Від «Міс Осінь» до трактора John Deere: історія Марини Породько з Вертіївки, яка обрала професію трактористки і підкорила соцмережі

Марина Породько знімає відео

Цього літа несподівано для себе 18-річна Марина Породько з Вертіївки Ніжинського району стала зіркою соцмереж. Фото стрункої красивої білявки за кермом трактора вже облетіло чимало пабліків Чернігівщини. А її історія викликає справжній інтерес і захоплення. Воно й не дивно, адже Марина свідомо обрала фах тракториста, а свої перші дорослі канікули проводить за кермом сільгосптехніки на тому підприємстві, де проходила виробничу практику.

Інтерес до сільгосптехніки в неї з'явився ще в дитинстві. Коли в село приїжджав Маринин дядько Толя, який працював на тракторі, вона першою бігла до нього, просилася в кабіну й уважно стежила за кожним рухом. Згодом дядько почав навчати її керувати автомобілем, тож дитяча цікавість до механізмів послідовно переросла у свідомий вибір професії.

Після закінчення одинадцяти класів Марина вирішила вступати до Сокиринського професійного аграрного ліцею на Прилуччині.

— Я сама про все дізналася. Я підготувала необхідні документи. А вже потім сказала мамі, що йду навчатися на трактористку в Сокиринці. Вона спочатку розхвилювалася, бо я в цьому селі раніше ніколи не була. Але я маму заспокоїла, що поїду туди й сама з усім розберуся на місці.

Сьогодні Марина опановує спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю. І в її навчальному закладі вже давно неактуальна думка про те, що цей фах — суто чоловіча справа: із 29 студентів у групі Марини — 9 дівчат. І вони навчаються з таким же інтересом та відповідальністю, як і їхні одногрупники.

ВІД ПРАКТИКИ — ДО СПРАВЖНЬОГО ПОЛЯ

Першу виробничу практику Марина проходила при ліцеї в Сокиринцях. А вже після другого курсу попросилася на практику в ТОВ «ВІВА-Плюс» у Бобрику (село за 10 км від Вертіївки). Це сільгосппідприємство було засноване ще 2009 року. Очолює його Юрій Яцюта.

Пройшовши офіційну практику, яка тривала місяць, Марина вирішила залишитися на підприємстві на час канікул.

Робочий день тут починається з ретельної перевірки робочої техніки. Марина особисто оглядає трактор: перевіряє рівень мастила та солярки, оцінює технічний стан, регулює дзеркала під себе. А вже після цього отримує завдання і виїжджає в поле. За літо вона встигла випробувати себе в різних операціях — від підвезення води та вантажів до дискування ґрунту.

Одним із найскладніших випробувань став перший самостійний виїзд у поле з повною бочкою води, коли довелося долати крутий пагорб.

— Коли ідеш сама вперше і везеш тонни води, страх є, — говорить Марина. — Але старші колеги були поряд, підстраховували й підказували, як правильно працювати з технікою на підйомі. Тепер це вже не так страшно.



Марина Породько біля трактора

У ГОСПОДАРСТВІ, ДЕ КОЖЕН ЗНАЄ СВОЮ СПРАВУ

«ВІВА-Плюс» — це компактне за штатом (усього 22 працівники), але високотехнологічне господарство, яке обробляє значні площі під кукурудзу, соняшник, ріпак, пшеницю та картоплю. У цьому злагодженому колективі Марина — наймолодша, але всі сприймають її як повноцінного колегу.

Цікаво, що під час навчання в Сокиринцях вона здобула перемогу в конкурсі ліцеїстів «Міс Осінь». Але подіум її не звабив: Марина каже, що за кермом сучасного John Deere вона почувається значно впевненіше, ніж на сцені.

— Різниця між МТЗ (трактор Мінського тракторного заводу. — Авт.) і сучасною імпортною технікою величезна. На іноземних тракторах більшість процесів автоматизовані, там зовсім інший рівень комфорту. Але головне для мене — це сам процес і результат праці.

А ще Марину приваблює особлива естетика вечірніх полів, коли після спекотного дня робота добігає кінця.

— Світанків у кабіні я ще не зустрічала, а ось захід сонця бачила не раз. Коли ти їдеш польовою дорогою, а перед тобою до самого горизонту простягається стигле жито чи пшениця — це важко описати словами, це треба відчувати.

ДОРОСЛІ ЦІЛІ

Попереду в Марини — випускний курс у ліцеї, складання іспитів на посвідчення водія з усіма відкритими категоріями та робота в аграрній сфері вже на постійній основі. Також вона планує здобувати вищу аграрну освіту, але заочно, щоб не переривати виробничого стажу.

Такий практичний підхід до життя легко пояснити. Марина росте у великій родині, де п'ятеро дітей, тому змалку знає ціну праці й прагне якомога швидше стати фінансово незалежною.

А свою позицію щодо «нежіночих» професій вона висловлює просто:

— Не треба дивитись на інших чи боятися чужих оцінок. Якщо в тебе лежить душа до техніки чи будь-якої іншої справи — треба йти, пробувати й обирати виключно серцем.

Серед безкраїх полів Марина почувається на своєму місці. А коли сонце починає хилитися за обрій і золотить дорогу перед трактором, вона дістає свій телефон і знімає красу на камеру. Можливо, колись вона переглядатиме ці фото і згадуватиме своє перше робоче літо. Літо, коли її дитяча мрія стала реальністю.

Джерело: газета "Гарт", Владислава Тарасевич, фото — "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)