8-річний Давид Миханчук із Прилук, перемагаючи біль, підтягується на турніку і мріє стати футболістом

Давид Миханчук із мамою Аліною

8-річний Давид Миханчук із Прилук мріє стати футболістом. А ще любить виконувати трюки на самокаті і малює. І все це — всупереч тому, що його ніжки та ручки покрутила рідкісна хвороба. Щоб удосконалюватися в улюблених справах і наближатись до здійснення своєї мрії, Давид, долаючи біль і втому, постійно займається лікувальною фізкультурою.

— Мама Аліна, тато Вова, сестра Діана, їй 16 років, — розказує мені Давид, хто ще є в його родині.

— Із сестричкою дружите?

— Так. Раніше вона щодня гуляла зі мною.

— Діана фактично виняньчила Давида, — додає 37-річна Аліна Миханчук. — Хоча коли дочка вперше побачила братика, то злякалась аж до сліз. Синочок був весь у гіпсах, плакав, бо йому було боляче і незручно. А потім Діана звикла і дуже допомагала нам із Давидом: укладала його спати, колихала, гладила. Ще й нас відганяла: «Не заважайте».

— Через що він був у гіпсах із самого народження — внаслідок якоїсь травми?

— Це в нього не спадкове точно, по генетиці в нас усе добре. Я вагітною здавала різні аналізи — вони були в нормі. А коли Давид народився — такий «сюрприз». Артрогрипоз...

Це рідкісне вроджене захворювання опорно-рухового апарату, яке характеризується множинними контрактурами (обмеженнями рухів) суглобів і деформацією кінцівок.

— Я народжувала природним шляхом, не через кесарів розтин. Та сина мені спочатку не показали (мабуть, запідозрили захворювання). Мовляв, відпочивай, він у нас ніч побуде, і принесемо. Тільки чоловік мій Давида бачив і помітив, що в нього ніжка придавлена, але йому сказали: таке може бути. В нас у старшої вушко було трішки придавлене, потім відійшло. А наступного дня я як глянула на синочка, то не повірила своїм очам. Правої ніжки наче взагалі не було, її ліва вдавила так, що стопа аж склалася всередину... Ні УЗД, ні аналізи на патологію під час вагітності цього не показали.

Артрогрипоз — це викривлення суглобів, укорочені м'язи і сухожилки. Якщо нічого не робити, то дитина з таким захворюванням не ходитиме. Нас відправили в патологічне відділення Чернігівської обласної дитячої лікарні. Потім ми поїхали до Києва в Інститут ортопедії і травматології, там гіпсувалися. У Давида виявили дисплазію тазостегнового суглоба, наділи йому стремена. Накладали лангетки на ручки, бо вони в нього не розгиналися — такі були контрактури.

Раз на тиждень ми їздили на зміну гіпсової пов'язки. Спочатку було 10 гіпсувань, потім перерва. Я бачила, що ніжка в сина все одно не така, як хотілось би.

У передачі «Я соромлюсь свого тіла» я побачила дитячого ортопеда Олега Пилипчука. Знайшла контакти, і ми поїхали до нього на прийом. Олег Ростиславович — дуже хороший лікар! У Давида кісточка неправильно стояла, по-медичному — був вертикальний таран (при такому діагнозі стопа плоска або випукла знизу, підошва нагадує човник-качалку. — Авт.). Йому-то гіпсуванням вивели ногу в правильне положення, але все одно потрібне було хірургічне втручання. Олег Ростиславович Давида прооперував, і в подальшому синочку зробили ще сім гіпсувань.

Оперували ми і ліву ручку. Тепер, коли вона розкрита, бачите, пальчики рівні. А на правій поки що ні, тож попереду в Давида ще операції. Загалом у нас було 17 гіпсувань і 4 оперативних втручання.

І маємо постійно займатися ЛФК. Ми ходили до реабілітолога тут, у Прилуках, їздили в Чернігів у реабілітаційний центр «Відродження», зараз же займаємося із сином самі. Громадська спілка «Ліга сильних» подарувала нам апарат для стимуляції м'язів (він працює як на розслаблення, так і на зміцнення). Ми пробували схожий у реабілітолога, а тепер є свій. Це дуже суттєва допомога. Щодня ходимо тренуватися на стадіон. Склали комплекс вправ, Давид сам знає, які і на яких тренажерах та гімнастичних знаряддях робити.

Деякі вправи він мені показав. Перемагаючи біль, розповів, що любить кататися на самокаті і на ньому робити трюки, які він бачив у ютубі, тіктоці. Напередодні нашої зустрічі Давид упав і обідрав руки. Видно було, що підтягуватись на турніку йому боляче, але він пробував ще і ще, поки не виходило ідеально. Давид узагалі, за словами мами, мужньо витримує всі процедури і тренування.

В інтелектуальному розвитку в нього немає жодних відставань — захворювання не впливає на розумові здібності.

— Син ходить у другий клас. Хоча на правій руці в нього мізинчик трішки вбік, але пише він добре, почерк непоганий. А ще Давид любить малювати. Наша Діана гарно це робить, і він захотів. Восени минулого року брав участь у міжнародному конкурсі малюнків і посів перше місце зі своєю роботою «Світло дитячих мрій». Зобразив хлопчика із вуличним ліхтарем, який світить.

— Кого чи що ти любиш малювати найбільше? — цікавлюся в Давида.

— Комікси.

— А ким хочеш стати?

— Футболістом, — упевнено відповідає Давид і називає улюблених гравців: — Роналдо, Мессі, Неймар, Ямаль, Роналдінью. Скоро я теж піду займатися футболом.

— Обов'язково, коли укріпишся, — підбадьорююче обіцяє мама.

Джерело: газета "Гарт", Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)