168 сортів краси: як на Прилуцькій дослідній станції вирощують лілійники та виводять нові сорти

Вікторія Ковера біля лілійника сорту «Гарт»

У народі цю квітку називають красодневом, адже її життя триває всього один день. Незважаючи на це, поціновувачі квітів часто обирають саме її — завдяки великій кількості бутонів на одному квітконосі кущ цієї рослини цвіте дуже довго. Мабуть, ви вже здогадалися, що йдеться про лілійники.

Вони квітнуть майже все літо — із середини червня й до кінця серпня. А тому в цей період ми не могли не навідатись на Прилуцьку дослідну станцію Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, де вирощують майже 170 сортів лілійників. А ще минулого року фахівці станції подали на реєстрацію чотири нових сорти, один із яких має назву «Гарт».

Початок наукової діяльності Прилуцької дослідної станції датується 1936 роком. Саме тоді тут почалося вивчення і вирощування сільськогосподарських культур. Станція була одним із найбільших виробників м’ятної ефірної олії в Україні. А ось розвитком селекції декоративних рослин тут зайнялися набагато пізніше.

— Початок 2000-х — це були часи, коли такі заклади, як наш, мали або якось переформатувати свою роботу, або ж просто закриватися. Ідея зайнятись селекцією декоративних рослин з’явилася в тодішнього наукового директора дослідної станції, бо, коли промоніторили вітчизняний ринок декоративних рослин, виявилось, що на ньому лише п’ять відсотків продукції — українського виробництва. Усе решта — іноземне. Тому із 2002 року ми почали обирати нові напрямки роботи. Збиралися на наукові наради, пропонували, що хотілося б вирощувати, аналізували, що буде найбільш актуальним. Дуже популярними на той час були іриси та лілійники. З них ми й почали, — розповідає завідувач відділу декоративних та плодово-ягідних культур Прилуцької дослідної станції Геннадій Мамченко.

— Зараз колекція лілійників нашої дослідної станції налічує 168 сортів. Гібридний фонд — понад дві тисячі зразків, — говорить наукова співробітниця Прилуцької дослідної станції Вікторія Ковера. — Взагалі створення колекції лілійників почалося 2006 року. Тоді вона складала всього 29 сортів, зібраних із приватних колекцій. Та й в подальшому поповнювалася також в основному з них. Самою ж селекцією ми почали займатися лише у 2009 році. Основна заслуга в цьому належить нашому видатному селекціонеру (на жаль, уже покійному) Миколі Шилу. Я працювала разом із ним, тож, можна сказати, лілійники перейшли мені у спадок.

Свої перші сорти лілійників — «Світанок над Удаєм» і «Шико» — Прилуцька дослідна станція передала на реєстрацію 2012 року.

— «Світанок над Удаєм» і досі залишається одним із найулюбленіших сортів наших покупців. Я й сама його дуже люблю, — усміхається Вікторія Григорівна. — Хоча сорт «Шико» є майже моїм іменним. Разом із Миколою Петровичем ми обрали для його назви перші букви наших прізвищ. Але «Світанок над Удаєм» — це щось особливе, хоч я й обожнюю абсолютно всі свої лілійники.

У 2017 році Прилуцька дослідна станція зареєструвала ще два власних сорти — «Північне сяйво» і «Патріот», у 2022-му — сорт «Оріон».

— Минулого року ми подали документи на реєстрацію ще чотирьох сортів — «Толіман», «Марево», «Пам’яті Миколи Шила» і «Гарт». Ось він, кремового кольору, — Вікторія Григорівна веде нас поміж десятків різнобарвних кущів лілійників. — Ми давно впевнились: у кожного свій смак. Комусь подобаються лілійники звичайні, комусь — махрові. Колірна гама теж може бути будь-якою. Цінуються всі.

Лілійники — рослини багаторічні, досить невибагливі і прості в догляді.

— Добре витримують морози, — наголошує Вікторія Григорівна. — Усі пам’ятають, як холодно було в нашій області цієї зими. Своїх лілійників ми ніяк особливо не убезпечували, нічим не вкривали. І всі дуже добре перезимували. Єдине, що треба знати квітникарям-початківцям, — садити лілійники слід на сонячному місці. Непогано витримують вони і напівтінь. Якщо ж ростимуть у затіненому куточку, то не цвістимуть. Полив лілійники люблять, як і всі квіти. Головне — не перестаратися. Ну й ще одне: якщо лілійнику більш ніж п’ять років, його потрібно розсаджувати.

— А як щодо шкідників?

— Найбільший ґрунтовий шкідник для лілійників — це личинки хруща, які підгризають їхню кореневу систему. Але й вони небезпечні в основному для однорічних сіянців. Великим кущам цей шкідник навряд чи нашкодить, адже лілійник має дуже масивне кореневище. Звісно, зі шкідниками ми все одно стараємось боротися, адже ретельно оберігаємо свою колекцію. До речі, сорти, які є в нас, ми часто продаємо колекціонерам, з деякими обмінюємося, щоб, знову ж таки, поповнити свою колекцію. Буває, люди купують наші лілійники і просто для власних квітників, бо сподобалося їхнє цвітіння. А прилучани і взагалі інколи приходять до нас на дослідну станцію, щоб помилуватися квітами, подихати їхнім ароматом. Ми дуже раді нашим постійним і новим клієнтам, раді відвідувачам станції, адже квіти для того й виводять, щоб вони дарували людям свою красу.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)