У Куликівці чоловік вбив рідного брата, через спір за батьківську хату

55-річний Михайло і 62-річний Микола Глоби були рідними братами. По матері. Жінка померла кілька років тому. Менший брат проживав у батьківській хаті зі співмешканкою. Отримував пенсію по інвалідності, хворів на туберкульоз. Старший жив на Луганщині. Та через війну переїхав до брата в Куликівку. Був на пенсії. Брати випивали. Сварилися. Билися. Через хату матері. Кожен вважав, що в ній має жити хтось один. Будинок великий, у гарному стані. Михайло своїм коштом провів туди газ, воду, перекрив дах. 18 жовтня 2024 року під час розпиття алкоголю знову посварилися.

Михайло кілька разів ударив старшого брата ломом. Судмедексперт нарахував щонайменше 30 ударів по голові та не менше десяти по ногах.Микола помер на місці. Михайло своєї вини не визнав. Сказав, що брата не вбивав. Розповів, що того дня зранку вдвох робили паркан. В обід до них прийшов товариш. Приніс з магазину продукти та півлітрову пляшку горілки, яку згодом випили. Зайшов товариш і ввечері. Повечеряли втрьох, знову «роздавили» пляшку горілки. Сварилися через паркан. Микола казав, що витратив на нього 30-35 тисяч гривень. Михайло це заперечував. Мовляв, гроші теж докладав. Коли товариш пішов, брати полягали спати.

— Десь о 23.00 прокинулися. Я пішов на подвір’я. Був у сараї, почув, як гавкає собака. Подумав, що знову прийшов знайомий. Зайшов у будинок, побачив двох чоловіків і свого брата, — розповів на суді Михайло. — Не встиг сказати й слова. Брат відчинив двері, направив у кімнату. Сказав, щоб закрився на гачок і лягав відпочивати. Раніше такого не було. Ліг спати. Спросоння чув їхню розмову, називали і його. Чув, як смикнули двері.

Прокинувшись уранці, Михайло побачив брата на підлозі. Відра перевернуті, яблука та посуд розкидані. Він почав прибирати, штовхати брата, щоб прокидався. Прибирав далі, розмовляв. Потім повернув Миколу до себе, побачив, що в нього розбита голова й обличчя. Без ознак життя. Хотів узяти брата на руки, щоб покласти на ліжко, але не вистачило сили. Зі слів Михайла, він ледве піднявся на ноги. Стало важко дихати, серце боляче кололо, голова йшла обертом. Втратив свідомість. Коли отямився, лежав на братові. Зрозумів, що той мертвий.

Через кілька годин на велосипеді поїхав у село Жуківка, де його співмешканка садила город. Попросив її — якщо хтось буде питати — сказати, що ночував з нею в Жуківці. Коли повернувся в Куликівку, викликав поліціянтів. Переконував, що вбивство скоїли чоловіки, які приходили напередодні ввечері. Але слідство не знайшло доказів цієї розповіді. Ніжинський міськрайонний суд визнав Михайла Глобу винним у вбивстві. Призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк десять років. На вирок може бути подана апеляційна скарга. Микола в могилі, Михайло за ґратами. А хата стоїть пусткою, нікому тепер уже не потрібна.

Джерело: "Вісник Ч", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)