Чернігівський драмтеатр відзначатиме сторіччя у травні

У травні 2024 року Територіальний центр комплектування (ТЦК, колишня назва військкомат) викликав 34 працівників обласного драматичного театру. 19 з них пішли служити. У результаті театр втратив 90 відсотків репертуару. Зараз драмтеатр відновлюється і готується до сторіччя, розповів Андрій Бакіров, перший заступник директора з творчих питань, режисер.



Андрій Бакіров запрошує до театру

Юрій Ярошевич, скрипаль, і ще двоє потрапили в групу, яка увійшла в Курську область
— У травні 2024 року майже 80 відсотків трупи складали жінки, — підтверджує Андрій Бакіров, перший заступник директора з творчих питань, режисер. — 17 наших боронять Україну. Петро Великий, актор, загинув. Роман Сироватченко, освітлювач, пропав безвісти. Його мати працювала прибиральницею в театрі, я її бачив кожний день. Бачив її очі. Очі матері, яка очікує на звістку про сина. Це.., — Андрій Рінатович на мить замовкає.

Добровольцем пішов служити Сергій Лефор — зірка теат­ру. Грав головні ролі.

— Дуже перспективний і талановитий. Бог дав йому не тільки акторські здібності, а ще й прекрасні зовнішні дані, — каже Андрій Бакіров. — Таке поєднання трапляється нечасто. Майже з першого дня вторгнення він гасав на своїй машині на передок, відвозив те, що було потрібне. Лефор уже лейтенант. А наш режисер Денис Федєшов уже майор.

Євген Бондар, Сергій Пунтус грали дуже багато головних ролей, майже в усіх виставах. Сергій Пунтус воював під Харковом.

Павло Дубовий — доброволець. Відчиняються двері, заходить Паша. Молодий, здоровенний. Каже: «Андрію Рінатовичу, я йду», — режисер зітхає. — Болісний момент. Вони для мене, як діти. Але якщо його бажання воювати, що я скажу?

Микола Лемешко потрапив у групу, яка увійшла в Курську область. Їх троє там було з драмтеатру: Микола Лемешко, Петро Великий, актори, та Юрій Ярошевич, скрипаль.

У фоє була кров

За рік до того, як акторів-чоловіків мобілізували, драмтеатр пережив російську ракетну атаку. «Іскандер-М» вибухнув над дахом театру. Ця субота, 19 серпня 2023 року, увійшла в історію Чернігова як «Кривавий Спас». О 10.00 того дня в приміщенні театру відкрили виставку дронів «Люті пташки летять у Чернігів». Після 11.00 вдарила ракета. Семеро людей, які були поблизу театру, загинули (серед них шестирічна дитина), 129 поранені. Усі, хто був у теат­рі, вижили. Спустилися в укриття. Людей у фоє поранило осколками.

Андрій Бакіров у той момент був на роботі, у своєму кабінеті на четвертому поверсі театру.

— Дах був зруйнований. Чи витримають стіни центральної зали, де відбуваються всі вистави, ми не знали, — каже він. — Була пошкоджена стеля й дуже довго потім обсипалася.

Усе-таки будівля фундаментальна. І вона, слава Богу, витримала. Тріщин багато. Вимушені були зняти люстру, яка теж пошкоджена. Але вона жива, ми її бережемо і рано чи пізно повернемо в глядацьку залу.

Перед нами стояло питання: що далі? Як тільки ми перекрили дах — причому це зробили повністю працівники театру, наші теслі, три старих діди — перейшли в малий формат. 100 глядачів, актори, оркестр, балет, діти, собаки — усі були на сцені. Опустили пожежну завісу, відділили сценічний простір, і ми грали в малому форматі на великій сцені.



Драмтеатр після прильоту

Як Сергій Лефор відреагував на мобілізацію акторів драмтеатру

— Я вже третій рік у Збройних силах. Захищаю країну. Не бачу дружину, сина. А хтось ходить до спортзалу, на репетиції.

Тижнів два тому був у відрядженні в Чернігові. Й охрінів, скільки в місті молодих, здорових, годних до служби чоловіків. Чому не в ЗСУ? Агов! Ви потрібні тут! Зберімось, нам же треба якось перемагати!

Обов’язок кожного чоловіка — захищати свою країну. Якби кожен це розумів, не ховався і виконував свій обов’язок, може, і від ворога вже б могли відбитися.

Сто відсотків нашому війську потрібні свіжі люди. Але можна було б це робити поступово. Місяць-два. Хтось зразу, хтось ще проходить ВЛК. Щоб підприємство (театр) могло підлаштуватися.

Підігнати репертуар, знайти інших, молодих артистів. Щоб театр в Чернігові існував. (Уривок з інтерв’ю для нашої газети від червня 2024 року).

Коли чоловіків забрали на війну, на сцені залишилися жінки

— Що було травматичнішим для театру: «Іскандер-М» чи мобілізація? – запитую Андрія Бакірова.

— Для театру, як для творчого організму, — мобілізація, — каже Андрій Рінатович.

У репертуарі театру з’явилися дві вистави, де грають лише жінки: «Молочайник» за п’єсою херсонської драматургині Оксани Гриценко та «Вирій» Натальї Ігнатьєвої з Запоріжжя. Обидві п’єси про жінок у час війни, але без прямого зображення бойових дій.

— Треба робити те, що можеш, — каже режисер Бакіров. — Вважаю, що ми не повинні обходити військову тему. Дуже важливо знайти правильну тональність і мову, якою говорити про війну. Я відчув, що «Молочайник» — просто в точку.

І так трапилося, що нам прийшов на допомогу міжнародний фонд «Партнерство за сильну Україну». Іноземні донори. Вони допомогли з відновленням приміщення. І профінансували нам дві вистави. Однією з них був «Молочайник».

У п’єсі п’ять жіночих ролей. Два склади, тобто залучені десять актрис. Й один актор, який грає того самого Молочайника. Ми бачимо тільки його силует. У театрі в червні 2024 року, коли ми почали ставити цю п’єсу, залишилися три-чотири актори пенсійного віку й ті, хто був обмежено придатний.

«Вирій» — там теж усі жіночі ролі. Їх чотири. Також два склади акторок і також вдала співпраця з фондом. Вони вийшли з пропозицією знову нам допомагати і профінансували вже чотири вистави: костюми, оформлення сцени.

Моновиставу «Отvєтка@ua», де діє одна акторка, зробила Маргарита Савенко, запрошена режисерка. Скоріш за все, з цього року вона буде працювати в нас у штаті.

— Яку частину репертуару складають вистави з жіночими ролями?

— Мабуть, п’яту.

— Якщо це п’ята частина, що становить решту репертуару?

— Ми випустили п’ять нових вистав. Додався чоловічий склад з трьох молодих акторів, яким ще немає 22 років.

— А як з традиційними п’єсами, які любить і знає глядач? Та сама «Кайдашева сім’я»?

— Поки ніяк. З травня 2024 року перестали грати всі великі вистави: «Кайдашева сім’я», «За двома зайцями», «Ніч перед Різдвом», «Наймичка», «Небезпечні зв’язки», «Скапен», «Приборкання норовливого», «Танго», «Лісова пісня», «Сліпий».

Ми віримо, що всі ці вистави повернуться в репертуар театру, як і актори.

Андрій Бакіров працює в чернігівському драмтеатрі з 2010 року. У цьому році сторіччя театру. Сотий сезон. Відзначати будуть у травні.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Макуха

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)