Шахед «Герань-2» з 50-кілограмовою вибухівкою впав у пісок біля каністр з бензином у дворі Світлани Логвін і не вибухнув

Світлана Логвін біля уламків шахеда

8 грудня, у понеділок, близько 15.00 дня «Герань-2» упав у двір Світлани Логвін. Будинок у провулку Комунальників у Чернігові. Це поблизу «конфетки», фабрики цукерок у мікрорайоні між ЦУМом і Ялівщиною. Шахед ніс вибухівку. Зачепився за дерево, упав у купу піску. І не здетонував.

10 грудня у дворі біля хвіртки повні три мішки сміття. Власниця зібрала частину від шахеда. За будинком, під парканом стоїть чорний шматок метр на метр. У дворі розкидані дрібні шматки.

— Не те, що чудо… — описує Світлана події понеділка, веде у двір. — Наче янгол закрив наш будинок. Був сильний переляк. Але коли усвідомила, що могло бути по-іншому, — у жінки навертаються сльози. — Сусіди були вдома. Я тільки з роботи повернулася. Працюю продавчинею в магазині «Авточохли» на Мазепи, біля «Хіміків». Того дня попросили вийти на підміну, на дві години. Тільки зайшла в дім, постояла біля вікна, що виходить у двір. Налила борщу. Ішла їсти. Тільки сіла за стіл. Вибуху не було. Звук падіння — і тріск. Злякалася. Повертаю голову до вікна — повалив дим. Вискочила з будинку. А тут таке…

— Вибухотехніки казали, шахед ніс на собі вибухівку вагою 50 кілограмів.

— Зарилась у пісок. Шахед цей наче розвалився. Вибухівка була за розмірами десь з відро. Двигун лежав поряд. А сам корпус відлетів у куток до будинку і паркану, що межує з сусідами.

У тій купі піску стояло дві 10-літрові каністри з бензином. Коли нема світла, вмикаємо генератор. Зранку ще вийшла, глянула на каністри. Перенесла їх у той пісок. Близько до будинку. У голові майнула думка: раптом що — чи приліт, чи пожежа — піском можна прикидати. Оці дві каністри вивернуло вбік. Лежали, як нові. Вибухотехніки приїхали, кажу: «Хлопці, там каністри з бензином». Їхня реакція: «Ну, це контрольний постріл». Сказали: «Якби вибухівка розірвалася, пів будинку не було б».
Частину шахеда вибухотехніки та поліція забрали. Усе, що непотрібне, залишили. Сьогодні друзі повинній прийти, винесуть на смітник. А куди його дівати? Залишати цю падлюку точно не буду.

Звук шахеда всі знають. Навколо наших будинків гаражні кооперативи. Ехо гучне. Кажуть, він реактивний, кілька годин над містом кружляв. Але летів беззвучно. Зачепився за гілку дерева, що за двором росте. Обламав і впав у пісок, — підходимо до купи піску, що за три метри від будинку. — Аби не те дерево, летів би далі. Чи у вікно, чи на дах.

Пожежників і поліцію викликали сусіди. У перші хвилини я була в такому стані! Не розуміла, що до чого. Усі служби зреагували швидко. До нас були уважні, запитували, чи потрібна допомога. І працювали дуже швидко. Ми були біля двору, нас не пускали. Бо вибухівка могла здетонувати. Коли знешкодили, тоді вже дозволили зайти у двір.

На душі стало трошки легше. У дворі пахло керосином. Мабуть, ним заправляють. А ось ще хлопці не забрали, значить, не треба, — біля пісочниці лежить невеликий металевий ящик з білою наклейкою «Проверено МЭ 1 бригада. Напряжение 29,02. Дата 6.11.2025». На металевій пластинці від батареї вказана дата, номер, дата фасування — 26.10.2025. Постачальник — CONTEG group.

— Свіжий, — коментує напис Світлана Логвіна.

— Побитий фасад, — описує пошкодження. — Витяжку зірвало. Вікно, побита рама. Сусідка Наташа вчора лазила перевіряти дах. Шифер трішки побитий. І частина фундаменту відбита з її боку. Перший приліт пережили, коли у 2022 році бомбили конфетку. Не було ні вікон, ні даху. Усе відновлювали. Два вікна тільки не поміняли: маленьке в коридорі й оце, що виходить у двір. Пісок теж залишився після відбудови. Згребли в купу, підперли бетонними плитами. Діти все казали: «Давай щось робити, облагороджувати у дворі. Плитку покладемо». А я все відтягувала. Казала: «Після війни будемо облагоджувати». З 2022 року так ця купа піску і лежить. Він нас і врятував.

Частину шмаття прибрала, але багато дрібного ще валяється. Багато було акумуляторів. Частину забрали, щось позбирала, — показує горщик для квітів, в якому два десятки батарейок фіолетового кольору. Хочеться, щоб цього паскудства і шматочка у дворі не було.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)