Соцпрацівник Володимир Лісовий для своїх підопічних став не просто помічником, а справжньою опорою

Володимир Лісовий

Більшість із нас уявляє соціального працівника жінкою, яка допомагає літній самотній людині у повсякденних справах, їде до неї велосипедом із сумками, наповненими продуктами та ліками. Цей стереотип міцно вкорінився у суспільстві. Та життя інколи руйнує звичні уявлення. Один із таких прикладів - Володимир Іванович Лісовий із Дейманівки, який уже 13 років працює соціальним робітником у комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» Срібнянської селищної ради. Його історія - ще один доказ того, що професія милосердя не має статі.

Головне тут - не чоловік чи жінка, а людяність і ставлення до своєї справи. Для своїх дев’яти підопічних Володимир Іванович став не просто помічником, а справжньою опорою. Адже господарство самотньої літньої людини не завжди потребує лише жіночих рук. Інколи треба нарубати дров, покосити траву на подвір’ї чи взимку розчистити снігові замети. А це вже справа не з легких - тут потрібні сильні чоловічі руки. За фахом Володимир Іванович - водій. Та життя непередбачуване, і ніколи не знаєш, куди приведе доля. Чоловік ніколи не сидів без роботи: працював водієм на хлібозаводі, вантажником, на фермі, їздив на роботу до Прилук, а згодом обрав професію соціального працівника.

— Мій шлях до цієї професії був свідомим і обдуманим. Хоч, зізнаюся чесно, спершу хвилювався, як мене сприймуть бабусі, чи не соромитимуться про щось просити. Та, як виявилося, хвилювався даремно. Деяку нескладну жіночу роботу вони ще й самі можуть зробити, а от скопати грядку чи скосити бур’яни їм уже важко. У таких випадках навіть краще, коли соціальний працівник - чоловік, — з усмішкою розповідає Володимир Іванович.

Удома він тримає невелике господарство: курей, качок, поросят. Сам виховує сина, та, попри всі домашні турботи, завжди знаходить час для своїх підопічних. Нині обслуговує людей похилого віку у рідній Дейманівці, а раніше працював у Срібному. На роботу добирався велосипедом за будь-якої погоди - і взимку, і влітку.

— Для мене велосипед був і залишається незамінним помічником. Влітку так швидше і зручніше, а взимку бувало: десь їду, а десь іду. Але все одно є хоч якась опора, та й сумки в руках не треба носити - повісив на кермо, і вже легше, — говорить чоловік.

Найстаршій його підопічній - 80 років. Людмила Єгорівна Радченко, мати загиблого захисника України Павла Радченка, завжди з нетерпінням чекає на візит Володимира Івановича.

— Милосердний він у нас від Бога. Щирий, добрий, чуйний і просто хороша людина із сильними руками, які дарують тепло. Для кожного з нас у нього знаходиться час. Не було й дня, щоб він не телефонував чи не забіг хоча б на хвилинку дізнатися, як мої справи та здоров’я. Я 38 років пропрацювала у Дейманівці, добре знаю і його родину, і самого Вову. Він із моїм Павликом ходив до одного класу, ще в юності прибігали до мене в клуб. Тому нам завжди є про що поговорити й що згадати, — ділиться Людмила Єгорівна.

Робота соціального працівника важка як фізично, так і емоційно. Проте, попри втому, Володимир Іванович не втрачає оптимізму. Навпаки - каже, що задоволений своєю працею, адже жодні нагороди чи відзнаки не зрівняються з людською вдячністю та щирими словами підтримки. А його доброта, щирість і готовність допомогти швидко знаходять відгук у серцях підопічних. Чоловік переконаний: не лише його підопічні, а й усі дейманівчани - дружні люди, які завжди готові підтримати одне одного.

— Допомагати іншим - це не просто посадова інструкція, а стан душі й поклик серця. Справжній чоловік - це не лише сила й захист, а й підтримка та тепла розмова. Бо інколи щире слово важливіше за вимиту підлогу чи побілену хату, — говорить Володимир Іванович.

І справді, турбота інколи потребує зовсім небагато часу, але саме вона допомагає людині не почуватися самотньою та покинутою у великому світі. А професія соціального працівника є яскравим нагадуванням про те, що ми залишаємося людьми доти, доки підтримуємо одне одного.

Джерело: газета «Срібнянщина», Е. Куделя

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)