Ганна Родіна з Прилуччини - чарівниця вишивки

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ «Прилуцький хлібодар». Не менш примітна хата і всередині – всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів — сукні, яку вишила собі на ювілей — зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

«Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. – Не уявляю свого життя без вишивання».

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в’язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам’ятає, а от одну з перших – так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ – ведмедика – на подушку.

«Цей рушник я для ікони вишивала», - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. «Ікони трьох святих», - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

«А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше – дані класної керівниці». «Ангеліна Родіна», - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу – герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина – ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. – Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину – символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

«Ікон багато вишила, бо я – віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались».

Синів у Родіних – двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій – за 3 роки по тому.

Сини вишивають? – питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних – троє. Ангеліна – найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій – пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

«А це – весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. – На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний».



«729 КІЛОМЕТР»

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі «Вишиванка» і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику – квіти й Ісус Христос. Картину «12 апостолів» вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з’явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона – чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це «729 кілометр».

Що входить у Ваші обов’язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з «категорії» працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з’явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

«Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. – Вишила для себе. Святого Віктора – для чоловіка. Ось це – Янгол-охоронець, а це – Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині».

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині «Лежень», наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій – із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

«А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: «Руський корабель, іди, гей-гей». От я корабель і вишила».

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем – вишита пара вовків.

«Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони – однолюби, - розповідає вишивальниця. – Вони дуже вірні та віддані».

Ще один вовк є на її картині «Зустріч під місяцем». «Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. – Хотіла віддати, а чоловік не дозволив».

«Подобається вона мені дуже», - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

«У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона «Семистрільна», - продовжує вишивальниця. – Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб «Покров святої Богородиці» був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно».

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви «Отче наш».

«Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. – Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається».

Краще і не скажеш…

Джерело: газета «Прилуччина + Прилучаночка», Андрій Бейник

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)