося обговорити з жителями села «пекучі» питання, не врахували (а повинні були б!) головного – діяльність запланованого заводу має особливе значення як для екології в цілому, так і для конкретної людини й окремо взятого домогосподарства.
Дійсно, під час невіртуальної зустрічі представники компанії, яка має намір ввести в експлуатацію «хімічний» завод, вислухали б гострі претензії від людей, але в той же час мали б змогу не дистанційно, не через мережу «поспілкуватися», а віч-на-віч відповісти на будь-які запитання – й незручні, відповідно, теж.
Тож зрозуміло, що з самого початку так званого Інтернет-обговорення, люди запротестували, навіть не вдаючись в деталі проблематики. «Ні» – і все. А коли, використовуючи час, що залишався до увімкнення «телемарафону», староста Количівського старостинського округу Іванівської сільської ради Ольга Ляховець зачитала офіційний документ, який надійшов від ТОВ «Еко-енергопром», офіс якого розташований у селі з гарною назвою Проліски Київської області, люди взагалі й без того наелектризовані, не захотіли слухати з екрану «віртуальних» осіб. Всі у клубному залі були обурені, коли дізналися про конкретну діяльність майбутнього заводу. А відтак, коли розпочалися громадські слухання і з того боку «на екрані» з’явилися учасники дистанційного спілкування, селяни почали вигукувати різні вмотивовані висловлювання.
І тільки після того, як хтось викрикнув, що «там нас ніхто не чує, а тільки бачить», всі трохи заспокоїлись. Про необхідність та умови будівництва такого заводу в селі говорили «з екрану» фахівці. А більш конкретно повідав селянам «таємниці» перспективної діяльності майбутнього заводу компанії «Еко-енергопром» Гліб Рижов. Він розповів не лише про напрямки завдань, а й обґрунтував необхідність існування такого підприємства та вказав на ризики, що можуть виникати під час його роботи. У залі, як не дивно, уважно слухали засновника вказаної компанії, однак, коли діло дійшло до запитань, то тут почалося.
Жителів села цікавило все: чому такий завод не запускається у селі Проліски, де знаходиться офіс ТОВ «Еко-енергопром»? Чому не врахована близькість підприємства до обласного центру та річки Вздвиж, що протікає по селу та впадає у Десну? Чому не враховане місцерозташування переробного заводу і відстань до будинків та городів? І таких «чому» було понад десяток. Майже на всі питання пан Гліб відповідав, за винятком одного. Коли його запитали про те, з яких регіонів постачатиметься «сировина» на завод, він не відповів. Вірніше, він дав відповідь, але замість конкретики говорив кілька хвилин зовсім про інше. У залі почулося: «Так і де ж відповідь?», «Звідкіля надходитиме для переробки ота хімія?» А інші количівці тут же самі й відповідали: «Та не знаєте, звідкіля – з усієї Європи!». А хтось вигукнув: «Мо’ з Китаю?».
І чим більше точилися балачки-перегуки між тими, хто знаходився в залі, і тими, хто був «в інтернеті» – тим чіткіше проглядався двозначний погляд на проблему. Врешті-решт так і сталося. Місцеві жителі, до прикладу, Анатолій і Тетяна Шевченки запропонували пану Глібові провести ще одну зустріч в селі з запрошенням як офіційних осіб районної влади, так і фахівців з екологічної служби. На цю пропозицію представник ТОВ відгукнувся досить-таки позитивно. Інші, а таких було більшість, категорично відкинули таку зустріч, бо вважали, що через подальші «дебати» організаторам затії вдасться протягнути це питання.
Після цих слів у залі всі зааплодували. А коли вона на додачу ще й порадила пану Глібу «йти услід за російським кораблем», зал емоційно вибухнув, продемонструвавши стовідсоткову підтримку сказаному.
– Де гарантії, що завтра оці всі баки не вибухнуть? Де гарантії, що завтра не прилетить туди дрон? – переконливо запитав у пана Гліба військовий на ім’я Вадим.
Звісно, що позитивної відповіді годі було й чекати.
– Такої гарантії я вам дати не можу, – відповів підприємець.
А коли він сказав, що це питання вже обговорювалося тут, у селі, в 2018 році, селяни зажадали від нього представити необхідні документи такого зібрання.
– Ніхто з нас такого не пам’ятає, щоб це питання вже колись буцімто обговорювалося, – зазначив один із мешканців села, звертаючись до пана Гліба.
– У нас в селі вже половина населення вимерла від онкологічних захворювань, то ви своїм заводом нас хочете взагалі добити? – апелювала до свого опонента Тетяна Шевченко. – Я коли спалювала на городі своєму листя, то мене оштрафували за це, а тут цілий завод працюватиме під боком, і шкідливі пари та дим виходитимуть у повітря, й ми всі вдихатимемо все оте шкідливе.
– Так правильно й зробили, що вам заборонили палити листя! – заперечив пан Гліб. – Спалювати листя заборонено законом. А ви вважаєте, що коли жителі самі влаштували стихійне звалище біля нашого приміщення – і там і батарейки, і ртутні лампочки валяються, то хіба це нормально?
Одразу після формального обговорення питання люди почали збирати підписи проти будівництва небезпечного підприємства, і відповідний лист вирішили надіслати в усі органи обласної та районної влади.
Між річкою та житловими будинками
Після «громадського обговорення» ми попросили старосту села показати те місце, де планують будувати завод. Коли прибули туди, то з’ясувалося, що саме приміщення вже готове. До того ж, воно вже «підмарафечене» для встановлення необхідного приладдя та запуску об’єкта в дію. Це – приміщення колишньої ферми. Ще раніше, до повномасштабної війни, ці будівлі придбала у громади (а тоді головою сільської ради був Сергій Гарус) зацікавлена особа, а дещо пізніше у неї викупило ці будови ТОВ «Еко-енергопром». Про це розповів сам Гліб Рижов під час «віртуального спілкування». До речі, він пообіцяв жителям на їх вимогу привезти на наступну зустріч, якщо така буде, документ про зміну цільового призначення.
– Як ви сьогодні переконалися, люди категорично проти цього заводу, бо тут перероблятимуться усякі шкідливі відходи, тара з-під небезпечних речовин, агрохімікати, усілякі відпрацьовані мастила і все таке інше, – заявила публічно староста села. – Ми не допустимо, щоб таке гарне село забруднювали отими небезпечними відходами.
– У нас вже перепалювали гуму, робив асфальтний завод – ми вже це відчули на своєму досвіді, ми все це бачили, – висловив не тільки свою думку Михайло Петренко. – Жителі села Количівка вже сказали своє слово – ми категорично проти цього шкідливого заводу. Ось ви бачите, що зовсім поруч перша вулиця села – тут побудували будинки молоді сім’ї з дітьми, з іншого боку – земля розпайованих паїв, де люди висаджують овочі. Тут недалечко і річка Вздвиж, яка впадає у Десну… Оце таку нам готують катастрофу і для природи, і для людей.
Справді, жителі Количівки мають рацію, коли говорять про екологічні проблеми, які можуть виникнути після запуску заводу з переробки та утилізації хімічних відходів. І налаштовані вони рішуче: в жодному разі не допустити функціонування шкідливого об’єкта на своїй території.
Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Сергій Кордик, фото Миколи Тищенка
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
