17-поверхівку на Чорновола від холоду у квартирах не рятують навіть генератори

Катерина Черняк і Мія

У Чернігові 10 будинків з індивідуальним електроопаленням. Сім модульок на Дрозда. Десятиповерхівка на Любецькій, 104 на Масанах. Чотириповерхівка на вулиці 2-й кілометр на Старій Подусівці. 17-поверхівка на Чорновола, 15-а в центрі міста. У цей будинок третього березня 2022 року російський винищувач-бомбардувальник СУ-34 вдарив бомбою ФАБ-500.

Усім «електробудинкам» відключають світло. Іноді на 10-14 годин.

«В інших є тепло і газ. У нас — бетонна коробка»

Квартира Катерини Черняк на 12-му поверсі 17-поверхівки на Чорновола. Коли електрику відключають, температура падає до 14 градусів. Газу тут нема. Котли електричні.

— За пів години температура у квартирі знижується на два-три градуси.

У сусідів на вищих поверхах на вікнах лід.

У нас на стелі, вікнах грибок. Доньці Мії рік і місяць, спить в одязі: у штанах, кофті, у двох парах шкарпеток, у теплому костюмі, — каже Катерина. — Дивишся у вікно, деякі сусідні будинки світяться постійно. Ми не проти, щоб у нас вимикали. Але не на сім-вісім годин. В інших будинках є опалення, газ. У нас — тільки бетонна коробка.

Вода зникає разом зі світлом. Зупиняються насоси, що її качають. Їжу готуємо на примусі. Було два. Один чоловік заправив, у квартирі почало травити газом. Виніс у коридор. Уранці примуса вже не було, хтось забрав. Коштує півтори тисячі гривень. Заправляємо примус кожні два тижні. Щоб закипіла вода, потрібно хвилин 30. Боюся вчадіти. Відкриваю вікно на провітрювання. Через це у квартирі ще холодніше.

У нас всюди бутилі з водою. Її приносить син Єгор, йому 14 років. По 20 літрів підіймає на 12-й поверх. Сама б не впоралась. Коли приходять друзі й нема світла, жартую: «У туалет ідіть додому».

Нормально викупати доньку змогла раз за два тижні. То не встигла підлаштуватися під графік, то не встигала нагрітися вода в бойлері.

Три тижні лікувала нежить. На вулицю майже не виходжу. Важко спускатися-підійматися з донькою на руках. Не кажу вже про візок. Його почали залишати в під’їзді на першому поверсі. На свій страх і ризик.

Домофон не працює. Про ліфти вже забули, — сміється жінка. — Енергетики перевели нас на графік: чотири години світло є, чотири нема. Але можуть вимкнути раніше. Так ми з Мією благополучно застрягли в ліфті. Кілька поверхів не доїхали. Сиділи пів години, доки Олена Юрикова, голова ОСББ, викликала ліфтерів.

Після прильоту третього березня 2022 року в нашій квартирі не залишилося ні вікон, ні дверей. Меблі потрощило. Котел довелося викинути. Держава компенсувала 50 тисяч гривень.

Вижив кіт Тоша. Наш ветеран, йому 15 років. Тоша жив у квартирі, а ми в підвалі іншого будинку. Раз на два дні приїжджали у квартиру його годувати. У ту хвилину, коли росіяни скинули бомбу, до нас у підвал приїхали знайомі. Ми трохи затрималися. Це і врятувало.

Замість котла ми купили електричні панелі, працюють від розеток. Є «ЕкоФлоу», щоб було світло. Плиту не тягне.

У тему

І про погоду.
Сьогодні у квартирі:

кухня +5-7 залежно від того, ближче до вікна чи подалі,
вітальня +10, можливі не­значні пориви вітру,
балкон -5, сніг з дощем,
спальня +13,
ванна кімната +11,
кришка унітазу -2,
очікуються опади у вигляді дощу. А ні, не очікуються, води немає.

Аби вода була і стабільний графік відключень

— Нагальна потреба в нас — вода. Коли є світло, набираємо в пляшки, тазики. Не для того, щоб митися. Щоб забезпечити мінімальні базові потреби. Сходити в туалет. Купуємо воду для пиття і щоб суп зварити, — розповідає Олена Юрикова, голова ОСББ. — У першому під’їзді, на жаль, після 2022 року стало менше жильців. Не у всіх є фінансова можливість зробити ремонт. Страждають торцеві квартири (розташовані в торці (на бічній стороні) будинку, де одна або кілька стін є зовнішніми та виходять безпосередньо на вулицю). Там температура 8-9 градусів. Протопили, піднялася до 12.



Олена Юрикова, голова ОСББ, біля генератора, що вмикають у блекаут

Коли світло є, звичайно, намагаємося максимально прогріти квартири. Вмикаємо дуйчики. Ходимо, як ведмедики. У теплих піжамах, у махрових халатах. На ногах по дві пари шкарпеток, капці.

З 2022 року навчилися готувати на примусах. У кожного їх по два. Якщо родина велика, на одній конфорці важко готувати.

До великих морозів ми жили як усі: сім годин світла нема, до трьох годин є. Два під’їзди, дві черги. Потім нас поставили в чергу чотири-на-чотири. Спочатку зраділи цьому.

У нас є розумний сусід, створив чат-бот, що повідомляє усіх мешканців, коли світло є, а коли нема. До секунди показує, — відкриває в телефоні програму Олена Юрикова.

— 4 лютого електроенергії в будинку не було 14 годин.

За яким графіком ми живемо — невідомо. Часто низька напруга, помпи в котлах заходять в «аварію». За місяць два мешканці запитували майстрів з ремонту котлів. Вийшов з ладу і в мене.

Вантажні ліфти вимкнули, бо згорять. Залишили малі. Була ситуація: бабусі стало погано, викликали «швидку». А світла нема. Доки медики зі своїм обладнанням піднялися на восьмий поверх, доки надавали допомогу, бабуся померла. Пів дня не могли її тіло знести вниз.

У кожну квартиру заведено три фази. На 380 і 220 вольт. Котли встановлені залежно від квадратури. У найменших потужність шість кіловат. Є на 9 та 12.

— Інвертори, акумулятори?

— Для електричних котлів потрібне потужне обладнання. Значно потужніше, ніж для газових. Коштує від 100 тисяч гривень. Якщо зі всього будинку п’ять квартир змогли придбати таке обладнання, то добре.

У середині січня працівники ДСНС встановили для 17-поверхівки два генератори. Пояснили, що будуть запускати, якщо світла нема понад чотири години, у блекаут, у період наднизьких температур.

— Перший раз увімкнули генератори, коли перевіряли. Потужності вистачило навіть на ліфт. Удруге — коли пів дня в місті був блекаут.

Кажуть, наші генератори розраховані на 400 кіловат. 140 літрів дизпалива треба на годину. Заправляють працівники ДСНС. Коли їх запускають, я попереджаю мешканців, щоб у ці години не вмикали праски, фени. Хоча сусіди вже і забули, що це таке.

Ми, власники, повинні виконати три умови, — продовжує Олена Юрикова. — По-перше, загородити генератори. Паркан замовили. По-друге, постійний відеонагляд. Це питання вирішуємо. Наші камери працюють, коли є електроенергія в домі. Потрібно джерело безперебійного живлення.

За генераторами слідкують працівники комунального підприємства «Муніципальна варта». Виділили їм кімнату консьєржа. Там туалет, чайник, спальне місце. Хлопці сказали, що в нас люксові умови.

Розумію, що так може здаватися на перший погляд. Нелегко зараз й у столиці. Але минуло чотири роки війни. Майже на кожному поверсі живуть родини чоловіків, які воюють. А в Чернігові не можуть забезпечити базовий мінімум. Хай називають нас, як хочуть — проплачені, агенти Кремля. Підемо з наметами жити під міську раду, «Обленерго», перекриємо дорогу.

Найближчим часом у нас буде, мабуть, крайня спроба поговорити з представниками «Обленерго». З 2022 року просимо під’єднати нам електролінію, від якої працювали б два насоси. Щоб у будинку була вода. Нам постійно кажуть, що нема можливості. Але сусідні п’ятиповерхівки на вулиці Любецькій зі світлом. Відстань невелика. Від них можна провести електричний кабель, під’єднати два насоси. Розумію, що не можуть весь будинок перевести. Просимо лише воду.

Дерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)