Дерево надії. «Віримо, що жетони з гілок зніматимуть вони самі»

Дерево надії

У Чернігові на території ринку Ремзавод з’явилось дерево пам’яті… живих. Тих захисників України, хто пропав безвісти або в полоні. І кого дуже сильно чекають.

Молоде дерево, живе. Неподалік від майданчика, де живуть кролики. На гілочках висять металеві жетони на жовто-блакитних стрічках.

— Відкрилися в суботу, 14 лютого, — іде до дерева з табличкою Неля Василенко, керівниця благодійної організації «Збе­режи Чернігів». — «Збережи Чернігів» — фонд, який створили ми самі. У березні 2022 року. Наші бригади розвозили їжу та ліки. Шукали людей, допомагали, вивозили. Працюємо чотири роки.

На гілках жетони з іменами зниклих бійців або тих, хто нині в полоні. Звертаються близькі люди. І на кожного, кого чекають, ми робимо жетон. Сподіваюся, що кожен жетон зніматиме людина, чиє ім’я написане.

Ідея підтримки таких сімей — щоб вони не були одинокі у своєму очікуванні. Коли це робиться громадою, гуртом, це дає їм сили.

Ми пам’ятаємо, що війна триває і що є люди, які потребують підтримки і віри. Заради цього і зроблене дерево надії.



Неля Василенко

Три десятки перших жетонів ми розвісили в день відкриття дерева. За ці чотири дні, з суботи, отримали багато нових заявок. Вони надходять постійно від людей, які чекають своїх рідних. Уже замовили жетони. Наступного разу додаватимемо їх на гілки дерева надії 5 березня. На сьогодні це ще 30 імен. І пишуть ще. Щодня. Враховуючи ситуацію, думаю, буде далеко за сотню.

— Ідея дерева чия?

— Моя. Виникла після знайомства з Олексієм Анулею та Юрієм Гусаком, чернігівцями. Вони повернулися з полону. Юрій зателефонував нам у грудні. Почали спілкуватися. Він прийшов з полону у травні 2025 року. Короткими фразами розповідав про те, що там пережив. Його підтримувало усвідомлення, що вдома чекають рідні. Його шукали мати, сестра і товариші. Друзі знали, що він у полоні. Сподівалися що повернеться. Товариш зустрічав, коли був обмін.

І це спілкування надихнуло мене створити дерево надії.

— Тут будуть тільки жетони чернігівців?

— Може бути й область.

5 березня ще відкриватимемо на Ремзаводі першу секцію Стіни пам’яті. Де будуть загиблі: військові й цивільні саме з Чернігова. Це ще один проєкт, який ініціює фонд. Церква Іоанна Воїна — один з партнерів, що нас підтримує (стіна буде біля церкви). Ще партнер — «Торговий парк «Ремзавод». Саме вони дали дозвіл на розміщення на їхній території обох об’єктів.

Жетони виготовляємо ми. Нас підтримали власники одного з бізнесів, де роблять жетони. Рідним це нічого не коштує.

— Для мене це дуже важливо, — знає про чернігівське дерево надії 29-річна Тетяна Литвяк.

Тетяна чекає додому батька, 51-річного Валентина Сову з села Вересоч, який пропав 29 грудня 2024 року, і двоюрідного брата, 22-річного Миколу Дмитрука, з Салтикової Дівиці.

— Наші рідні заслуговують на пам’ять. Дякують загиб­лим або тим, хто зараз захищає Україну, — каже Тетяна. — Образливо, що наших рідних ніби забули. Але ми чекаємо. І навіть не знаємо, в якому вигляді вони повернуться: як звільнені з полону чи як загиблі. Вони теж важливі. Вони теж герої. І я хочу знати, що так вважаю не тільки я.

Обов’язково замовлю жетони батька і брата для чернігівського дерева надії.

Джерело: сайт газети "Вість", Олена Гобанова, фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)