Зі шкільної парти — у золоте подружжя: історія 50-річного кохання Григорія та Ольги Брателів із Прилуччини

Григорій та Ольга Брателі

Писати про щасливих людей – справжня насолода. Дивишся у їх усміхнені очі й мимоволі спостерігаєш, з якою любов’ю вони сприймають кожне слово, вимовлене одним з подружжя, як милується господар не в’янучою з роками вродою своєї дружини, як неприховано гордиться вона своїм чоловіком, надійність і мудрість якого піввіку робили її щасливою.

50 років Григорій Миколайович та Ольга Іванівна Брателі йшли пліч-о-пліч однією дорогою, куштуючи смак життя, створюючи свій неповторний сімейний тандем, який став прикладом вірності і любові. Бо справжні почуття не мають віку, вони пройшли випробовування на міцність, вже скріплені золотими весільними акордами, і ніхто і ніщо їх не може зруйнувати.

РОЗКВІТАЛИ ЯБЛУНІ, А З НИМИ І ЛЮБОВ

А зародилася вона у них ще в школі у найкращому в світі, за їх переконаннями, селі Переволочна на Прилуччині, де чарують круті схили гір і цвітуть п’янка материнка і м’ята, де глибоко проникають в серце аромати білої акації, сонячної липи та черемхи, а скромні польові ромашки й волошки у житах беруть в полон всеньке літо. Тут вони обоє народились, викупані в любистку та умиті приудайськими хвилями, зростали і збагачувались знаннями за простими партами у звичайній сільській школі з улюбленими наставниками-педагогами,справжніми скульпторами дитячих особистостей, яких згадують і нині.

Не дуже говіркий і скромний Григорій не наважувався навіть собі зізнатися, що подобається йому щира і добродушна Оля, дівчина–весна, від усмішки якої стає тепло і затишно навкруги. Та він не знав, що і вона вже давно вимальовувала в його особі справжнього, надійного чоловіка. Не могла не помітити основні риси його - відповідальність, обов’язковість, мужність та працьовитість. Але час – суворий суддя, він уже писав свій вирок, за яким дев’ятикласниця Ольга залишилась в обіймах рідного краю, вступивши у 1969 році до Прилуцького медичного училища, а Григорія чекала строкова служба в армії, яку він з честю і високим почуттям обов’язку пройшов.

ПЕРЕВОЛОЧНА ПРИХОДИЛА В СНАХ, ЧЕКАЛА НА ПОБАЧЕННЯ

Сторінка за сторінкою гортала доля життєві книги земляків Григорія та Ольги. Після служби в армії у далекому 1971 - ому справжній красень приїхав у Київ, де вирішив присвятити подальше життя правоохоронній діяльності. Далі було навчання у Львівській середній школі міліції, з подальшим поверненням у столицю. А чарівна Ольга з дипломом медичного працівника поїхала працювати у Бобровицю. Але де б вони не були, ніяк не могли забути своєї маленької батьківщини. Переволочна часто приходила в снах, її неповторні краєвиди манили та кликали на побачення. І при першій можливості вже мчали срібнянською трасою з далеких і близьких доріг додому, вітаючи Прилуки і Манжосівку, Боршну і Мільки, до рідного села на зустріч з рідними та друзями.

Відвідини Переволочної, де тоді вирувало життя, було святом душі. А коли спускався на плечі кароокий вечір, запрошував сільський клуб, вщент наповнений молодістю, музикою, запальними танцями аж до світанку. Зароджені в школі любов і приязнь між Григорієм та Ольгою забуяли з новою силою. Листи, які були єдиним на той час зв’язком між закоханими на відстані, років чотири літали, як швидкокрилі ластівки, а коли молоді люди зрозуміли, що жити одне без одного не зможуть, вирішили «щось з цим потрібно вирішувати».

ГУЧНИМИ ВЕСІЛЛЯМИ НЕ ПЕРЕЙМАЛИСЯ, БУЛИ ОКРИЛЕНІ, ЩО БУДУТЬ РАЗОМ

Подали заяву на державну реєстрацію шлюбу, а пересвідчившись, що чекати урочистостей, згідно із законодавством, потрібно один місяць, поїхали на відпочинок, який подарував найпрекрасніші незабутні враження. Свої думки закохані не перезавантажували гучним весіллям і застіллям, це не було у них в пріоритеті, можливо тому, що всіма діями керували мудрість, виваженість і досягнення певних життєвих завдань і цінностей. Григорію було 25, Ольга – на 2 роки молодша, яка поринула у шалений ритм професійної діяльності у сфері медицини. Коли приїхали з відпочинку, розписалися та відмітили цю подію в колі рідних і друзів. Так у квітучому травні 1976 – ого стартувало їхнє щасливе сімейне життя.

— Через місяць Гриша мені пише, що нам виділили «комуналку», будеш переїжджати в Київ, тепер будемо разом, - згадує приємну новину Ольга Іванівна.

Далі життя потекло своїм потічком чистого джерела. З перших днів у сім’ї запанували злагода, взаєморозуміння, довіра. Через рік щиро раділи народженню сина Саші, а ще через чотири роки лелека знову завітав до Брателів, принісши Сергійка. Певний час Григорій Миколайович працював в одному із київських райвідділів міліції, вступив та успішно закінчив юридичний факультет престижного столичного університету імені Т.Г. Шевченка, а потім, аж до виходу на заслужений відпочинок, працював у провідному вищому навчальному закладі Києва на викладацькій роботі - в Національній академії внутрішніх справ, яка готує фахівців для Національної поліції та інших правоохоронних органів.

Дружина ж, Ольга Іванівна, після Бобровиці здійснювала трудову діяльність в столичному госпіталі Міністерства внутрішніх справ.

НАЙДОРОГОЦІННІШІ СКАРБИ ЖИТТЯ – СИНИ ТА ОНУКИ

В народі кажуть: «Скільки фасад не поліруй, а якщо фундамент гнилий, якісної споруди не вийде». Брателі виявилися відмінними будівничими, бо збудували своє сімейне життя на міцному фундаменті любові.

Зуміли прикрасити його найціннішими яскравими барвами, виростивши двох прекрасних синів, яких виховали справжніми людьми. Обравши у житті батьківську професійну стежку, вони присвятили своє життя роботі у згаданій київській НАВС, на даний час один з них вже вийшов на заслужений відпочинок. Неабиякою окрасою і найціннішими скарбами неймовірної пари є троє онуків – донька в Олександра та син і донька у Сергія.

— В чому ж секрет вашого щастя? - наважуюсь запитати у глави сімейства.

— Порядність завжди окупається в повному розмірі, - не вагаючись сказав Григорій Миколайович, і його очі засяяли мудрістю. - Де б не були, які б ситуації не спіткали, саме її потрібно ставити на визначне місце.

— Взаємоповага і вміння слухати одне одного, - додає Ольга Іванівна.

— А ви ніколи не ревнували свого коханого чоловіка, адже працював на визначних посадах і такий гарний на вигляд? - звертаюсь до дружини.

— Щодо цього, головне, не давати приводу, щоб не було підстав для ревнощів, а їх ніколи не було ні з боку чоловіка, ні з мого, - стверджує співрозмовниця,- він у мене дуже хороший, любив мене, а я його, таких не зраджують, - додає з задоволенням, і її обличчя засяяло в чарівній усмішці.

ПІСЛЯ ПЕНСІЇ - ДО РІДНОГО СЕЛА

Однією також з найголовніших якостей господаря Брателя старшого є працелюбність. Тому після виходу на заслужений відпочинок, почав думати про переїзд на переволочнянську землю, де закопані їх з дружиною пуповини, гойдались колиски їхнього дитинства, зароджувалась любов. Дружина була єдиною донькою у сім’ї, тому стали частіше їздити у Переволочну в поміч її батькам, а коли, 11 років тому, її мама пішла у засвіти, Григорій Миколайович деякий час проживав з тестем, саджав і вирощував, збирав і радував всю сім’ю.

Вишукані сорти винограду, дорідних яблук та груш, дбайливо доглянуті овочі, приємно вражали не тільки земляків, а й жителів навколишніх сіл. Через певний час, як закінчилась земна дорога тестя, вийшла на заслужений відпочинок дружина, і вони обоє перебралися на постійне місце проживання у затишний будинок, навкруг якого і створили справжній неповторний оазис краси і добра. Зразу ж, прохиляючи хвірточку, вражає ідеальний порядок прибудинкової території, подвір’я настільки незвично викошене, ніби хто заслав яскраво зелений килим, а назви квітів, які прикрашають двір, годі й запам’ятати.

— Добре почувається у нас примхливе дерево ківі, а ось «конклютія прелесна» - продовжує знайомити з незвичними мешканцями подвір’я Ольга Іванівна.

— Скільки часу, терпіння й уміння потрібно на все це, адже у вас, як у дбайливих господарів, і сад буяє, і овочеві грядки чарують зір, і будинок доглянутий. Певно, господар дуже допомагає вам в усьому? - не перестаю дивуватися.

— Та це не він мені, а я йому допомагаю, бо працьовитості, хазяйновитості і любові до рідної землі потрібно у нього ще повчитись, - з гордістю стверджує дружина.

— А ще порядності і людяності, - додали сільський староста Ольга Миколаївна Сметанник і діловод Тетяна Михайлівна Рижкова Переволочнянського старостинського округу, за порадою яких і відбулось таке цікаве знайомство з хорошими людьми.

Цьогорічна весна подружжю Григорію Миколайовичу та Ользі Іванівні Брателів принесла приємні сюрпризи, золотом видрукувавши на їх сімейному небосхилі щасливі 50. Із золотим весіллям та найщирішими побажаннями довголіття з’їхалися вітати батьків та люблячих дідуся з бабусею сини: сорокадев’ятирічний Олександр та сорокап’ятирічний Сергій з сім’ями. Розчулені по-справжньому ювіляри були присутністю найкращих квітів їхнього життя - онуків.

Дорогі гості дякували ювілярам за зразковий приклад справжнього подружнього життя, за сімейне вогнище, біля якого було затишно і тепло, впевнено і надійно. Ми також приєднуємось до всіх вітань і бажаємо зустріти ще й діамантовий ювілей під мирним небом.

Джерело: газета «Прилуччина + Прилучаночка, Лідія Опанасенко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)