Унікальна історія Шевченківського парку в Линовиці: 668-літній дуб, магічний камінь і місток вічного кохання

У селі Линовиця є унікальний парк, улюблене місце відпочинку для місцевих жителів. Свого часу його доріжками прогулювався Тарас Шевченко, тому парк називають його іменем або ж іменем Якова де Бальмена, рід якого проживав у цьому селі. Кожна зупинка парку має свою багату історію.

Наприклад, одному з дубів, що росте в цьому парку, вже 668 років.

«Приїздили науковці з Києва, вони його оглядали, вимірювали та сказали його точний вік. Коли приїздив сюди Тарас Григорович Шевченко, то на той час йому було 400 років. Тут були дубові алеї, насаджені де Бальменами, і це один із них. Він бродив стежками цього парку. Любив бути біля цього дуба. Тут він був у віддаленні від маєтку. Шевченко любив тут сидіти, писати вірші, малювати. Дуб назвали «Три брати», але з його назвою я не згодна. Це за радянського союзу його перейменували. Це для нас усіх Шевченківський дуб, тому що біля нього любив відпочивати Тарас Григорович Шевченко», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.

Для жителів Линовиці це місце магічне. Існує повір’я: якщо доторкнутися до каменя Тараса Шевченка та загадати бажання, воно неодмінно здійсниться. Не менш чарівним є й місток кохання у цьому парку.

«Була заможна сім’я, росла в них дівчинка Оля. Вони були заможні, але не було в них жодного титулу, і батьки померли, і де Бальмени взяли до себе Олю на виховання. І сюди приїхав пан Жемчужников із росії, а наша Оля подавала десерт до столу. Побачивши її, пан з першого погляду закохався. І призначив їй побачення на цьому місточку. Вона страшно боялася, щоб пан її не обманув, але він запропонував їй руку і серце – при воді, при землі, при зорях і при повітрі. Але не хотіли де Бальмени цього одруження. Але він її викрав», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.

Місток кохання відновили кілька років тому, і він став улюбленим місцем відпочинку для багатьох жителів Линовиці. Тут пари, які одружуються, залишають замкнені замочки як символ вічного кохання.

«У нас у Линовиці кажуть, якщо дав слово на містку кохання, то треба його обов’язково дотримати», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.



Джерело: сайт "Челайн", Оксана Замятіна

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)