На поховання 60-річної Лілії Чернецької з Макошиного не прийшли ні чоловік, ні син

Ця сім’я була не ідеальна. Схожі й раніше в нас жили. Але таке, мабуть, уперше, — кажуть у Макошиному на Менщині про недавнє (13 січня) поховання 60-річної Лілії Чернецької. З дому жінку забрала «швидка». Невдовзі вона померла в реанімації. По тіло в морг ніхто не приїжджав майже два дні — поки не зателефонували старості селища Світлані Попок.

— Рідні відмовилися забирати. Сказали: немає грошей, — пояснює Світлана Миколаївна.

Лілія Чернецька переїхала до Макошиного із Запорізької області разом зі своєю матір’ю і двома дітьми задовго до повномасштабного вторгнення. Мати і старший син (він був 1985 року народження) уже покійні. Останнім часом жінка жила разом із молодшим — Дмитром (йому 33).

Був у неї і чоловік — шлюб зареєстрований.

— Микола приїхав у село вже після них. Він молодший за Лілію, — розказують односельці. — Під час вторгнення його мобілізували. Зараз служить.

— На похорон дружини приїхав. Але сказав, що без копійки в кишені, — говорить староста. — Я попросила нашу волонтерку Людмилу Леонтієву допомогти зі збором коштів на поховання. Вона звернулася до людей у соцмережах. Відгукнулися і місцеві мешканці, і ті, хто навіть не знав покійної, — із жалості, милосердя. Давали хто скільки міг. Я вдячна кожному, хто не залишився осторонь. Назбирали майже 9 тисяч гривень. На поховання вистачило.

Про витрати Людмила Василівна прозвітувала на своїй фейсбук-сторінці: 3,5 тисячі гривень — за роботу копачам могили, 2 тисячі — за труну, 2 тисячі — за оренду автомобіля до кладовища, 800 гривень — за хрест.

До моргу, навіть коли староста все організувала, чоловік і син їхати відмовилися. Не було їх і на кладовищі, хоч на той час обидва знаходились у селищі.

— Запропонувала, щоб зачекали в старостаті, бо спочатку не було відомо про точний час поховання. Та вони взагалі не прийшли, — зітхає Світлана Миколаївна.

— Може, війна зробила їх такими, а може, такими й були, — кажуть селяни.

Священник відспівав покійну в цілковитій тиші — за нею нікому було плакати.

Джерело: сайт газети "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)