Без пігулок, але з результатом: як нейрогімнастика допомагає пенсіонеркам на Чернігівщині зцілювати тіло і душу

Нинішні складні часи накладають негативний слід на ментальне здоров’я кожного з нас. Буває так: ніби показники фізичного здоров’я більш-менш у нормі, а людина почувається не дуже добре. Постійний стрес, тривожність та недосипання стають причинами різноманітних захворювань та поганого самопочуття, що заважає нам працювати та добре жити. Як з цим боротися – знають у Центрі надання соціальних послуг. Тут у нинішньому році запровадили для своїх відвідувачів новий вид занять – нейрогімнастику.

– Нейрогімнастика – це система простих тілесних вправ, що синхронізують роботу обох півкуль мозку та стимулюють пам'ять, увагу, мовлення, концентрацію та творчість. Ці «гімнастики мозку» активують зорову, слухову та тактильну пам'ять, розвивають координацію та знижують стрес, – розповідає ініціаторка і невтомна шукачка нових видів роботи зі своїми відвідувачами завідуюча відділом Центру Людмила Петлай. – Я вперше познайомилась з такого виду вправами дякуючи нашій медичній сестрі Олександрі Меховській.

Відчуваючи деяку втому і виснаження, я зацікавилась простими вправами, які, як свідчила Олександра Петрівна, допомагають подолати негативні явища і покращити самопочуття. Я спробувала і переконалась: це справді діє! Вперше найпростіші прийоми показала нашим гуртківцям під час занять зі скандинавської ходи. Всі прийшли у захват від ефективності цих нескладних рухів. І почали просити, щоб ми відкрили гурток нейрогімнастики на постійній основі. Ну, раз наші дівчатка хочуть – ми не бачимо для цього перешкод. Я вчилась на онлайн-уроках в інтернеті, випробовувала кожну вправу на собі: чи нескладно, чи ефективно. І ось ми вже з літа щотижня практикуємо ці заняття. Тепер вже й відвідувачі самі пропонують деякі вправи, які десь побачать. Ми їх активно беремо у розробку і насолоджуємось спільною роботою і результатом.

Сторонньому спостерігачу ці заняття виглядають цікаво й привабливо: жінки переважно літнього віку сідають у коло і синхронно роблять певні рухи пальчиками, руками, головою. А ще – малюють, І не приховують радісних посмішок, які перемежовуються жартами. Видно, що такі заняття всім учасникам групи приносять неабияке задоволення.

– Я можу впевнено сказати, що переоцінити лікувальний і психологічний ефекти від нейрогімнаситики дуже важко, – каже постійна відвідувачка Центру надання соціальної допомоги Лариса АНДАРАЛ. – Як тільки почалось повномасштабне вторгнення, мої діти – донька і зять одразу пішли захищати країну. Іра – медик, а Петро – військовий. У перший же день вони мене з неповнолітнім онуком відправили за кордон, у Польщу, а самі пішли у військкомат. На мені була турбота про дитину у чужій країні і щосекундні хвилювання за долю дітей, життя від дзвінка до дзвінка з передової.

Ночами не спала, все чекала тієї важливої есемески: «Все ок». Вже й додому повернулася, окупація скінчилася, а тривожність не спадала. Я не спала ночами, просто розвалювалась по запчастинах. Навіть у лікарню потрапила. А тоді зустріла Людмилу Володимирівну, вона поцікавилась як я почуваюсь, і почувши негативну відповідь, запропонувала спробувати походити на заняття нейрогімнастики.

Лариса Василівна – не нова відвідувачка Центру. Щоправда, до повномасштабного вона долучалась здебільшого до екскурсій, які не втомлювались організовувати працівники Центру для своїх відвідувачів – каже, на інше не вистачало часу. Тепер вона із захопленням розповідає про цікаві лікувальні заняття:

– На початку занять ми малюємо і пишемо лівою і правою рукою, щоб порівняти роботу лівої і правої півкуль мозку, – розповідає жінка. – Малюємо під музику, і це такий чудовий релакс! Потім вже переходимо до вправ з моторики. Це так легко і цікаво. Ти так набираєшся енергії і від занять, і від спілкування, що просто хочеться жити. Через кілька занять ти помічаєш, що вже і пальчики рухаються жвавіше, і руки, і шия, а це у нашому віці ой як важливо. Про психоемоційний стан і говорити нічого. Я раніше плакала часто – від тривоги за дітей, від неспокою, від власних думок. А тепер я не плачу – я радію. Тут поспілкуєшся і додому приходиш вже зовсім з іншим настроєм. Ці заняття просто стимулюють бажання жити!

А ще пані Лариса розповіла, що під час перебування у Польщі протягом року вона познайомилась з багатьма людьми, здебільшого це були біженці з України. Вони потоваришували й донині спілкуються – благо, інтернет сьогодні дає таку можливість. Лариса Василівна є активним користувачем соцмереж і з задоволенням на своїй сторінці розповідає про всі заходи, які проводяться у Центрі надання соціальних послуг для відвідувачів.

– Я почула стільки гарних відгуків насамперед про наше місто, про його ошатність і охайність, – каже вона. – Коли там, у Польщі, допомагала з роботою у волонтерському центрі, багато розповідала людям про свою Городню. Щоправда, тоді про неї майже ніхто нічого не чув і не знав. А коли почали дивитися світлини в інтернеті, захоплено вигукували: «Яке ж гарне тільки у вас містечко!». Ми ж щодня маємо щастя милуватися такою красою, але в буднях не завжди її помічаємо. А від роботи нашого Центру всі мої знайомі з інших міст просто у захваті. Вони дивуються, наскільки у такому провінційному містечку висока організація послуг для таких людей, як ми. Далеко не всюди є такі Центри, які не просто існують у паперовій рутині, а реально допомагають робити наше життя кращим. І хто б що не хотів скептично сказати – краще прийдіть, подивіться і спробуйте. Результат вас приємно здивує.

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)