Мати двох дітей про життя на 13-му поверсі у Чернігові під час війни: вибухи, страх і виснаження

Ольга Бакун на балконі

45-річна Ольга Бакун, чернігівка, живе на 13-му поверсі. У неї двоє дітей. Чоловік служить у ЗСУ. Ольга працює асистенткою стоматолога в приватній клініці. Будинок у центрі міста.

— Як почуваєтеся на 13-му поверсі?

— П’ю заспокійливі. На роботі відволікаюсь, а вдома, особливо вночі, коли чуєш кожен рух шахеда, кожен його поворот — як він наближається… Коли ракета пролітає… Страшно за дітей. Доньці сім років, сину 18. Ховатися ніде — у будинку нема укриття. Є підвал, але там тільки один вхід. І холодно. Через дорогу є бомбосховище, в «Укртелекомі». Але якщо вже щось летить, то, мабуть, небезпечно кудись бігти. Краще перечекати вдома. Я так вважаю.

Коли донька чує вибухи чи гудіння дрона, їй стає страшно. Тоді ми йдемо у ванну. Сидимо там. Син не хоче ховатися. Він у мене молодець, заспокоює нас. Зараз за головного, доки батько служить. Допомагає мені. Ще й заробляти гроші встигає. На доставці працює.

— Як переживаєте відключення світла, коли ліфт не працює?

— Тяжко. Потрібно підніматися-спускатися кілька разів на день: дитину відвести в школу, забрати, потім на кілька гуртків, додому продуктів купити — і все з сумками нагору. До п’ятого поверху ще більш-менш. А далі зупиняємося, відпочиваємо, вітаємося з сусідами, які теж зупинилися перепочити, і йдемо далі. Добре, що синок виручає, сумку донесе.

— Чи з’явилися нові звички?

— Запасаємося водою. Купили павербанки, ліхтарі. Їжею запаслися.

— Бачу, у вас електроплита.

— Купили портативну плитку, до неї під’єднали газовий балон і гріли водичку та розігрівали готову їжу. Не наберешся балонів, щоб готувати на них. Чекали, поки світло з’явиться. Потім готували на кілька днів.

— Неподалік телевежа, куди били росіяни…

— Дуже гучно було. Дуже злякалися. Таке відчуття, що все летить у будинок. Вікна дрижали. Синок спокійно реагував, а донька довго плакала. Добре, що дитячий мозок витісняє негативні спогади.

— Був час, коли шахеди літали низько. Бачили їх?

— Так, бачили. Летіли трохи вище нашого будинку. Чоловік спросоння подумав, що то ворона. Але гул наздогнав. Він швидко прокинувся і зрозумів — дрон. А я бачила не так давно, як наші хлопці збили шахед. Почула вибух, підбігла до вікна, а там хмарка чорного диму.



Чорна хмарка. Збили

— Що допомагає вам триматися?

— Мене тримає віра, що все буде добре. Я не показую дітям, що хвилююся. Підтримка чоловіка, який завжди знаходить слова, щоб мене підбадьорити.

— Чи думали перебратися на нижчий поверх або в інший район?

— Ми виїжджали на початку 2022-го. Удома — це вдома. Мене зрозуміють люди, які також виїжджали. На відстані ще більше хвилювалася, що в місті відбувається, як мої рідні. Наче ти в безпеці, але в постійному стресі — як там мій дім, друзі.

У Чернігові більше 30 висоток: 13-поверхівок і вище.

Джерело: сайт газети "Вість", Наталія Медведева

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)