Родина Савченків зі Срібного разом у роботі, разом у житті

Щороку у вересні в Україні відзначають День підприємця – свято людей, які не бояться брати на себе відповідальність, розвивати власну справу, створювати робочі місця та бути корисними своїй громаді. Підприємництво – це щоденна праця, наполегливість, постійне навчання та вміння долати труднощі.

Саме так уже багато років працює родина Савченків – Володимир Миколайович та Лариса Вікторівна зі Срібного. За плечима цих людей не один десяток років спільної праці, професійного досвіду та сімейних традицій. Разом вони вже 33 роки. Їх поєднує не лише родина, а й спільна справа, любов до тварин, бджільництва та бажання бути корисними людям.

Підприємницькою діяльністю Савченки займаються з 2012 року. До цього кожен із них мав власний професійний шлях. Володимир Миколайович за фахом лікар ветеринарної медицини. Свого часу він працював керівником районного управління ветеринарної медицини, тож за роки роботи накопичив значний професійний досвід.

Лариса Вікторівна – провізор. Із 1993 по 2012 рік працювала у центральній районній аптеці №60.

Сьогодні сімейна справа Савченків – це ветеринарна аптека, яку вони ведуть разом. Тут особливо добре поєдналися професійні знання обох: досвід Володимира Миколайовича у ветеринарії та фармацевтична освіта Лариси Вікторівни.

– Спочатку цей невеличкий бізнес ми започатковували разом із товаришем, а коли він виїхав – аптека перейшла повністю у нашу власність. Ідея відкрити власну ветеринарну аптеку виникла ще в часи, коли у звичайних аптеках не вистачало ліків для людей, а про ветеринарні препарати годі й казати. Ліки були в дефіциті, а тварини, як і нині, хворіли та потребували своєчасного лікування. Маючи професійний досвід і добре знаючи цю проблему, ми вирішили відкрити ветеринарну аптеку, щоб люди мали змогу у вільному доступі придбати ліки для своїх улюбленців, – розповідає Лариса Вікторівна.

Спочатку подружжя не працювало в аптеці самостійно. Вони наймали працівників і, як власники бізнесу, виплачували їм заробітну плату. Згодом сімейна справа змінилася, і сьогодні у своїй ветеринарній аптеці Володимир Миколайович та Лариса Вікторівна працюють разом. За роки спільної роботи подружжя добре навчилося підтримувати одне одного. Кажуть, що коли стільки часу поруч, уже звикаєш працювати разом і розуміти одне одного без зайвих слів.

Та професійними справами життя Савченків не обмежується. Особливе місце в їхній родині займає бджільництво. Володимир Миколайович із десяти років допомагав батькові на пасіці. Любов до бджіл для нього – це не просто заняття, а частина життя.

До пасічної справи з дитинства долучалася і Лариса Вікторівна, допомагаючи дідусеві та батькам. Тепер же вони разом із чоловіком продовжують розвивати цю родинну справу.

Савченки намагаються постійно розвиватися, цікавитися новим. Вони їздять на спеціалізовані виставки, особливо ті, що присвячені бджільництву, але не забувають і про ветеринарний напрямок. Зустрічаються з колегами, обмінюються досвідом, відвідують лекції та дізнаються багато нового.

– У нашій роботі не можна зупинятися на досягнутому. Постійно з’являються нові підходи, нові препарати, нова інформація. Тому ми намагаємося постійно навчатися й розвиватися. Їздимо на різні виставки, відвідуємо лекції, спілкуємося з колегами. Особливо цікавимося всім, що стосується ветеринарії і бджільництва. Завжди хочеться дізнатися щось нове і корисне та застосувати це у своїй роботі, – говорить Володимир Миколайович.

Для родини Савченків головним залишається ветеринарний напрямок. Адже за роки роботи вони переконалися: найкраща нагорода – почути, що тварина, яка хворіла, одужала. І від цього на душі стає тепло й радісно, адже лікування було підібрано правильно, а їхні зусилля не були марними.

Не менш складною частиною роботи, на думку Савченків, є вміння знайти спільну мову з власниками тварин. Адже для того, щоб правильно підібрати препарат, важливо знати чимало деталей: вагу тварини, її вік, стан здоров’я, умови утримання тощо. Без цієї інформації складно визначити необхідний препарат і його кількість.

– Буває, людина приходить і каже: «Дайте щось від хвороби». А починаєш розпитувати про вік тварини, її вагу, кількість тварин у господарстві, чим їх годують і скільки вони споживають корму. У відповідь можна почути: «Не знаю» чи «А навіщо воно вам?». Іноді люди з особистих причин не хочуть говорити, скільки мають худоби в господарстві, особливо в присутності інших. Але нам ця інформація потрібна не з цікавості. Від неї залежить, наскільки правильно буде підібрано препарат і його кількість, – розповідає Лариса Вікторівна.

За її словами, робота у ветеринарній аптеці – це не просто продати ліки. Це насамперед уважно вислухати людину, зібрати необхідну інформацію та допомогти знайти правильне рішення для тварини. Можливо, саме тому найкраще подружжя відпочиває там, де панує зовсім інша атмосфера, – на пасіці. Серед бджіл, на природі можна відпочити душею, відволіктися від щоденних турбот і набратися сил.

– Для нас пасіка – це не просто господарство. Це місце, з яким пов’язані дитячі спогади, родинні традиції та багато років праці, – додає Володимир Миколайович.

Окрім роботи та власних справ, родина намагається підтримувати українських військових. Вони надають фінансову допомогу, закуповують продукти та засоби гігієни, передають захисникам мед і горіхи з власного саду. Допомагають постійно, при кожній нагоді. Для них це проста й зрозуміла потреба – підтримати тих, хто сьогодні захищає нашу країну. Сімейна справа Савченків у нашій громаді є гарним прикладом, як можна поєднувати підприємництво, професію, родинні традиції та допомогу іншим.

Адже справжня сімейна справа – це не лише бізнес і заробіток. Це довіра, взаємна підтримка, спільна праця та заняття, яке може передаватися від покоління до покоління.

Джерело: газета «Срібнянщина», Е. Куделя

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)