Не розлучається з «копійкою» вже 25 років: історія жительки Чернігівщини, яка майже 40 років їздить за кермом

Ольга Качура

Жителька Сохачів, що на Чернігівщині, Ольга Качура більш ніж чверть століття користується автомобілем ВАЗ-2101 для поїздок на роботу та для господарських потреб. Жінка має вже 37 років водійського стажу та зі своєю "копійкою" розлучатися не хоче. Водійське посвідчення Ольга отримала у 1989 році. Тоді, розповідає жінка, була вагітна третьою дитиною.

"9 серпня склала, а 19 вересня народила сина Колю. Якраз на Чудо. А ще ж я паралельно і на мотоциклі теж вчилася в цій школі. А знаєте, живіт великий, чогось було так соромно просити, щоб я не їздила, і учитель в мене був такий, який соромився сказати, щоб не їздила. То ото покладу живіт на бочок і кручу «вісімки». То що, молода була, 30 років, навіть 29".

За словами водійки, іспит склала з першого разу.

"Приїхали здавати, а я ж насилу влажу за кермо з животом. Сіла. З ручника не зняла, розгубилася. Завожу рушати, не можу рушити. А тоді: «Вибачте», — і поїхала. Я якось не боялася. І здавали ми якось, щоб задом заїжджати у ворота. Заїхала з першого разу".

Майже 40 років тому Ольга потрапила у свою першу і єдину аварію. Каже: на той час у неї майже не було водійського стажу.

"Бачу стовп і мене вже несе, несе. Я гальма до кінця, уперлася, очі заплющила: «Пробууу». Бух. Я вже у стовпі. Машина: «Ту-ду-ду», і стала. Приїжджаю додому, кажу чоловікові: «Я зробила шкоду». А він одразу мені: «Куди їздила?» Це було 5 чи 6 березня, то він каже: «Готуй собі подарунок — ремонтуй машину». Все, зарплата на ремонт. Отак я з’їздила".

Однак вміння водити авто, каже жінка, допомогло менше залежати від часу чоловіка.

"Чоловік працював головою колгоспу. Він зайнятий, на роботі пропадає. А дітей до музичної школи треба було возити, а ще поки діти були малі: чи захворіє, чи що. Я собі сіла і до Коропу до лікарні поїхала і не треба мені шукати, щоб хтось віз".

В їхній сім’ї є й другий автомобіль, теж не новий, — ділиться пані Ольга. Ним їздить до центру громади — Коропа чи кудись далі. А "копійка" — для господарства.

"Ми постійно її трішки підправляємо, щоб же можна було їздити. Мені далеко не треба. Я можу на «Сітроєні» проїхати до Коропа чи кудись. А так, «копійкою» селом, до клубу, бо живу ж біля лісу – за 2 км звідси. І буряки на городі, і капуста на городі, і гарбузи – і все машинка виручає".

Ремонтує машину переважно чоловік, розповідає пані Ольга. Але дещо вона може зробити і сама.

"Та я ж то так не розбираюся. Колесо можу поміняти, масло подивитися, залити бензин – це простіше простого. Я інколи «Сітроєном» то на СТО, то його (чоловіка, – ред.) підвозила, бо ця була несправна. А так мені в «копійці» простіше. Та так швидко біжить, і десь щось, якась поломка – чіп той горить, а ти не знаєш, що їй робити. Тут простіше все".

Їздить "копійкою" жінка понад 25 років. Як купували, розповідає, вже тоді авто було не нове. Скільки воно служило попередньому господареві, не знає.

"Я точно не знаю, скільки моїй тачечці років. Думаю, їй сорок років є — це точно".



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)