Заслужений лікар України Михайло Митько помер після операції у Чернігові: дружина звинувачує уролога

Людмила і Михайло Митько

71-річна Людмила Митько, дружина Михайла Митька, звинувачує Юрія Кудрявцева, уролога другої міської лікарні, у смерті чоловіка. Він помер на п’яту добу після операції. У віці 76 років. Від перитоніту.

Михайло Митько — заслужений лікар України. Був хірургом-стоматологом у городнянській лікарні.

— Провів 540 складних операцій. Мав вищу категорію. Іноді по 50 пацієнтів за день приймав. У нього не було жодного смертельного випадку, — стверджує Людмила Митько. — Як тільки свято, додому приїжджає «швидка». То ДТП, то чоловік жінці розрубав сокирою обличчя. Їде рятувати. Займався реплантацією (пересадкою) зубів.

У 2013 році ми переїхали до Чернігова. Допомагали дітям з онуком. Чоловік викладав у Чернігівському медичному коледжі. Я працювала медсестрою в обласній лікарні.

Госпіталізували Михайла 23 лютого цього року. В урологічне відділення другої міської лікарні. Діагноз — рак сечового міхура. Поставили в жовтні минулого року. Метастазів не було. Друга стадія, гематурія (кров у сечі), кровотеча.

Чоловіку призначили планову операцію на 26 лютого. Видалення сечового міхура з пухлиною. Чому друга лікарня? Ми дізналися, що там почала працювати зіркова команда лікарів з Сум. Під керівництвом Юрія Кудрявцева. Він очолив відділення урології. Знімають відео, розміщають у «ТікТоку». Розповідають про свою роботу.

Я відмовляла чоловіка від операції. Пропонувала зробити «хімію». Якщо не допоможе, тоді вже під ніж.

Це був четвер, кінець тижня, — згадує Людмила Митько день операції. — Чоловіку розрізали живіт. З кишківника робили сечовий міхур. Вивели стому (на передню черевну стінку для виведення відходів життєдіяльності). Прооперували, перевели в реанімацію. Прийшла провідати Михайла. Потім щодня приходила о восьмій ранку, додому йшла о восьмій вечора.

Наступного дня після операції його перевели з реанімації в палату. На другу добу, уранці, зняли дренаж. Я вважаю, що надто рано це зробили.

— Запитували в лікаря, чому так?

— Сказали: «Усе нормально». Попереду було два вихідних. Лікаря не бачила. До чоловіка приходив інтерн. Кудрявцев оглядав під час обходів. На третю добу, 1 березня, Михайло дуже ослаб. Самостійно піднятися з ліжка не міг. Нудота, блювота. Піднялася температура до 37,5-38,9. Нехороші симптоми. Кожний хірург себе страхує діагностикою. Для цього є УЗД, КТ, навіть рентген покаже, що всередині. А чоловіку кололи знеболювальні. Глушили симптоми ліками.

Я командувати не могла, бо лікарі чортом на мене вже дивилися. Нас не чули. У понеділок, 2 березня, під час обходу поскаржилася, що чоловіку краще не стає. У відповідь почула, що треба ходити. Підіймала його на собі.

А в Михайла голова паморочиться, нудить. Знову лягає. На п’яту добу, третього березня, зрозуміла — ситуація вийшла з-під контролю. У палаті стояв запах гною. Чоловік лежав мокрий. Постіль мокра. Зі стоми тік гній.

У палату заходить Юрій Кудрявцев. Кажу: «Ви бачите, що з ним». Чоловік сказав, що комп’ютерної томографії не витримає. Мені здалося, що лікар злякався цих слів. Вирішив везти його в операційну. Майже чотири години тривала операція. Усували ускладнення.

Дочекалася, коли вийде Кудрявцев. «Розумієте, машинка пропустила шов. Чотири міліметри», — показує на пальцях. Дренаж прибрали, куди все витікало? У живіт. Запитала, які прогнози. Сказали, що все зробили, все в порядку. Вивели калостому. «Потім зробимо пластику». Після цих слів мені стало ще страшніше. О 22.50 подзвонили з лікарні: «Ваш чоловік помер». Близько дев’ятої ранку прийшли з сином до відділення. Юрій Кудрявцев каже: «Ми не знали, що він помер. Добре, не треба проплачувати за касети».

— Які касети?

— Не знаю. Видно, матеріал, з яким працюють під час операції. Перед операцією лікар озвучив прейскурант — 75 тисяч гривень.

— Що показав розтин?

— Відмовилися від цього. Зараз розумію, що зробила помилку. Тоді мені стало шкода чоловіка. І так був весь порізаний.

Через тиждень знову пішла до лікаря. Поговорити. Попросила пояснити, чому було таке ставлення до хворого. Почула ті самі слова: «Машинка пропустила шов». А чому ви працюєте на несправному обладнанні? «Ви прийшли виплеснути на мене свій негатив?» Встав з крісла і вийшов з кабінету. Дав зрозуміти, що далі нема про що говорити. Я ж не баба базарна, щоб влаштовувати скандал у коридорі.

Через деякий час попросила надати документи: два протоколи операції і виписку з історії хвороби. 027, облікова, у якій описується перебування хворого на стаціонарному лікуванні. Аналізи, діагностика, лікування. Два протоколи, посмертний епікриз винесли, — показує документи. — Чітко написано, що є неспроможність анастомозу (розходження швів або скоб у місці хірургічного з’єднання порожнистих органів: кишківника, шлунку, судин, що призводить до витоку вмісту). Потребує повторного оперативного втручання. У посмертному епікризі написано те ж саме. По-простому, мій чоловік помер в лікарні від перитоніту.

Виписку не надали. Надіслала лист Владиславу Кухарю, генеральному директору другої лікарні. Через місяць отримала відмову. Посилалися на купу інструкцій, наказів. Родичам не можуть надати такі документи. Що за секрет? Написала скаргу в міське управління охорони здоров’я. Прийшла відповідь від Ольги Малець. Буцімто вони з персоналом провели роботу щодо етики. Жодним словом не згадали лікаря.

7 червня надіслала лист-скаргу в поліцію. Але поки відповіді не отримала.

«Медичну допомогу надавали вчасно»

— Я співчуваю родині. Мені шкода, що пацієнт помер, — сказав Юрій Кудрявцев, завідувач урологічного відділення Чернігівської міської лікарні №2. — Нема лікаря, який би не переживав через смерть людини.

Досвід подібних операцій у мене пристойний. З таким діагнозом люди, яких не оперують, у найближчій перспективі помирають. Ті, яких оперують, ризикують, але є шанси на життя. Стовідсоткових гарантій ніхто дати не може.

Після смерті пацієнта була створена комісія. Проводилося внутрішнє розслідування. Дружина стверджує, що її чоловіка ніхто не оглядав. Але це не підтверджується нашою внутрішньою документацією. Ми робили все вчасно. Пацієнту стало гірше, у той день його взяли на операцію.

— Людмила Миколаївна стверджує, що у шві була дірка чотири міліметри.

— Точну причину смерті без розтину неможливо сказати. Родина від нього відмовилася. Є заява, написана від руки, з підписом.

Неспроможність анастомозів після кишкової пластики може виникнути в дуже високому відсотку. 15-30 відсотків. У найкращих клініках світу можуть виникати ускладнення.

— Ціну за операцію називали 75 тисяч гривень.

— Вони за неї не платили. Є розхідні матеріали, які потрібно купувати. Держава їх не оплачує.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)