На Чернігівщині попрощалися з сімома захисниками

На Чернігівщині, у Тупичівській, Мринській, Новобасанській, Срібнянській, Коропській громадах та обласному центрі, 22 квітня попрощалися з сімома захисниками України — Володимиром Кордиком, Павлом Кривуценком, Петром Шкурком, Вячеславом Гайдаєм, Володимиром Ступаком, Олександром Труханом та Іваном Чигарєвим.

Про це повідомляють на сторінках громад у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Володимир Кордик

Володимир Миколайович Кордик народився 10 травня 1987 року в селі Вихвостів. Навчався у Вихвостівській школі, потім у Тупичівській школі. Закінчив ПТУ №18 у Чернігові. Під час повномасштабного вторгнення долучився до Сил оборони. Служив солдатом, водієм-електриком 1-го екіпажу безпілотних літальних комплексів. Загинув Володимир Кордик 12 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області. Поховали його у Вихвостові. У нього залишилися дружина, двоє дітей, мати, рідні сестри та брати.



Павло Кривуценко

Павло Сергійович Кривуценко народився 8 липня 1999 року в селі Селище, де постійно проживав зі своїм братом та батьками. Після закінчення школи навчався в Мринському ПТУ-33 на електрика і тракториста. Потім працював вантажником на Яготинському молокозаводі у Києві, а згодом — теж вантажником на складі "Еко- маркет" у селі Мартусівка Бориспільського району. Одружився. У них із дружиною Олександрою народився син Владислав. 14 серпня 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.

Воював у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді на Сумському напрямку. З 10 жовтня 2024 року брав участь у бойових діях на території Курської області. Незабаром родина отримала сповіщення, що 24 жовтня 2024 року боєць зник безвісти. Лише днями за результатами ДНК-експертизи стало відомо, що солдат Павло Кривуценко загинув під час бойового завдання в районі населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області. Поховали воїна в рідному селі.



Петро Шкурко

Петро Володимирович Шкурко народився 14 березня 2002 року в селі Вороньки Новобасанської громади. Навчався у місцевій школі. Потім здобував робітничі професії. У 2021 році проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після цього працював. 21 липня 2023 року добровільно став до лав Збройних сил України. 6 лютого 2024 року він не повернувся із бойового завдання. Весь цей час Петра Шкурка вважали зниклим безвісти. Днями експертиза ДНК підвердила загибель бійця. Поховали воїна у селі Вороньки.



Вячеслав Гайдай

Вячеслав Анатолійович Гайдай народився у 1982 році в селі Горобіївка Срібнянської громади. Там минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи навчався у Дігтярівському професійно-технічному училищі. Працював трактористом у СВК "Колос", згодом — на будівництві в Києві. У 2014 році проходив строкову військову службу прикордонником на кордоні з Білоруссю. Після служби працював трактористом у ТОВ "Батьківщина". Разом із дружиною виховували трьох дітей — сина та двох доньок. З першого дня повномасштабного вторгнення долучився до війська. Воював на Дніпропетровському, Запорізькому та Донецькому напрямках, служив гранатометником у складі штурмової бригади. Загинув боєць 20 січня 2025 року на Донецькому напрямку. Його поховали у рідному селі.



Володимир Ступак

Володимир Сергійович Ступак народився 9 червня 1991 року в Рождественському. Після закінчення школи у 2008 році вступив до Глухівського державного педагогічного університету, де здобував фах за спеціальністю "професійне навчання". Працював у Києві: спершу — охоронником, згодом – кухарем. 25 червня 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 36-ї бригади на Донецькому напрямку, поблизу Костянтинівки. Загинув Володимир Ступак 14 лютого 2026 року під час російського обстрілу. Перед тим разом із побратимами він встиг урятувати життя військовим, які підірвалися на міні. Поховали воїна у селі Рождественське. У нього залишилася мати.

Олександр Іванович Трухан народився 18 лютого 1986 року в місті Шостка на Сумщині. У рідному місті він закінчив школу, а потім проходив строкову службу в армії у Києві. Після служби почав займатися створенням корпусних меблів на замовлення. У 2009 році створив сім’ю. У шлюбі з дружиною Вячеславою народилися двоє дітей — донька Поліна та син Данило. З початком повномасштабного вторгнення Олександр долучився до Сил оборони. Проходив службу у складі 114-ї бригади територіальної оборони. Воював на Донецькому напрямку, згодом — на Харківському, а в останній період обороняв кордони Чернігівщини. Помер Олександр Трухан 17 квітня 2026 року. Поховали воїна у Чернігові на кладовищі "Яцево".



Іван Чигарєв

Іван Леонідович Чигарєв народився 3 листопада 1979 року в селі Таужне на Кировоградщині. Навчався в місцевій школі. Після закінчення школи вступив до Гайворонського ПТУ за спеціальністю тракторист. Працював у колгоспі з 1996 року. У 2006 році переїхав до Чернігова, де створив сім’ю. Подружжя виховувало двох синів. Працював в охороні підприємств АТБ, "Екомаркет", "Сільпо". Останні роки працював у ТОВ "Авто-хіт". У травні 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Воював у складі 103-ї бригади. У серпні родина отримала сповіщення, що Іван зник безвісти. Днями результати ДНК-експертизи підивердили, що боєць загинув 20 серпня 2025 року внаслідок мінометного обстрілу біля села Павлівка Сумської області. Поховали Івана Чигарєва у Чернігові на кладовищі "Яцево".

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)