Олег Лузан: від санітара до геніального хірурга-онколога

Олег Лузан

Одного тяжкохворого оперував, іншого хіміотерапією лікував. Обидва – житимуть

У невеликий, скромний, затишний кабінет (наче не в лікарні) завідувача торакального хірургічного відділення – торакального хірурга, хірурга-онколога, лікаря вищої кваліфікаційної категорії, заслуженого лікаря України, головного спеціаліста за спеціальністю «торакальна хірургія» управління охорони здоров’я ОДА Чернігівської обласної лікарні Олега Миколайовича Лузана, – несміливо зайшов Андрій Волик із Ріпкинщини з надією на спасіння:

– Олеже Миколайовичу, десять років тому Ви врятували моє життя від страшної хвороби, але вона з’явилася знову в іншому органі. Я Вас прошу, як Бога, врятуйте мене вдруге, адже є для кого жити і працювати. Я ще багато зроблю, бо все вмію, для своєї сім’ї і для людей, – сказав чоловік середнього віку.

Олег Миколайович, не втрачаючи часу, що був на вагу золота, як завжди без ускладнень прооперував та інтенсивно лікував – аби добра людина жила на білому світі і раділа життю. Не злічити, скільки людей різного віку врятував золотими руками!

А випадок Василя Портного із Сосничини, який повідав про свою біду, вразив Олега Лузана байдужістю і безвідповідальністю сімейного лікаря.

– Два роки я ходив до свого лікаря Івана Слюти. Мучив кашель, слабкість, підвищена температура, часто брав лікарняні. Проте він завжди говорив одне і те ж: хронічний бронхіт. «Немає потреби давати тобі направлення на КТ (в обласній лікарні хворих по ньому і навіть без нього обстежують безкоштовно, – Авт.)», – сказав, як відрубав сімейний лікар.

Зневірившись ходінням по муках, хворий обстежився на дорогому приватному КТ у Києві. Побачивши висновок – рак легень – горе-лікар прозрів. Діагноз морально вбив тяжкохворого.

Непросте завдання постало перед Олегом Миколайовичем. Злоякісна пухлина не підлягала оперативному видаленню – лише хіміотерапія. Та цей метод лікування не дав бажаного результату. Застосував більш інтенсивний, з використанням емболізації та хіміоемболізації: закриття судини, коли блокується кровопостачання пухлини або органу, нею ураженого. Шлях закривається, вона не отримує живлення, і хірург-онколог акуратно видаляє омертвілу тканину. Це дало бажаний результат, що засвідчили результати аналізів і КТ.

Травми оперував, уламки із серця виймав

Був і такий неординарний випадок у хірургічній практиці Олега Миколайовича. У небі над мікрорайоном Чернігова з’явився «шахед» – потужно гудів, знижувався. Зачепився за дерево і вибухнув прямо перед житловим будинком. Якби не клен, то влетів би прямо в помешкання. І все ж потужна хвиля пошкодила будівлю – дуже постраждав 31-річний чоловік, якого «швидка допомога» доставила у торакальне хірургічне відділення. У тяжкопораненого була рвана рана під лівою рукою і щока відірвана від кістки. А головне – п’ять уламків у серці.

Кваліфіковано оперував Олег Лузан. Геніальний хірург видалив майстерно три уламки, а два – глибоко засіли у головному органі. Міг би і їх акуратно забрати. Але у відділенні, на жаль, немає потрібного медобладнання. Тому потерпілого направив у Інститут кардіології імені знаменитого кардіохірурга Миколи Амосова (девіз якого був: «Бігом від інфаркту!» – він щоранку, навіть у солідному віці, пробігав певну дистанцію на Хрещатику).

Велика заслуга Олега Миколайовича й у тому, що він, зокрема, з хірургом-онкологом, лікарем вищої кваліфікаційної категорії Яковом Івановичем Іващиком блискуче оперує хворих із пухлинами шлунка, стравоходу, підшлункової залози, печінки, кишківника тощо.

Їхнім високопрофесійним помічником є завідувачка відділення ендоскопічних досліджень, лікарка вищої категорії, кандидатка медичних наук Лариса Валеріївна Лузан.

У польових неймовірних умовах оперував – життя воїнів рятував

Олег Миколайович із своєю досвідченою командою оперував у цілодобовому режимі весь період бойових дій у Чернігові й області. Коли не було світла, тепла і води, проводив надскладні хірургічні втручання пораненим військовим і цивільним з мінно-вибуховими травмами, уламковими та кульовими пораненнями органів грудної клітини: вшивав рани легень і серця, видаляв уламки з м’яких тканин.

Війна стала серйозним випробуванням на професіоналізм для торакальних і онкохірургів та медсестер відділення – вони його склали на «відмінно». Багаторічний хірургічний та організаційний досвід завідувача відділення Олега Лузана дав змогу допомагати постраждалим на високому фаховому рівні.

Першого пораненого прикордонника з уламковим ураженням грудної клітки Олег Миколайович прооперував першого дня російсько-української війни о пів на сьому ранку – виконав першу в області операцію ушивання рани лівої легені. Безліч поранених мали комбіновані травми. Багатьох оперував Олег Лузан, інших шпиталізували до профільних відділень обласної лікарні залежно від переважаючих травм.

За час активних бойових дій на території області у хірургічному і торакальному відділеннях на високому професіональному рівні виконано майже сто операцій, надано чималу кількість професійних консультацій в інших відділеннях обласної лікарні та у медичних закладах Чернігова. Незважаючи на неймовірні труднощі, Олега Миколайович успішно зробив близько 50 операцій. Терміново виїжджав під постійними обстрілами для надання консультативної та хірургічної допомоги в інших міських лікарнях. Усі роки російсько-української війни Олег Лузан оперує не тільки фронтовиків із Чернігівщини, а із інших регіонів України.

Про надзвичайно складний клінічний випадок написав журнал «Український часопис». У тридцятирічного хворого сталася легенева кровотеча, викликана пошкодженням важливого органу внаслідок мінно-вибухової травми, поєднаної з торакоабдомінальною травмою, вогнепальним уламковим пораненням лівої легені. Стан потерпілого був ускладнений переломом ребер, лівобічним гемотораксом, пошкодженням діафрагмальної поверхні селезінки.

Дуже важкий стан хворого вимагав надання професійної допомоги – були ускладнення, пов’язані з серйозними травмами. Олег Миколайович зупинив легеневу кровотечу, ефективно використавши сучасні технології. На всіх етапах проведення операції були застосовані мініінвазивні ендоскопічні втручання, які бездоганно виконувала завідувачка ендоскопічного відділення, лікарка вищої кваліфікаційної категорії, кандидатка медичних наук Лариса Валеріївна Лузан. Попри складність клінічного випадку, своєчасна і адекватна діагностика із застосуванням прогресивних технологій дала можливість точно визначити джерело кровотечі. Вдалося стабілізувати стан хворого з подальшою позитивною динамікою.

Бойові травми легень та їх ускладнення є частими в умовах війни. Новітню методику емболізації бронхіальних артерій на високому рівні використовує і має відмінні результати лікар, якому немає ціни, – Олег Миколайович Лузан. Зокрема він вперше в Україні врятував цим методом пораненого військового з легеневою кровотечею внаслідок бойової травми.



Олег та Лариса Лузани

Етапи плідного шляху лікаря від Бога

Важку і відповідальну медичну роботу Олег Миколайович розпочав санітаром операційного блоку хірургічного відділення своєї Городнянської ЦРЛ. Цікавився і придивлявся до роботи хірургів. Щоб стати справжнім лікарем-хірургом, з червоним дипломом закінчив Вінницький медичний інститут імені М. І. Пирогова, також на «відмінно» – інтернатуру при Чернігівській обласній лікарні та Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Щупика. Отримав направлення як лікар-хірург торакальний до Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру (як і його дружина, лікар-ендоскопіст Лариса Валеріївна). Згодом переведений на посаду лікаря-хірурга торакально-легеневого хірургічного відділення. Скількох вони врятували хворих зі страшною недугою – не злічити.

Але з часом генеральний директор Чернігівської обласної лікарні, лікар-пульмонолог вищої кваліфікаційної категорії, заслужений лікар України, повний кавалер ордена «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступенів, інших високих державних нагород, Почесний громадянин Чернігівщини Андрій Михайлович Жиденко, знаючи високі фахові здобутки Лузанів, запросив Олега Миколайовича завідувати торакальним хірургічним відділенням – першим в історії головної лікарні області. А його дружина Лариса Валеріївна, тепер завідує ендоскопічним відділенням.

За новаторство, наполегливі професійні пошуки і вдалу їх реалізацію, високу людяність, принциповість і вимогливість Олег Лузан удостоєний медалі «За оборону Чернігова» і «Хреста громадянських заслуг», а ще – відзнаки «Орден Святого Пантелеймона» у номінації «Найкращий лікар – еталон професії».

Новітні технології у надскладних операціях, у вітчизняних і зарубіжних фахових виданнях

Олег Миколайович успішно займається не одним видом онкології: розробляє нові методики результативного лікування тяжкої хвороби. За кількістю втручань при злоякісних новоутвореннях відділення з 2019 року займає перше місце в Україні. Виконуються операції при онкологічних захворюваннях, неспецифічних недугах легень, травмах грудної клітки. Впроваджено близько десяти новітніх технологій у діагностиці та лікуванні багатьох ракових захворювань.

Олег Миколайович – співавтор монографії «Інтервенційна радіологія в онкохірургії». Має публікації у вітчизняних та іноземних медичних виданнях, які виходять у Вінниці та Харкові, Ризі (Латвія), Оттаві (Канада), Відні (Австрія), Манчестері (Велика Британія), Хельсінкі (Фінляндія) та Сінгапурі. Пролікував близько п’яти тисяч хворих, провів тисячі оперативних втручань. Ефективно керує курсами лікарів-інтернів хірургічного профілю.

Олег Миколайович та Лариса Валеріївна Лузани своїм святим обов’язком вважають рятувати хворих. Виконують його, як ніхто. За благородну роботу Всевишній віддячить їм сторицею.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Микола Кохан, фото Віктора Кошмала

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)