Через 85 років знайшли останки уродженця Коропа, який загинув у боях 1941 року

Фото ілюстративне

«У ході спільних польових пошукових робіт особового складу 52-го пошукового батальйону та пошуковиків Гомельського обласного пошукового об'єднання «Ніколі не забудзем» у Добруському районі (Гомельська область Республіки Білорусь. Авт.) вилучено останки шести військовослужбовців Червоної Армії, які загинули в 1941 році. Виявлено три медальйони, два з яких прочитані, а один перебуває в роботі. Встановлено відомості про загиблих уродженців Української РСР: рядового Кішкаря Миколи Івановича, 1921 р. н., уродженця Полтавської області, і сержанта Родзановського Костянтина Тимофійовича, 1921 р. н., уродженця Чернігівської області», — повідомлення розмістив на своїй сторінці у фейсбуці білоруський пошуковець Олександр Снітко.

Бої за Мар'їнську висоту (а саме там знайшли останки солдатів) під час Гомельської оборонної операції тривали протягом серпня-вересня 1941 року. Оборонні рубежі утримували частини 21-ї армії СРСР, зокрема 101-й стрілецький полк 266-ї стрілецької дивізії, значну частину якого складали бійці, призвані з України.

У середині серпня 1941-го 101-й стрілецький полк здійснював контратаки на цьому стратегічно важливому напрямку, щоб стримати наступ німецьких військ на підступах до Гомеля. Бої за Мар'їнську висоту були дуже важкими, кровопролитними, там загинули сотні радянських солдатів.

Цей район і досі є місцем пошукових робіт, які проводяться на основі німецької аерофотозйомки 1941 року та архівних документів. Саме за допомогою старих німецьких фото, які у спеціальній програмі накладаються на сучасний супутниковий знімок, білоруським пошуковцям і вдалося визначити місця колишніх воронок від авіабомб та артилерійських снарядів.

Під час розкопок у верхніх шарах ґрунту були знайдені гільзи та елементи армійської амуніції, а на глибині 50–60 сантиметрів — останки бійців.

У документі, що містився в медальйоні Костянтина Родзановського, було вказано, що письмовий зв'язок з ним обірвався 8 серпня 1941 року. Сам він родом із селища Короп, проживав на вулиці Береговій, 33.

Як виявилося, за цією адресою і досі живуть його родичі — 76-річний двоюрідний племінник загиблого воїна Віктор Родзановський із дружиною Валентиною.

«На жаль, про Костянтина Родзановського я майже нічого не знаю, — каже Віктор Гаврилович. — Його батько Тимофій і мій дід Микола були рідними братами. Дідусь помер ще до початку війни, дід Тимофій не воював, бо на той час уже був старим, а двоє його синів потрапили на фронт. Жоден із них додому не повернувся, про двоюрідного нічого не було відомо.

Можна сказати, трохи більше пощастило моєму батькові Гаврилу Миколайовичу. Воював він під Житомиром, де потрапив у полон до німців. До 1945 року працював на шахтах у Рурському регіоні Німеччини. Звідти його та інших в'язнів визволяли американці. Вільними від німців територіями батько й повернувся додому. Оце, мабуть, і все, що мені відомо про ті події. Був малим, то не дуже запам'ятовував розповіді старших, а потім уже й запитувати стало ні в кого.

А про те, що в Білорусі знайшлися останки мого родича, я знаю. Якби нині були мирні часи, то тіло передали б сюди на поховання, а так... Нам сказали, що Костянтина поховають там, у Білорусі, в братській могилі. Можливо, колись, після закінчення цієї війни, з'явиться можливість перепоховати його тут, але хто знає, коли це ще буде.

Кажуть, війна не закінчується, доки не буде похований останній солдат. Бачте, ми ще не всіх воїнів Другої світової поховали, а що вже казати про цю...»

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)