Із Ніжинського цеху на паризький подіум

Фото ілюстративне

Із Ніжинського цеху на паризький подіум поїхала цієї зими одна із суконь святкової колекції відомого українського дизайнера Андре Тана. Пошили ж її на швейному підприємстві при КП «Комунальний ринок», що відкрилося в Ніжині у квітні 2024 року.

Ніжинська міська громада стала однією з переможниць грантового конкурсу в межах проєкту «Мери за економічне зростання». І це таки справжня перемога, адже на участь у цьому проєкті було подано аж 153 грантових заявки. Для фінансування ж обрали всього 13, — розповідає директор КП «Комунальний ринок» Руслан Костриця. — Зараз уже важко згадати, хто перший запропонував ідею саме швейного виробництва, та біля його витоків точно стояла нинішня керівниця Інна Котюх, тож можна сказати, що це її дітище. Швейним виробництвом Інна Миколаївна займається все життя.

Починала звичайною швачкою. Перша моя робота була на меблевій фабриці «Кур'єр». Саме її директор (на жаль, його з нами вже немає) дав мені поштовх до подальшого розвитку — сказав, що «швачка — це діагноз», і запропонував очолити конструкторський відділ із розробки меблів. Мені на той час було всього 22 роки.

Згодом я почала працювати самостійно, тільки вже в іншому напрямку — шила жіночий одяг на замовлення. Потім було перше орендоване приміщення для ательє, у якому працювало шість швачок. Сім років ми разом обслуговували людей, а тоді я зрозуміла, що пора рухатися далі. Придбала приміщення, опанувала фах технолога-конструктора швейного виробництва і вже збиралася запустити власне, коли почалася повномасштабна війна. Свою мрію я відклала на потім…

У 2022-му я виїхала до Франції і пів року жила там. Як і перед більшістю українців за кордоном, переді мною постало питання: залишитися там назавжди чи повернутися в Україну? Здавалось би, і там непогано, тим паче, що мені запропонували співпрацювати з домом моди «Hermes» (випускає предмети розкоші — вироби зі шкіри, модельний одяг, парфумерію та прикраси. — Авт.). Це було мені близьким, я мала лише добре вивчити французьку мову.

Але обрала повернутися в Україну. У жовтні 2022-го я вже була в Ніжині, а в листопаді мені зателефонували і сказали, що в міської ради є проєкт на організацію швейного виробництва. Для мене це стало підтвердженням того, що я прийняла правильне рішення.

Згідно з проєктом, основною метою створення комунального швейного підприємства в Ніжині було зовсім не отримання прибутку, а… соціальна адаптація.

Навіть назва проєкту звучала так: «Створення умов для працевлаштування та соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб шляхом створення виробництва з пошиття одягу», — озвучує Руслан Костриця. — Тому передусім ми намагалися залучити до роботи на виробництві переселенців і малозабезпечених, щоб вони мали змогу адаптуватися в нашому місті, здобути новий фах і заробляти гроші.

Це була справжня співпраця ПРООН із місцевою владою. Громада виділила приміщення, де можна було стартово розмістити швейну майстерню, зробила тут ремонт, налагодила систему опалення, встановила кондиціонери. Кошти ж ПРООН пішли виключно на закупівлю обладнання і залучення швачок — їх навчання, початкову заробітну плату та психологічну підтримку.

Реалізація соціальної складової проєкту тривала пів року. За цей час ми навчили десятки швачок. Частина з них залишилася працювати тут, частина пішла. Зараз ми стараємось максимально залучати на виробництво нових людей. У нас для цього є всі можливості, є потужності, а ось робочих рук бракує.

Кількість людей на виробництві постійно змінюється — у середньому тут працює від 10 до 20 чоловік. А хотілось би взяти на роботу ще принаймні 30, хоча робочих місць у нас вистачило б і для 100!

Оскільки це був соціальний проєкт, із самого початку люди приходили сюди, щоб отримати певну захищеність, стабільність, знайти місце, де можна відпочити, побути поряд з однодумцями. У цей період через певні особисті причини я на виробництві не працювала. Повернулася до проєкту всього п'ять місяців тому, — каже Інна Миколаївна. — Із квітня 2024-го минуло вже чимало часу. Хто хотів адаптуватися до нових умов, той уже зміг це зробити. Тож тепер на перше місце в нас має вийти стабільність із виходом на норми та якість роботи. Саме це — запорука подальшої успішності!

До речі, замовлень у ніжинських швачок не бракувало із самого початку. В основному це були замовлення на пошиття військової форми. Тому й обладнання в першу чергу обиралося для такого асортименту. Але життя вносить свої корективи.

Зараз із Прилуцькою швейною фабрикою ми не співпрацюємо. Для них наше виробництво занадто маленьке. Отож шукаємо партнерів самотужки й докуповуємо нове обладнання. На сьогодні ми можемо відшивати одяг різного асортименту, включаючи верхній і трикотажний, маємо власний розкрійний комплекс, вишивальну машину, за допомогою якої робиться вишивка й наносяться логотипи, налаштовуємо плотер для друку. Також у нас є вся конструкторська частина. Для самостійного швейного підприємства цього більш ніж достатньо.

Саме по собі відкриття комунального швейного підприємства — це надзвичайна подія не лише для громади, а й для всієї області. Але ніжинське має ще одну вражаючу особливість — зараз його головним партнером є відомий український дизайнер Андре Тан. Моделі з його колекцій уже не перший місяць відшиваються в цехах ніжинського виробництва.

— Восени минулого року фахівці з офісу Андре Тана запропонували нам співпрацю. Першою моделлю, за яку ми взялися, було пальто. У нас усе вийшло, і ми взяли ще одне замовлення. Також на пальто. Потім була новорічна колекція. Із неї ми обрали дві сукні.

Робота нелегка, але, якщо чесно, моїм дівчатам набагато цікавіше відшивати такі моделі, ніж військову форму. Річ у тому, що майже в кожній родині зараз є військовий, тож, беручи під час роботи в руки матеріал, ти думаєш уже не про пошив, а про людину. І це доволі важко, тим більше, що на нашому підприємстві ми говоримо ще й про психологічну адаптацію.

Ці ж яскраві сукні якось по-жіночому дають впевненість у завтрашньому дні і віру, що війна скоро закінчиться. До того ж це просто красиво!

До слова, саме під час пошиття цих суконь одну з них Андре Тану треба було терміново везти в Париж. Як то кажуть, прямо з-під верстата, з-під праски ми відправляли її в Київ, і вранці модель із нашого цеху вже летіла у столицю моди, — усміхається Інна Миколаївна.

Зараз ніжинські швачки вже працюють над весняною колекцією цього ж дизайнера.

— У листопаді минулого року представників швейних підприємств знову запросили в офіс Андре Тана. Він продемонстрував нам весняну колекцію 2026 року. Я відібрала ті моделі, які ми можемо відшити на нашому виробництві, враховуючи наявне обладнання.

Надзвичайно приємно, що з офісом Андре Тана в нас дуже тісна комунікація. Якщо, наприклад, я бачу, що для нашого виробництва не підходить той чи інший спосіб обробки, ми це обговорюємо і можемо щось змінити.

Цього разу я обрала найскладніші вироби. І не просто так. Наш козир — це якість. Коли ти відшиваєш колекцію і тобі не повертають готових виробів на переробку — це вже рівень, який дає замовнику впевненість, а швейному підприємству — можливість підняти вартість пошиття.

Крім того, ми все робимо вчасно. Не всі підприємства можуть похвалитися цими двома складовими одночасно, тим більше ті, де все тільки починається. Отож працюємо і розвиваємося! Замовлень у нас поки що достатньо.

Колекції Андре Тана невеликі, тож кожну модель (а це близько тисячі одиниць) віддають одному виробнику. Буде більше людей — відшиватимемо більше. Отоді й задумаємось над пошуком додаткових партнерів.

Частинкою цієї успішної історії можете стати і ви, адже ніжинське швейне підприємство шукає працівників! Якщо маєте навички швачки або просто бажання навчитися цієї професії — на вас тут чекають!

Телефонуйте Інні Котюх за номером 067-465-09-95 і домовляйтесь про співпрацю.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)