Чотири тисячі томатів і гектар перцю: секрет вирощування овочів від ветерана із Борзнянщини

Михайло Барабаш

У Кинашівці Борзнянської громади ветеран Михайло Барабаш уже дев’ятий рік з займається овочівництвом. Переривався тільки на війну. Нині на кількох гектарах Михайло вирощує помідори, перець, баклажани та солодку кукурудзу. Розсаду вирощує сам, підбирає різні сорти й строки достигання, використовує мульчування, полив та підживлення. Каже, овочівництво може бути перспективною справою для невеликого фермера, але вимагає багато ручної праці, залежить від погоди і щороку змушує заново рахувати ризики.

Все починається з розсади

Овочеве господарство починається з розсади. Частину культур фермер вирощує самостійно у теплиці, а потім висаджує у відкритий ґрунт. Так працюють із помідорами, перцем та баклажанами. Після висаджування рослини потребують постійного догляду: поливу, підживлення, прополювання та захисту від несприятливих погодних умов. Цього року особливим випробуванням стала спека. Через високі температури господар навіть змінив звичну технологію обробітку ґрунту.

«Міжряддя біля перцю і помідорів цього року не поспішали просапувати. Залишений рослинний покрив мав захищати землю від перегрівання і допомагати зберігати вологу, – каже фермер. – Окремі ділянки накривали агроволокном. Причому не для боротьби з бур’янами, а саме для захисту рослин від палючого сонця».

Погода змушує фермера постійно коригувати технологію. Те, що працює за звичайних температур, під час сильної спеки може вже не давати потрібного результату.

Помідори: розсада, мульча і підживлення

Помідори у господарстві вирощують другий рік. Розсаду спочатку вирощують у теплиці, а потім висаджують у відкритий ґрунт під мульчу. Далі рослини поливають і підживлюють.

«Особливе значення мають кальцій і калій. Без відповідного живлення рослини стають більш уразливими, а плоди можуть втрачати якість», – пояснює особливості підживлення Михайло Барабаш.

Цього року під помідорами у фермера з Борзнянщини зайнято близько 25 соток. Спочатку було висаджено приблизно 4,5 тисячі стебел. Частина рослин не прижилася — близько 5–7%. У результаті залишилося приблизно чотири тисячі стебел. Фермер намагається використовувати різні сорти, щоб розтягнути період збору врожаю.

Серед них — Пінк Буш, ранньостиглий рожевий томат, який господар характеризує як дуже смачний. Є також Каста F1, або Супернова F1 — ранній великоплідний детермінантний гібрид, призначений переважно для вирощування у відкритому ґрунті. На полі є рання та пізня «сливка». Такий підхід дозволяє не отримувати весь урожай одночасно. Для невеликого господарства це важливо, адже овоч потрібно не лише виростити, а й вчасно продати.

Цьогорічний головний ворог томатів — погода.

«Сезон для помідорів видався непростим, – каже овочівник. – Через несприятливі погодні умови частина рослин захворіла. Додатковою проблемою стала сильна спека — плоди та листя можуть отримувати сонячні опіки».

Помітна різниця і в різних частинах поля. Там, де ділянка розташована вище, рослини почуваються краще. У низині, де інші умови вологості, захворювання виникають швидше.

Тому овочівництво вимагає постійного спостереження за рослинами буквально на кожній ділянці.

Перець після холодного старту

Площа під солодким перцем — близько гектара. Цього року рослини отримали стрес ще на початку сезону. Розсаду висадили перед травнем, коли температура опускалася приблизно до 4 градусів тепла. Перець довго відновлювався після холоду, тому частина врожаю цього року дозріває пізніше. На полі вирощують кілька гібридів. Серед них — солодкий перець Ферарі та Фьорст. Останній має товсту стінку і добре переносить транспортування. Саме тому його можна збирати ще до повного достигання — коли він уже набрав необхідну масу, але лише починає змінювати колір.

Для господарства це важлива характеристика: овоч має бути не тільки врожайним і смачним, а й придатним для перевезення та реалізації.

Баклажани під плівкою

Баклажани у сівозміні ветерана займають приблизно 10–15 соток. Разом із частиною перцю їх вирощують під плівковим укриттям. Цього року фермер також випробовує новий мармурований сорт баклажана. Насіння йому передав товариш, тому посадили невелику кількість — фактично експериментальну ділянку.

Для невеликого фермера випробування нових сортів — звична практика. Спочатку їх висаджують на невеликій площі, а вже після оцінки врожайності, смакових якостей, стійкості та попиту вирішують, чи варто збільшувати площу.

Окрім основних овочевих культур, у господарстві вирощують солодку кукурудзу. Використовують кілька сортів, зокрема Defender. Як і з помідорами, перевагу надають різним строкам достигання, щоб продукція не надходила на ринок одночасно.

Без гербіцидів, але з підживленням

Фермер наголошує: гербіциди для боротьби з бур’янами не використовує. Основна робота — механічна та ручна. Водночас повністю без добрив овочі не вирощуються. Рослини підживлюють, зокрема вносять кальцій та калій. Така технологія потребує значно більше праці, ніж використання хімічного захисту від бур’янів. І саме робочі руки стають одним із головних обмежень для розвитку господарства. На овочевих ділянках працює сам господар разом із товаришами. Під час прополювання допомагають три жінки, долучаються й родичі.

«Трудомістка справа», — зізнається Михайло.

Цього року, наприклад, довелося відмовитися від посадки цибулі, хоча минулого року її вирощували приблизно на 20 сотках. Причина проста — не вистачало людей. Овочівництво потребує постійної присутності. Якщо зернові культури значною мірою можна обробляти технікою, то овочі потребують ручної роботи на багатьох етапах. Розсада, висаджування, прополювання, догляд, збір, сортування — усе це робочі руки. Тому для невеликого господарства питання кадрів іноді важливіше за питання площі. Виростити овочі — лише половина справи. У господарства вже є постійні покупці. За продукцією приїздять із Коропа, Києва, купують овочі й місцеві жителі. Є й гуртові покупці, які забирають продукцію безпосередньо з господарства. Але остаточний результат сезону залежить від ціни.

Сам фермер не береться заздалегідь оцінювати прибутковість помідорів.

«В кінці сезону порахуємо», — говорить він.

Бо врожайність — лише одна складова. На результат впливають погода, хвороби, кількість втраченої продукції, вартість насіння, добрив, пального, праці та, зрештою, ціна, за якою овочі вдасться продати.

Дев’ять років досвіду

Овочівництвом господар займається вже близько дев’яти років. За цей час тут сформувалася власна система: вирощувати розсаду самостійно, тестувати нові гібриди, використовувати різні строки достигання, підбирати культури під можливості господарства і не боятися експериментувати. Але кожен сезон залишається непередбачуваним. Холод на початку сезону може зупинити ріст перцю. Спека — пошкодити томати. Волога в низині — спровокувати хвороби. Нестача робочих рук — змусити відмовитися від частини культур. І все це потрібно врахувати ще до того, як перший ящик овочів потрапить до покупця. Для ветерана з Кинашівки овочівництво стало справою, у якій результат залежить не від одного фактора, а від десятків щоденних рішень — від вибору насіння до того, коли саме пройтися міжряддями і коли краще залишити ґрунт недоторканим. Тут немає гарантованого результату. Є земля, досвід, праця і готовність щороку починати все заново.

Джерело: "Інформаційний портал Чернiгiвщини", Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)